Справа № 344/13618/21
Провадження № 1-кп/344/1039/21
24 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крихівці Івано-Франківської міської ради, українця, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , працюючого водієм в ПП « ОСОБА_8 », з середньою освітою, розлученого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, учасника бойових дій, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 185 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Івано-Франківськ, українця, громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_2 , фактично проживаючого по АДРЕСА_3 , непрацюючого, з середньою освітою, розлученого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є особою з інвалідністю - третя група, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, -
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, крім цього, ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за наступних обставин.
13 липня 2021 року близько 00год. ОСОБА_9 спільно із ОСОБА_10 перебували поруч із магазином «Сімейний продукт», що по АДРЕСА_4 , де спілкувались між собою. В цей час до вказаних осіб підійшли незнайомі їм раніше ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які запропонували ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розпити з ними алкогольні напої, на що останні погодились. Надалі ОСОБА_10 , випивши декілька раз, залишив ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та пішов по місцю свого проживання.
В подальшому, близько 00год. 30хв. під час розпивання алкогольних напоїв між потерпілим ОСОБА_9 з однієї сторони та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з іншої сторони виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_5 , діючи умисно та усвідомлюючи, що перебуває в громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи вседозволеність та явну неповагу до встановлених в суспільстві правил і норм поведінки, в присутності сторонніх осіб, використовуючи малозначний привід, безпричинно розпочав шарпати потерпілого за верхній одяг. В цей час ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що він знаходиться в громадському місці, а саме біля магазину «Сімейний продукт», підійшов до потерпілого ОСОБА_9 та умисно штовхнув останнього своїми руками в ділянку грудної клітки. Надалі до хуліганських дій ОСОБА_6 вирішив приєднатись ОСОБА_5 , який діючи умисно, групою осіб, наніс один цілеспрямований удар правою ногою в ділянку живота потерпілого, в результаті чого останній впав на землю.
ОСОБА_6 , продовжуючи свої неправомірні дії, підійшов до потерпілого та діючи умисно, усвідомлюючи протиправний, суспільно-небезпечний характер своїх дій, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, в присутності сторонніх осіб, з особливою зухвалістю, умисно наніс один цілеспрямований удар кулаком правої руки в ділянку обличчя потерпілого, в результаті чого останній впав на землю.
Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_9 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров'я, та синця в ділянці живота справа, який відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Крім цього, 13 липня 2021 року близько 00год. 30хв. ОСОБА_5 , перебуваючи поруч із магазином «Сімейний продукт», що по АДРЕСА_4 , під час вчинення хуліганських дій спільно з ОСОБА_6 по відношенню до потерпілого ОСОБА_9 побачив, як у потерпілого в результаті вчинення хуліганських дій та нанесення тілесних ушкоджень впав мобільний телефон, який він утримував у своїй руці. Побачивши вказаний телефон, який лежав поряд із потерпілим, у ОСОБА_5 виник протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 , діючи умисно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, із корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та свідомо передбачаючи їх наслідки, підійшов до потерпілого ОСОБА_9 , який в той час лежав на землі та не спостерігав за його діями, після чого таємно викрав мобільний телефон марки «Xiomi», серії «Redmi», модель «8», що знаходився поруч із потерпілим, вартістю 2720грн. В подальшому ОСОБА_5 з викраденим майном покинув місце вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнав повністю, беззастережно та суду пояснив, що 13 липня 2021 року вночі близько 00год. з товаришем ОСОБА_11 під'їхали на автомобілі Субару до магазину «Сімейний продукт», що по вул. Гетьмана Мазепи, 38 в м. Івано-Франківськ, щоб випити кави. Біля магазину також перебував ОСОБА_9 , з яким раніше знайомі не були, та який запропонував випити спиртного і в ході розмови між ними раптово виник конфлікт. Він наніс ОСОБА_12 один удар ногою в область живота-грудей, останній впав і в нього випав мобільний телефон, який він підняв і поклав у кишеню. Він з ОСОБА_13 підняли ОСОБА_14 і конфлікт продовжився, тоді ОСОБА_15 наніс останньому один удар рукою в область обличчя, від якого потерпілий знов упав. Згодом вони розійшлися, а мобільний телефон він викинув в каналізаційний колодязь. До вчиненого ставиться критично, щиро кається, пояснив, що з потерпілим помирився, завдані збитки йому добровільно відшкодував повністю, просив суд суворо не карати.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, беззастережно та суду пояснив, що 13 липня 2021 року вночі близько 00год. з товаришем ОСОБА_16 під'їхали на автомобілі Субару до магазину «Сімейний продукт», що по вул. Гетьмана Мазепи, 38 в м. Івано-Франківськ, щоб випити кави. Біля мазанину також перебував ОСОБА_9 з ще одним чоловіком, з якими раніше знайомі не були. ОСОБА_17 пішов в магазин, а він залишився на вулиці. ОСОБА_9 запропонував випити спиртного, він погодився. Інший чоловік пішов. В ході розмови між ними раптово виник конфлікт, вони почали ображати один одного. З магазину вийшов ОСОБА_18 , конфлікт продовжився, під час якого ОСОБА_18 наніс ОСОБА_12 один удар ногою в область живота-грудей, останній впав. Він з ОСОБА_19 підняли ОСОБА_14 , конфлікт продовжився, тоді він наніс останньому один удар рукою в області обличчя, від якого потерпілий знов упав. Як ОСОБА_18 брав телефон у потерпілого, він не бачив. До вчиненого ставиться критично, щиро кається, пояснив, що з потерпілим помирився, завдані збитки йому добровільно відшкодував повністю, просив суд суворо не карати.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються і визнаються самими обвинуваченими. Суд обмежився допитом обвинувачених, дослідженням письмових доказів, які характеризують їх особи, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях повністю підтвердилась та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб; та за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтвердилась та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином та кримінальним проступком; дані про особу винного, який критично ставиться до вчиненого; його молодий вік; стан здоров'я та його майновий стан; він працює водієм в ПП « ОСОБА_8 »; є учасником бойових дій; має постійне зареєстроване місце проживання; розлучений; має на утриманні трьох малолітніх дітей; на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває; вперше притягується до кримінальної відповідальності - раніше не судимий, а також відсутність будь-яких претензій у потерпілого.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає повне та беззастережне визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.
Крім цього, з досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_5 вбачається середній рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, а його виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеку для суспільства, в тому числі окремих осіб.
Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому ОСОБА_5 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки із встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців, потерпілого, яка викладена в його письмовій заяві, обвинуваченого, який просив суворо не карати, та захисника, який погодився з думкою прокурора, суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, вважає, що ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкцій ч. 2 ст. 296 та ч. 1 ст. 185 КК України, з урахуванням вимог ст. 70 КК України, і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
В той же час з урахуванням викладених вище обставин суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, а тому до нього слід застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, поклавши відповідні обов'язки.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином; дані про особу винного, який критично ставиться до вчиненого; його молодий вік; стан здоров'я та його майновий стан; він не працює; має постійне зареєстроване місце проживання; розлучений; має на утриманні двох малолітніх дітей; на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває; є особою з інвалідністю - третя група; вперше притягується до кримінальної відповідальності - раніше не судимий, а також відсутність будь-яких претензій у потерпілого.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає повне та беззастережне визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.
Крім цього, з досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_6 вбачається середній рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, а його виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеку для суспільства, в тому числі окремих осіб.
Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому ОСОБА_6 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки із встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців, потерпілого, яка викладена в його письмовій заяві, обвинуваченого, який просив суворо його не карати, та захисника, який погодився з думкою прокурора, суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, вважає, що ОСОБА_6 слід призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 296 КК України, і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
В той же час з урахуванням викладених вище обставин суд вважає, що виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, а тому до нього слід застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, поклавши відповідні обов'язки.
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати покласти на обвинувачених порівну, а долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжні заходи щодо обвинувачених судом не обиралися.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:
за ч. 2 ст. 296 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;
за ч. 1 ст. 185 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 257 (двісті п'ятдесят сім) гривень 43коп. процесуальних витрат в кримінальному провадженні за проведення експертизи.
Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави 257 (двісті п'ятдесят сім) гривень 43коп. процесуальних витрат в кримінальному провадженні за проведення експертизи.
Речовий доказ: диск з відеозаписами (постанова слідчого від 26.07.2021 року), - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення.
Копію вироку вручити обвинуваченим та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники мають право отримати його копію в суді.
Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Головуючий-суддя Роман ХОРОСТІЛЬ