Справа № 344/3460/21
Провадження № 2/344/2245/21
22 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Шамотайла О.В.
секретаря Устинської Н.С.,
з участю представника позивача Матвійчука М.З., відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на: 1/2 п'ятикімнатної квартири, загальною площею 148,8 м2, житловою площею 79,7 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1110-22/340 від 24.04.2007 на користь Акуціонерного товаритсва «Альфа-Банк», шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом в сумі 791 250,00грн. В зверненні з позовом представником позивача також визначено в статусі третьої особи ОСОБА_2 .
В обгрунтування позовних вимог, АТ «Альфа-банк» заявлено, що 24.04.2007 між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфабанк») та ОСОБА_2 укладено договір кредиту. З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором того ж дня сторонами кредитного договору укладено іпотечний договір. Позивачем свої зобов'язання виконано та надано кредит, однак ОСОБА_2 зобов'язання належним чином не виконав та допустив заборгованість, яка станом на 01.12.2020 становила: за кредитом- 73 720,00дол.США, за відсотками - 125614,14 дол.США, пеня за несвоєчасне поверення кредиту - 5 810,22 дол.США, пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 20 832,15дол.США. Позивач при зверненні з позовними вимогами саме до відповідача ОСОБА_1 вказав, що згідно до відомостей, які містяться в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.10.2020 державним реєсторатором 25.09.2019 внесено запис про право спільної часткової власності за ОСОБА_1 на 1/2 предмета договору іпотеки на підставі рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.12.2014. Обгрунтовуючи порядком переходу права власності на предмет іпотеки, який передбачений ст.23 Закону України «Про іпотеку», позивач вказав, що відповідач, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки набула статусу іпотекодавця, а отже має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 12.03.2021 відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідач скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с.54-57), зокрема до канцелярії Івано-Франківського міського суду 19.04.2021 надійшов письмовий відзив. Позивач просила в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що кредитні кошти, які отримані ОСОБА_2 є особистим зобов'язанням. Крім того, позивач звернула увагу, що позивач вже неодноразово звертався до суду з тим самим предметом позову та з тих самих підстав.
Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання будучи належним чином повідомленим не прибув, жодних заяв чи клопотань по справі від нього не надходило.
Суд, заслухавши пояснення позивача, пояснення відповідача, дослідивши позовну заяву, відзиви та матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» як кредитор та ОСОБА_2 як позичальник 14.04.2007 уклали договір кредиту №1110-22/340. Відповдно до умов даного договору кредитор взяв на себе зобов'язання надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання в сумі 79 000,00дол.США зі сплатою 12,7 процентів річних та узгодженим сторонами порядком погашення суми основної заборгованості.
Пунктом 1.2 договору визначено, що кредит наданий позичальнику для придбання п'ятикімнатної квартири загальною площею 146,1 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із п.1.3 договору в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, кредитор укладає в день укладення цього договору з позичальником іпотечний договір за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку п'ятикімнатну квартиру загальною площею 146,1 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , іпотечною вартістю 580 750,00грн. Іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, обтяження нерухомого майна іпотекою- реєстрації в Державному реєстрі іпотек у встановленому порядку, а на відчуження нерухомого майна нотаріусом накладається заборона.
Згідно до умов іпотечного договору, який укладений між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 24.04.2007, ОСОБА_2 як іпотекодавець взяв на себе зобов'язання передати в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту №1110-22/340 від 24.04.2007 п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Статтею 2 іпотечного договору сторони узгодили права та обов'язки кожного, в тому числі згідно п.2.4.3 договору іпотекодавець має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 4 укладеного договору іпотеки передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація, зокрема, п.4.1 встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим, згідно п.4.5 іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один з наступних способів: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі або шляхом організації продажу предмета іпотекичерез укладення договору купівлі-продажу.
Як не заперечується сторонами згідно до положень п.1.1 договору іпотеки право власності у третьої особи на п'ятикімнатну квартиру загальною площею 146,1 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виникло на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО 24.04.2007 №8309.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Як передбачено положеннями ст.3 даного Закону іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.
Згідно до наданого позивачем розрахунку вимог банку у зв'язку з неповерненням ОСОБА_2 кредитної заборгованості за кредитним договором №1110-22/340 від 24.04.2007 станом на 01.12.2020 заборгованість за кредитом становить 73 720,00дол.США, за відсотками - 125 614,14 дол.США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 5 810,22дол.США, пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 20 832,15дол.США.
Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки виникає з підстав встановлених ст.12 закону України «Про іпотеку», а саме: у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечеим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.
Судом встановлено, що за результатами звернення ПАТ «Укрсоцбанк» з позовом до ОСОБА_2 про стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором судом винесено 04.02.2013 заочне рішення, яким задоволено позов - звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме п'ятикімнатну квартиру, яка належала ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу - для погашення заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк» по договору кредиту від 24.04.2007, яка станом на 05.03.2012 становила 877 245,13 грн. Разом з тим, в рішенні всановлений спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за стартовою ціною згідно експертної оцінки суб'єкта оціночної діяльності. Як вбачається із позовних вимог, з яким ПАТ «Укрсоцбанк» у 2012році звернувся до суду, предметом спору було звернення стягнення на предмет іпотеки - п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Разом з тим, судом встановлено, що в травні 2016 року з метою захисту своїх прав ПАТ «Укрсоцбанк» подав до суду позов про звернення стягнення на предмет іпотеки: п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_3 частки якої належить ОСОБА_2 та 1/2 частки згідно рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.12.2014 належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості по договору кредиту від 24.04.2007 за період з 03.03.2012 по 01.04.2016 в сумі 1 946 085,21грн., шляхом проведення прилюдних торгів на нерухоме майно в межах процедури виконавчого провадження за старою ціною, згідно експертної оцінки суб'єкта оціночної діяльності, стягнення солідарно судових витрат. В процесі розгляду такої позовної заяви, позивачем подано заяву про залишення без розгляду вимог до ОСОБА_1 , при цьому уточнено вимоги - звернення стягнення на предмет іпотеки: п'ятикімнатну квартиру, яка належить ОСОБА_2 на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 26.02.2013.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.12.2014 за результатами перегляду рішення Івано-Франківського міського суду від 03.02.2014, визнано за відповідачем ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Акціонерне товариство «Альфа-Банк» є правонаступником всього майна, прав і зобов'язань АТ «Укрсоцбанк» на підставі передавального акта (завтвердженого рішенням №5/2019 від 15.10.2019) та рішенням Загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» (протокол №4/2019 від 15.10.2019) у відповідності до якого до АТ «Альфа-Банк» були передані все майно, права і зобов'язання АТ «Укрсоцбанк».
Так, АТ «Альфа-Банк» звернулось до Івано-Франківського міського суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх неповнолітньої дочки ОСОБА_3 про виселення та зняття з реєстраційного обліку в примусовому порядку, звільнення житлового приміщення від особистих речей. За результатами розгляду такої позовної заяви Івано-Франківським міським судом у справі №344/10895/18 винесено 19.11.2019 рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Дане рішення набрало законної сили 05.02.2020. При вирішенні даної справи судом враховано положення ст.40 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
За таких обставин заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що АТ «Альфа-Банк» (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк»), звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, який було задоволено заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 04.02.2013, використав наявне в нього право на погашення заборгованості, що виникла у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, та звернув стягнення на іпотечне майно.
Повторне ж звернення стягнення на одне й те саме майно з одних і тих самих підстав нормами чинного законодавства не передбачено. Та обставина, що вимоги банку задоволені до одного з іпотекодавців, правового значення не має, оскільки рішенням суду звернуто стягнення на квартиру в цілому, а не на її частину.
Такий правовий висновок зробив ВС в постанові від 08.08.2018 №711/4423/16-ц за подібними правовідносинами, а наведена правова позиція є релевантною, підлягає до обов'язкового застосування і покликана забезпечувати та формувати сталість та єдність судової практики.
Окрім того подібного висновку дійшов і Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області постановляючи рішення у справі №344/5816/16-ц за позовом банку до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предме іпотеки квартири вцілому, яким в позові відмовлено з підстав повторного стягнення на той самий предмет іпотеки за інший період нарахування після рішення суду.
Позивач, в статусі кредитора та іпотекодержателя, який втретє звернувся до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_2 за результатами розгляду справ та набрання законної сили рішеннями суду по раніше поданих заявах не навів обгрунтувань та беззаперечних доказів, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язань, і як слідує з викладеного вище - підстав для задоволення за аналогічним предметом позову.
Крім того, позивачем не надано суду беззаперечних доказів про результати вжиття органами ДВС заходів по виконанню заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 04.02.2013 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Положеннями ч.ч. 4 та 5 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Цивільні права та інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача.
При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Згідно ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з вищевказаним.
Розподіл судових витрат підлягає проведенню в порядку визначеному ст. 141 ЦПК України.
На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 3.12,13, 77-81,141, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України суд,-
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлено 24 грудня 2021 року.
Суддя: О.В. Шамотайло