Єдиний унікальний номер 341/2258/21
Номер провадження 3/341/991/21
21 грудня 2021 року місто Галич
Суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області Мергель М. Р., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянув справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП, щодо ФОП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
встановив:
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 27 листопада 2021 року № 803524 ФОП ОСОБА_1 вчинила порушення порядку провадження господарської діяльності за наступних обставин.
27 листопада 2021 року близько 10 годин 30 хвилин по вул. Шевченка, 20, в с. Різдв'яни ФОП ОСОБА_1 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » здійснювала провадження господарської діяльності, без отримання ліцензії на реалізацію певного виду діяльності. Своїми діями допустила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 164 КУпАП.
Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 пояснила, що документи на отримання ліцензії продажу роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами надала Головному управлінню ДПС в Івано-Франківській області ще у вересні 2021 року, що підтверджується копією квитанції про таку оплату, яку просила долучити до матеріалів справи. Проте вказана ліценція управлінням ДПС була видана 01.12.2021.
Надаючи правову оцінку наявним матеріалам справи про адміністративне правопорушення та поясненням особи під час розгляду справи, суддя виходить з наступного.
Статтею 7 КУпАП установлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Частиною 1 статті 164 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Зі змісту протоколу вбачається, що дії особи кваліфіковано, зокрема, як здійснення господарської діяльності без отримання ліцензії на реалізацію певного виду продукції.
Вказана норма є бланкетною, тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно правового акта, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Таким чином, для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення має бути чітко зазначено, які конкретно дії вчинила особа та які конкретно норми законодавства порушила, чим допустила адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» цей Закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на ліцензування визначеного переліку видів господарської діяльності .
Однак, в протоколі від 27.11.2021 № 803524 відсутні конкретні норми, у чому саме полягає порушення ОСОБА_1 , яку саме продукцію реалізовувала особа, та чи передбачено обов'язковість отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Відсутність конкретної вказівки на відповідний підпункт в частині вказаного Закону не дозволяє точно встановити об'єктивну сторону правопорушення та притягнути особу до адміністративної відповідальності, що, в свою чергу, свідчить про неконкретність пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення.
Подані до суду матеріали не містять об'єктивних та фактичних даних, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, дані протоколу є сумнівними.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
У рішенні в справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
У цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед інших питань вирішує, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
З урахуванням того, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є основним джерелом доказів та підставою подальшого провадження у справі, суддя вважає, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КУпАП.
Також суддя зазначає, що згідно із положеннями ст. ст. 279, 280 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
ЄСПЛ наголошує, що у разі самостійного визначення кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладену практику ЄСПЛ суддя під час розгляду справ про адміністративні правопорушення позбавлений можливості самостійно уточнювати (здійснювати) кваліфікацію діяння особи, стосовно якої розглядається справа.
Так само, надсилання протоколу про адміністративне правопорушення до органу (посадової особи), який його склав, для забезпечення дооформлення цього джерела доказів, усунення виявлених недоліків, які перешкоджають притягнути особу до адміністративної відповідальності, однозначно становитиме порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у цьому випадку суддя буде діяти не як безсторонній і незалежний суб'єкт розгляду справи, а неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі.
При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Таким чином, оцінивши докази, доходжу висновку про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх і переконливих даних щодо об'єктивної сторони правопорушення, за яким складено протокол стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки сам протокол не відповідає установленим вимогам через некоректно здійснену в ньому кваліфікацію діяння особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП необхідно закрити за відсутністю доказів наявності у діях особи складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 164, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суддя
постановив:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її прийняття.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ