Справа№591/1609/21
Провадження №2/592/1252/21
18 грудня 2021 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Шияновської Т.В.,
з участю секретаря судового засідання Чайки Т.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором оренди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на його користь суми боргу по несплаті орендної плати в розмірі 51 976 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , яку на підставі договорів оренди від 12.01.2013, 01.04.2019 орендував відповідач. В порушення умов укладених договорів відповідачем орендна плата вносилась не своєчасно і не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.02.2016 по 31.01.2017, яка згідно наданої ним розписки станом на 01.04.2019 складає 31 000 грн. За час дії нового договору оренди з 01.04.2019 відповідач також вносив орендну плату нерегулярно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість, що становить 20 976 грн.
Ухвалою Зарічного районного суду від 16.03.2021 вказану цивільну справу передано до Ковпаківського районного суду м. Суми для розгляду за підсудністю.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.04.2021 відкрите провадження у справі за вказаним позовом, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 11.05.2021.
27.04.2021 на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача ОСОБА_5 просить відмовити в задоволенні позову, оскільки договір оренди квартири від 12.01.2013 був укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , позивач не є стороною цього договору, тому будь-які зобов'язання перед ним у відповідача відсутні. Враховуючи проведений розрахунок за наявними квитанціями, переплату за спожитий газ та виселення 22.10.2020, а не 31.10.2021, за договором оренди від 01.04.2019 у ОСОБА_3 відсутня будь-яка заборгованість.
11.05.2021 протокольною ухвалою суду розгляд справи було відкладено за клопотанням представника позивача.
04.06.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача вказує, що, укладаючи договір оренди з відповідачем від 12.01.2013, ОСОБА_6 діяла в інтересах сім'ї та за усним дорученням позивача, з наявною заборгованістю по цьому договору відповідач неодноразово погоджувався, надаючи відповідні розписки. З врахуванням наданих квитанцій, розмір заборгованості за договором оренди від 01.04.2019 складає 14 900 грн, а не 20 976 грн, як заявлено в позові. А тому просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 45 900 грн.
04.06.2021 протокольною ухвалою суду розгляд справи було відкладено за клопотанням представника відповідача.
16.08.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких він вказує про відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач уповноважував ОСОБА_6 укладати договір оренди від 12.01.2013.
25.10.2021 протокольною ухвалою суду розгляд справи було відкладено за клопотанням представника позивача.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Смирнова О.Л. позовну заяву підтримали, просили задовольнити.
Крім того, ОСОБА_1 , будучи допитаним, як свідок, суду повідомив, що в 2013 році його дружиною з відповідачем був укладений договір оренди квартири його матері, яка була в подальшому ним успадкована в 2015 році. Договір оренди укладався за його усним дорученням, з його згоди та в інтересах сім'ї, виручені за оренду кошти йшли в спільний бюджет родини. Оренда плата спочатку була встановлена на рівні 3 тис грн на місяць, згодом підвищувалась. Спочатку відповідач проживав сам, потім у нього з'явилася дружина та дитина, в квартирі мешкала також його теща. Будь-яких домовленостей щодо проведення ремонтних робіт і зарахування їх вартості в рахунок орендної плати не існувало.
Всіма організаційними та фінансовими питання щодо оренди квартири займалася виключно його дружина в зв'язку з його постійною зайнятістю на роботі. Від дружини він знав, що відповідач допускає несплату орендної плати, пояснюючи це наявністю певних поважних причин, як то хвороба батька, чи то його хвороба, надавав кілька розписок щодо наявної заборгованості. Будь-яких заходів щодо відповідача з приводу несплати орендної плати ним ніколи не вживалося; мав місце один випадок, коли після чергової скарги з боку дружини на відповідача він дійсно прийшов до квартири, двері ніхто не відчинив, своїм ключем двері він відкрити не зміг через змінений замок, через деякий час приїхав відповідач, між ними відбулася розмова.
Другий договір з відповідачем у 2019 році був укладений ним, він точно пам'ятає, як підписував цей договір, при чому спочатку підписав договір він, а потім дружина забрала договір з собою на зустріч з відповідачем. Будь-які інші договори щодо здачі в оренду іншого житла у 2019 році ним не укладались. За умовами цього договору орендна плата складала 5 тис грн на місяць. Він не знає порядку проведення оплати орендної плати, оскільки всіма фінансовими питаннями займалася дружина. Особисто кошти від відповідача він не отримував. Звернувся з цим позовом до суду, оскільки порушені його права на отримання орендної плати за договорами оренди, укладеними в інтересах сім'ї.
Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечував, суду пояснив, що перший договір оренди квартири укладався ним в 2013 році з ОСОБА_6 , якій достеменно було відомо, що проживати він буде з дружиною. В договорі була вказана сума орендної плати розмірі 3 тис грн на місяць, хоча він сплачував по 4 тис готівкою, при цьому відповідних розписок йому не надавалося. Орендну плату вносив вчасно і в повному обсязі, проте з боку ОСОБА_6 виникали необґрунтовані претензії з приводу недоплат, тому приблизно з 2016 року він запропонував сплачувати орендну плату на картку.
В зв'язку з тим, що квартира була в жахливому стані, ним були проведені ремонтні роботи на загальну суму 23 тис грн, зокрема, поставлені вхідні двері, замінений ламінат в спальні та кімнаті, замінені шпалери в кімнаті і коридорі. Вартість ремонту в оренду плату не включалась. Ремонт проводився зі згоди ОСОБА_6 , питання щодо компенсації вартості ремонту ним піднімалося неодноразово, він запрошував ОСОБА_6 прийти і подивитись, що було зроблено, проте нею це ігнорувалося.
Приблизно у 2017 - 2018 р.р. ОСОБА_6 підняла питання про виселення з квартири, в зв'язку з чим він змушений був надати їй розписки про заборгованість, зважаючи на те, що з маленькою дитиною знайти підходяще житло дуже складно і він перебував у стресовому стані. З вказаною сумою заборгованості він не погоджувався, проте в тих умовах не мав іншого виходу. Після написання розписок ОСОБА_6 не з'являлась декілька місяців, і він вважав, що конфлікт вичерпано.
Новий договір про оренду був укладений у 2019 році від імені ОСОБА_1 , хоча фактично підписувала його ОСОБА_6 , одночасно за її вказівкою ним була складена розписка про заборгованість у сумі 32 тис грн, яку він не визнає. В 2020 році навесні ним дійсно могла бути допущена несплата орендної плати в зв'язку з запровадженим карантином та його хворобою.
Знову ОСОБА_6 зателефонувала 10.10.2020 і повідомила, що до 01.11.2020 вони мають виселитися; нова квартира була знайдена швидко, і вже 25.10.2020 він телефонував ОСОБА_6 , щоб повернути ключі він квартири, проте вона їх забрала наприкінці місяця. При виселенні до нього жодних претензій, в тому числі і щодо наявної заборгованості по сплаті орендної плати, з боку ОСОБА_6 не було. Разом з тим, ним була здійснена переплата за 300 куб газу, яка наразі йому не відшкодована, як і вартість ремонту.
Всі питання щодо квартири завжди вирішувались з ОСОБА_6 , укладались договори, сплачувались кошти їй за місцем її роботи, потім на її карту, ОСОБА_1 він бачив всього один раз, коли він з сином вривалися в квартиру.
Представник відповідача - адвокат Кузнєцов А.С. звернув увагу суду на те, що договір оренди квартири від 12.01.2013 було укладено, коли ця квартира не перебувала у власності ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_6 . Кошти на оплату орендної плати передавались особисто та на картку ОСОБА_6 , розписки про наявну заборгованість надавались ОСОБА_6 . За відсутності в матеріалах справи будь-яких відомостей щодо представництва ОСОБА_6 інтересів ОСОБА_1 , з врахуванням встановлених під час судового розгляду обставин щодо підписання договору оренди квартири від 01.04.2019 ОСОБА_6 , позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки права позивача відповідачем не порушені.
Свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що в 2013 році за дорученням чоловіка нею був укладений з відповідачем договір оренди квартири. Відповідач спочатку там мешкав один, потім зі своєю родиною. До 2016 року жодних претензій до нього щодо сплати орендної плати не виникало. Потім в зв'язку з захворюванням його батька та необхідністю проведення його лікування, почали виникати заборгованості по оплаті. До цих обставин вона, як лікар ставилася з розумінням, проте через недобросовісність відповідача, якому весь час треба було нагадувати про необхідність здійснення оплати і погашення боргу, нею дійсно декілька разів піднімалося питання про розірвання договору оренди. Після чого відповідачем надавалися розписки і він продовжував мешкати в орендованому житлі.
Сплата за оренду спочатку відбувалася готівкою, відповідач приїздив до неї на роботу і віддавав кошти, потім приблизно з 2018 року він почав сплачувати на її банківську карту. Розмір орендної плати спочатку складав 3 тис грн, згодом зважаючи на збільшення кількості мешканців поступово піднімалася до 5 тис грн.
Щодо ремонту квартири, то вона не заперечувала проти встановлення відповідачем додаткових вхідних дверей в цілях безпеки, питання щодо заміни шпалер та ламінат з нею не узгоджувалось, будь-яких домовленостей щодо зарахування вартості ремонту в рахунок оплати орендної плати між ними ніколи не існувало. Потрапити до квартири вона не могла через чисельні відмовки відповідача.
З огляду на завантаженість чоловіка на роботі, всіма організаційним та фінансовими питаннями щодо оренди квартири завжди займалася вона, проте її чоловік завжди був в курсі всіх подій.
В 2019 році нею категорично було поставлено питання про виселення відповідача, в зв'язку з чим ним в черговий раз було надано розписку про зобов'язання погасити борг по орендній платі та складено новий договір оренди. Цей договір 01.04.2019 підписувався відповідачем у неї в робочому кабінеті, чоловік при цьому присутнім не був. Він підписав договір згодом. Після виселення ключ від квартири відповідачем був їй переданий 30.10.2020.
Свідок ОСОБА_7 , яка є дружиною відповідача, суду повідомила, що договір оренди квартири від 12.01.2013 укладався між її чоловіком та ОСОБА_6 в її присутності, відтак ОСОБА_6 достеменно було відомо, що мешкати там вони будуть вдвох. Після заселення ними робився ремонт, ОСОБА_6 не заперечували проти нього, витрачені на ремонт кошти мали бути зараховані в оренду плату. В 2014 році у них народилася дитини, допомагати з доглядом за якою дійсно могла приїздити матір свідка, проте вона ніколи не мешкали з ними в орендованій квартирі.
Орендна плата спочатку була встановлена в 4 тис грн, потім поступово зростала до 6 тис грн. ЇЇ чоловік завжди своєчасно сплачував орендну плату, про наявну заборгованість вона дізналася після звернення позивача з цим позовом до суду, їй нічого не відомо про розписки, які надавалися її чоловіком ОСОБА_6 . Мали місце випадки, коли двічі ними підшукувалося інше житло через бажання ОСОБА_6 підвищити орендну плату, вони погоджувались на збільшений розмір і продовжували мешкати в квартирі.
На початку жовтня 2020 року ОСОБА_6 повідомила, що вони мають виїхати з квартири, досить швидко було знайдено інше житло, 21.10.2020 був укладений договір, переїзд відбувся у наступні вихідні та понеділок (24-26 жовтня). Після переїзду чоловік телефонував ОСОБА_6 , проте ключі вона погодилася забрати тільки 01.11.2020.
Позивача вони бачила один раз, коли він намагався разом зі своїм сином увірватися до квартири. Договір укладався з ОСОБА_6 , кошти спочатку готівкою, а потім для зручності сплачувалися їй на картку.
Свідок ОСОБА_8 , яка підтримує дружні стосунки з ОСОБА_6 , суду пояснила, що вона неодноразово жалілася на орендаря (відповідача) щодо нерегулярної і не повному обсязі сплати ним орендної плати за квартиру. ОСОБА_6 попросила бути її присутньою під час передачі ним ключів від квартири. 30.10.2020, підійшовши до під'їзду, свідок залишилась на вулиці, а ОСОБА_6 разом з відповідачем піднялися до квартири. Через деякий час ОСОБА_6 зателефонувала свідку і повідомила, що ключі вже у неї. Вони разом піднялися до квартири, де свідок бачила меблі господарів, речей орендарів вона та мне бачила.
Свідок ОСОБА_9 , який є знайомим ОСОБА_3 , суду повідомив, що разом з водієм на своєму вантажному автомобілі перевозив речі ОСОБА_3 з квартири будинку в центрі міста до квартири на АДРЕСА_2 . 19.10.2020 вивозились меблі, побутова техніка, деякі речі в мішках. 20.10.2020 вивозилися тільки речі. Того дня було вивезене все, в квартирі в центрі нічого не залишилося.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно із ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.ст. 810, 811 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату; договір найму житла укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.3 ст.815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Згідно із ч.ч. 1,3 ст.820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.
Відповідно до ч.1 ст.821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором.
Згідно із ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.12.2015, виданого державним нотаріусом Ляшенко А.І., ОСОБА_1 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , житловою площею 24,6 кв.м., загальною площею 69,16 кв.м. (а.с. 7-11).
01.04.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір найму (оренди) житлового приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до п.3 вказаного договору розмір орендної плати складає 5 тис грн, та сплачується до 10 числа щомісячно, шляхом перерахування на банківський рахунок; витрати за комунальні послуги наймодавець зобов'язався сплачувати самостійно.
Відповідно до п.5 договору строк дії договору встановлений до 01.04.2020; договір вважається продовженим, якщо жодна із сторін не заявила про його розірвання (а.с.14).
З виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 ……2929 ОСОБА_6 за періоди 01.09.2019-18.11.2019, 01.05.2019-09.10.2019, 01.03.2020-28.08.2020 та дублікатів чеків ОСОБА_3 за період з 19.04.2019 по 20.10.2020 вбачається, що ним була сплачена орендна плата на загальну суму 80 100 грн (а.с. 21-44, 62-69).
Тоді, як за період дії договору з 01.04.2019 по 30.10.2020 загальна сума орендної плати становить 95 000 грн (5 000 грн - орендна плата х 19 місяців - термін дії договору).
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по орендній платі у розмірі 14 900 грн, яка складає різницю між сумарною орендною платою за весь термін дії договору та сумою сплаченої відповідачем орендної плати (95 000 грн - 80 100 грн).
При цьому, доводи відповідача щодо відсутності заборгованості по орендній платі через переплату за газ в розмірі 2712 грн, сплачену комісію при проведенні розрахунків, виселення з квартири 22.10.2020, судом до уваги не беруться.
Так, доказів на підтвердження наявної на час виселення з квартири переплати за газ відповідачем суду надано не було; комісія сплачувалася за послуги банку по здійсненню операцій по зарахуванню коштів на банківську карту, ця сума не включалася в рахунок орендної плати; укладаючи договір, відповідач погодився на визначений в ньому порядок проведення розрахунку. Датою припинення договору оренди є 30.10.2020 - день передачі відповідачем ключів від квартири, коли наймодавцю фактично було повернуте його майно, а не 22.10.2020 - день виселення з квартири.
Також не заслуговують на увагу суду доводи представника відповідача щодо розбіжностей в поясненнях свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з приводу приналежності підпису на договорі договір найму (оренди) житлового приміщення від 01.04.2019. Оскільки вказаний договір в установленому законом порядку недійсним не визнавався, відповідачем не заперечуються обставини щодо користування належною ОСОБА_1 квартирою в обумовлений в договорі термін зі сплатою орендної плати у встановленому вказаним договором розмірі.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за період з 01.02.2016 по 31.01.2017, яка станом на 01.04.2019 складає 31 000 грн, суд дійшов таких висновків.
12.04.2013 між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір оренди житлового приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; розмір орендної плати - 3 тис грн щомісячно (а.с. 13).
Відповідно до розписки від 17.04.2018 ОСОБА_3 зобов'язався сплатити борг за оренду квартири в сумі 7 500 грн протягом 6 місяців; відповідно до розписки від 01.04.2019 ОСОБА_3 зобов'язувався сплатити наймодавцю ОСОБА_6 заборгованість по орендній платі в сумі 32 000 грн; відповідно до додатку до договору оренди житла ОСОБА_3 зобов'язувався погасити наймодавцю ОСОБА_6 борг по орендній платі в сумі 31 000 грн до 02.03.2020 (а.с. 16-18).
14.02.2020 ОСОБА_6 зверталася до ОСОБА_3 з письмовою претензією - попередженням про сплату заборгованості за оренду житла - квартири за адресою: АДРЕСА_3 , в розмірі 32 000 грн в строк до 25.02.2020 (а.с.19).
При цьому, на момент укладення договору оренди від 12.04.2013, ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_6 вказана квартира на праві приватної власності не належала. Докази наявності доручення власника квартири на укладення ОСОБА_6 цього договору в матеріалах справи відсутні.
Доводи представника позивача щодо укладення ОСОБА_1 в інтересах сім'ї угоди за усним дорученням ОСОБА_1 не заслуговують на увагу суду, оскільки відомостей, що вона дії в інтересах ОСОБА_1 договір не містить, а квартира за адресою: АДРЕСА_3 не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, оскільки позивач не є стороною договору оренди житлового приміщення від 12.04.2013, у відповідача відсутні будь-які зобов'язання перед ним, а тому позовна заява в цій частині задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором оренди підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди від 01.04.2019 в сумі 14 900 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 294,75 грн (14 900 грн х 908 грн : 45 900 грн).
Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 263, 264 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором оренди - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди в сумі 14 900 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот) гривень та витрати по сплаті судового збору в розмірі 294 (двісті дев'яносто чотири) гривні 75 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення виготовлений 23.12.2021.
Суддя Т.В. Шияновська