Справа № 591/2182/21
Провадження № 2/591/1768/21
16 грудня 2021 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:
головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.
при секретарі - Устименко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про зменшення розміру аліментів -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що сторони перебували у шлюбі. Від подружнього життя мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 квітня 2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку(доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 27.01.2017 року. Однак, на даний час на частковому утриманні у позивача перебуває його мати, яка 1949 року народження і має незадовільний стан здоров'я і частина грошових коштів витрачається на лікування, просить суд зменшити розмір аліментів які з нього стягуються на утримання неповнолітнього сина до ј частини.
Позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Школьний В.А. в судовому засіданні позов щодо зменшення розміру аліментів підтримали повністю, посилаючись на вимоги ст.ст. 182 та 192 СК України.
Відповідачка ОСОБА_2 , її представник адвокат Кудін О.М. в судовому засіданні позов не визнали повністю, підтримали відзив від 18 травня 2021 року та просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі в зв'язку з необґрунтованістю. В обґрунтування своєї позиції у справі зазначають про те, що зменшення розміру сплачуваних аліментів погіршить становище неповнолітнього сина. Обов'язок батьків утримувати дитину є рівним і не залежить від фізичного стану чи матеріального становища. Просять суд в задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю .
Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до положень ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. ст.76-78, ст.81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до положень ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що 13 листопада 2010 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 24 листопада 2017 року шлюб між сторонами розірвано.
Від подружнього життя мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_1 ..
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 квітня 2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку(доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 27.01.2017 року.
Згідно довідки позивач ОСОБА_1 працює у ТОВ'КУСУМ ФАРМ» з 19.01.2021 року і отримує заробітну плату в розмірі 15681 грн. 43 коп., але не менше розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно із ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Зі змісту вище наведеного аналізу зазначених статей слідує, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою та обов'язком як матері, так і батька. Розмір аліментів у разі спору у всіх випадках встановлюється судом, при цьому статтею 182 Сімейного кодексу України передбачений перелік найбільш вагомих обставин, які мають братися до уваги при визначенні розміру аліментів на дитину.
Частиною 1 статті 192 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Таким чином, зміна розміру аліментів можлива за наявності доведених в судовому порядку обставин, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін.
Отже, враховуючи зазначені вимоги законодавства, судом враховується, що у позивача ніяким чином не погіршився матеріальний стан на даний час, так як його заробіток складає близько 15000 грн., а на час винесення рішення суду про стягнення з нього аліментів у 2017 році він працював на нижчеоплачуваній роботі і на протязі 4-х років виплачував на утримання свого сина аліменти саме в розмірі 1/3 частини всіх видів своїх доходів.
Суду не надано доказів того, що у позивача змінився сімейний стан, або погіршився стан його здоров'я.
Суд вважає, що позивачем та його представником не доведено визначених законом підстав для зменшення розміру стягуваних аліментів.
Таким чином, суд при розгляді вимог позивача ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів враховує те, що після ухвалення попереднього рішення суду про стягнення аліментів, позивач у порушення вимог ст. 81 ЦПК України, не надав жодних належних доказів, які б підтверджували, що його матеріальне становище дійсно погіршилось.
При цьому суд вважає, що зменшення розміру аліментів не відповідає інтересам дитини, ставить її у несприятливі умови в частині матеріального забезпечення, погіршуючи положення самої дитини. За таких обставин, фактичне втручання держави у спосіб зменшення сплачуваних на дитину аліментів в судовому порядку не є необхідним ні в інтересах самої дитини, ні в інтересах дотримання розумного балансу між виплатами.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180-183, 192 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення через Зарічний районний суд м. Суми. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення виготовлено 24 грудня 2021 року.
СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО