Справа № 945/644/21
Провадження № 1-кп/945/317/21
Вирок
Іменем України
23 грудня 2021 року Миколаївський районний суд Миколаївській області в складі
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;
прокурора ОСОБА_3 ;
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021150010000011 від 17 березня 2021 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гадяч Гадяцького району Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця, призваного на військову службу за контрактом, який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні старший сержант, на посаді фельдшера медичного пункту 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , освіта середньо-спеціальна, не одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
встановив:
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_4 , військовослужбовець військової служби за контрактом, 09.11.2020 о 08 годині 00 хвилин, умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєного стану, самовільно залишив військову частину, де перебував на службі на посаді фельдшера медичного пункту 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалася на території 235 Міжвидового центру підготовки підрозділів, що поблизу АДРЕСА_3 та до 09 години 00 хвилин 21 квітня 2021 року перебував за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи допитаним у судовому засіданні, свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Так, обвинувачений ОСОБА_4 показав суду, що з 09.11.2020 він поїхав до дому, оскільки у нього захворіла мати, та не з'являвся на службу до 235 Міжвидового центру підготовки підрозділів; проводив час вдома, на власний розсуд.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Виконавши дії передбачені ст. 349 КПК України та з'ясувавши, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, пересвідчившись у добровільності їх позиції, та роз'яснивши особливості оскарження, при викладених обставинах, суд вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_4 за місцем служби характеризується негативно; на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває; вказаний злочин вчинив вперше.
Відповідно до досудової доповіді, наданої органом пробації на запит суду, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_4 оцінюється, як середній; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній.
Обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, а також обставин вчинення злочину, суд вважає, що обвинуваченому слід обрати покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити покарання у виді штрафу, і таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України: є пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчиненого, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання, на підставі ч. 1 ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 гривень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1
23.12.2021