Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/2193/20
Провадження № 2/945/471/21
23 грудня 2021 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря Жиган А.О., розглянувши в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської про визнання права власності в порядку спадкування,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської про визнання права власності в порядку спадкування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача- ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_1 про що уклав договір купівлі-продажу №1, посвідчений Ульянівською сільською радою народних депутатів Миколаївського району Миколаївської області. Право власності на квартиру було зареєстроване в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське Бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за реєстровим №44. Також позивач зазначив,що ІНФОРМАЦІЯ_3 його батько, ОСОБА_4 , помер. Після його смерті залишилась спадщина, до складу якої увійшла вищезазначена квартира. За життя батько позивача склав заповіт, за яким він заповів все своє майно позивачу. В зв'язку з тим, що на момент смерті батька матір позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вже була пенсіонеркою, тобто непрацездатною, то згідно з ч. 1 ст. 1241 ЦК України її обов'язкова доля у спадщині склала 1/4 частку квартири. Нотаріусом Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Юрловою О.В. 04 вересня 2020 року у спадковій справі №52/2014 було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №641/02-31. Згідно з цією постановою позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його батька ОСОБА_4 на 3/4 часток квартири, тому що позивач не надав нотаріусу оригінал правовстановлюючого документу на квартиру, а саме договору купівлі-продажу №1 від 18.01.1993р.,оскільки вказаний оригінал договору купівлі-продажу згорів при пожежі, яка трапилась 05 листопада 2019 року в квартирі,про що був складений акт про пожежу. Виконавчий комітет Михайлівської сільської ради повідомив, що у нього немає можливості видати дублікат вказаного договору в зв'язку з тим, що в архіві сільської ради відсутній оригінал договору. ІНФОРМАЦІЯ_5 померла матір позивача ОСОБА_5 . Після її смерті залишилась спадщина, до складу якої увійшла 1/4 частка квартири, яка була нею прийнята після смерті батька позивача ОСОБА_4 , але не оформлена. За життя мати позивача склала заповіт, на ім'я позивача. 09 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіоновою С.А. у спадковій справі №13/2018 було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дій №280/02-31. Згідно з цією постановою позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері позивача на 1/4 частку квартири в зв'язку з не наданням нотаріусу оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру, а саме договору купівлі-продажу. У зв'язку із тим що позивач позбавлений можливості належним чином користуватися та розпоряджатися своїм майном, просить суд визнати за ним право власності на вищезазначену квартиру в порядку спадкування.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, при цьому представник позивача подав суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі, також просив розглядати справу за їх з позивачем відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, при цьому подала суду заяву, в якій визнала позовні вимоги та не заперечувала проти їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області у судове засідання не з'явився, при цьому подав суду заяву, в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив розглядати справу без участі його представника.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до довідки КП МБТІ від 21.11.2019 року № 2-6062 за адресою АДРЕСА_2 право власності зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 11.03.1993 року р№25,посвідчений Улянівської сільської Ради народних депутатів Миколаївського району Миколаївської області,зареєстровано КП ММБТІ28.04.1994 року р.№44.
Згідно акту про пожежу від 05.11.2019року за адресою АДРЕСА_2 сталася пожежа, в результаті якої будинок зазнав пошкоджень.
Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІУ (далі - Закон), відомості державного реєстру речових прав на нерухоме є офіційними відомостями.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, та в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно п. 37 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» власник майна має пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджені відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення, ухвалене раніше.
Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її власності.
Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному 392 цього Кодексу.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження позивача серія НОМЕР_1 в графі батько вказаний ОСОБА_4 ,в графі мати заначена ОСОБА_5 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 56 років в с.Улянівка Миколаївського району Миколаївської області.
Із спадкової справи №52/2014, заведеної 24.03.2014року державним нотаріусом Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори вбачається,що за прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_4 , звернувся позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ,від імені якої діяв ОСОБА_1 .
Відповідно до копії заповіту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на випадок своєї смерті зробив розпорядження,яким квартиру АДРЕСА_1 заповів синові ОСОБА_1 .
Державний нотаріус Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Юрлова О.В. відмовила позивачу у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в розмірі ѕ часток після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 на нерухоме майно у зв'язку з тим, що не подано до нотаріального органу правовстановлюючого документу на ім'я спадкодавця.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 75 років в с.Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області.
Із спадкової справи №13/2018, заведеної 15.03.2018року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу вбачається,що за прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся позивач ОСОБА_1 .
Приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактінова С.А. відмовила позивачу у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 на ј частку в праві власності на квартиру,що знаходиться у АДРЕСА_2 ,що належала чоловікові спадкодавці ОСОБА_4 ,померлому ІНФОРМАЦІЯ_6 ,після якого його дружина ОСОБА_5 спадщину фактично прийняла,але не оформила своїх спадкових прав.
Разом з тим, незважаючи на відмову нотаріального органу у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з положеннями ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Таким чином згідно з положеннями ст. 1218 ЦК України позивач успадкував усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті останнього.
До таких успадкованих позивачем прав відноситься і право на вищезазначений житловий будинок, яке фактично було набуто спадкодавцем на законних підставах та у незаборонений спосіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Як вбачається з довідки Михайлівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №985 від 02.11.2020року, ОСОБА_4 постійно проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , за вищезазначеною адресою були зареєстровані та постійно проживали дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_1 .
За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч. 2. ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст.380 ЦК України житловий будинок є об'єктом права власності.
Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.
Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов'язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.
Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання права власності на будинок підлягають задоволенню.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року в справі № 523/3522/16-ц зроблено висновок, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє спадкове майнове право, тому воно підлягає захисту шляхом визнання за позивачем права на житловий будинок в порядку спадкування за законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Крім цього, суд бере до уваги, що визнання за позивачем права власності на вказане спадкове майно, не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідач визнав заявлений позивачем позов.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Визнання відповідачем даного позову не суперечить закону, зокрема положенням ч. 3 ст. 1272 ЦК України, і не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.
Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє майнове право, тому воно підлягає захисту шляхом визнання за позивачем права власності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ст. ст. 258, 259, ст. ст. 264 - 265 Цивільного процесуального кодексу України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської про визнання права власності в порядку спадкування- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженець м.Бендери,Молдова; паспорт серія НОМЕР_4 ;РНОКПП НОМЕР_5 )право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженець м.Бендери,Молдова; паспорт серія НОМЕР_4 ;РНОКПП НОМЕР_5 )право власності на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя М.М.Войнарівський