Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/785/21
Провадження № 2/945/689/21
Іменем України
(заочне)
06 грудня 2021 року
Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Карабут В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
встановив:
17 травня 2021 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позовні вимоги позивач ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
У вказаному житловому будинку зареєстрований, але з січня 2016 року не проживає відповідач ОСОБА_2 , який є братом позивача.
Посилаючись на вищевикладене, а саме на те, що реєстрація відповідача у належному позивачеві будинку, перешкоджає позивачу в повній мірі розпоряджатися своєю власністю, позивач просить суд визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, при цьому 02 липня 2021 року подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі, також просила розглядати справу за її відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явився без повідомлення причин; відзив не подав.
Відповідно до положень ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд постановив ухвалу розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке:
Відповідно до копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10443272 від 19 квітня 2006 року, позивач ОСОБА_3 є приватним власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 9).
Рішенням Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 3 від 19 лютого 2016 року “Про перейменування вулиць с-ща Радсад та села Новобогданівка”, вулиця Леніна у селі Новобогданівка Миколаївського району Миколаївської області перейменована без зміни поштових номерів житлових будинків, установ та споруд на АДРЕСА_1 (а. с. 18-19).
У вказаному будинку, який належить позивачу ОСОБА_3 зареєстрований її брат, відповідач - ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 12 травня 2021 року, а також інформацією, наданою на запит суду Радсадівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області від 18 червня 2021 року (а. с. 16, 29).
З Акту про фактичне не проживання від 12 травня 2021 року, складеним та підписаним начальником відділу соціального захисту населення та захисту прав дітей Радсадівської сільської ради та головним спеціалістом, також слідує, що відповідач - ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому з 2016 року за вказаною адресою фактично не проживає (а. с. 17).
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтями 150, 156 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
До членів сім'ї власника належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 ЖК України (дружина (чоловік), їх діти і батьки). Членами сім'ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником житла і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування житловим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 ЖК України.
З огляду на те, що наявність реєстрації відповідача у будинку, який на праві приватної власності належить позивачу, створює позивачеві перешкоду у повній мірі розпоряджатися своєю власністю, суд вважає, що право власності позивача підлягає захисту, шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
За таких обставин, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ст. ст. 258, 259, 264, 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України, -
вирішив:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) таким, що втратив право користування жилим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці м. Баку (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; номер і серія паспорта НОМЕР_2 ).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Баку (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; номер і серія паспорта НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Н. О. Шаронова