Справа № 487/8776/21
Провадження № 1-кс/487/6795/21
22.12.2021 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління ДБР розташованого у м.Миколаєві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення
07.12.2021 року, ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління ДБР розташованого у м. Миколаєві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
В обґрунтування скарги, ОСОБА_3 зазначив, що 27.11.2021 року він звернувся до Територіального управління ДБР розташованого у м. Миколаєві з заявою про вчинення суддями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , при розгяді цивільної справи №487/1004/16 за його позовом до АГК "Парма", третя особа ТОВ Фірма "Парма" про визнання роішення правління недійсним, кримінального правопорушення передбаченого ст.366 КК України, яке полягає у внесенні до офіційних документів, а саме Рішення Заводського районного судуц м.Миколаєва від 21.07.2016 року, Ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 05.08.2016 року та Постанови Миколаївського апеляційного суду від 16.04.2021 року завідомо неправдивих відомостей.
Вказав, що в порушення вимог ст.214 КПК України, відомості за його заявою до ЄРДР не внесено, що і стало підставою для його звернення до суду з зазначеною скаргою.
З урахуванням викладеного просив зобов'язати уповноважених осіб Територіального управління ДБР розташованого у м. Миколаєві внести до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до його заяви від 27.11.2021 року.
В судовому засіданні заявник вимоги скарги підтримав, просив про їх задоволення.
До судового засідання представник суб'єкту оскарження не з'явився, Начальник Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР розташованого у м. Миколаєві надав заяву якою просив провести розгляд скарги за відсутності їх представника у її задоволенні відмовити.
Одночасно надав копії матеріалів перевірки, проведеної за заявою скаржника від 17.11.2021 року.
У порядку ч.3 ст.306 КПК України, скаргу було розглянуто за відсутності представника суб'єкта оскарження.
Вислухавши пояснення, заявника, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До ЄРДР, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) КК України (ч. 5 ст. 214 КПК України). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення затверджується Офісом Генерального прокурора. Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298).
Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу I цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. Злочином є передбачене КК України суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Склад злочину - це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом. Об'єктивними ознаками складу злочину є об'єкт і об'єктивна сторона, суб'єктивними - суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме заявою про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення), яка вказує на ознаки якого-небудь кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 р. відмітив, що КПК передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
З матеріалів скарги встановлено, що 27.11.2021 року ОСОБА_3 звернувся до Територіального управління ДБР розташованого у м. Миколаєві з заявою про вчинення, уддями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , при розгяді цивільної справи №487/1004/16 за його позовом до АГК "Парма", третя особа ТОВ Фірма "Парма" про визнання роішення правління недійсним, кримінального правопорушення передбаченого ст.366 КК України, яке полягає у внесенні до офіційних документів, а саме Рішення Заводського районного судуц м.Миколаєва від 21.07.2016 року, Ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 05.08.2016 року та Постанови Миколаївського апеляційного суду від 16.04.2021 року завідомо неправдивих відомостей, в частині встановлення фактичних обставин спору.
Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_3 , слідчий суддя приходить до висновку, що в супереч вимогам ст.214 КПК України, вона не містить викладу фактичних обставин та будь-яких об'єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення суддями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кримінального правопорушення передбаченого ст.366 КК України.
Фактично, твердження заявника свідчать про його незгоду з рішеннямЗаводського районного суду м.Миколаєва від 21.07.2016 року по справі №487/1004/16, яке набрало законної сили.
Разом з тим, незгода з рішенням судді сама по собі не може вказувати на наявність в діях судді ознак злочину. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Так, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. "Про незалежність судової влади" роз'яснено, що "відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені".
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Конституційним Судом України в своєму рішенні у справі №2-рп/2011 від 11.03.2011 року також було акцентовано, що оцінка вчинених суддею процесуальних дій може здійснюватися тільки судами апеляційної чи касаційної інстанції.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Незалежність та недоторканність суддів гарантують статті 126 і 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" визначено умови виконання професійних обов'язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів.
Положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо (Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004).
Посилання заявника на те що, викладені в його заяві відомості про вчинення кримінального правопорушення підлягали обов'язковому внесенню до ЄРДР та слідчий повинен був розпочати досудове розслідування, є неспроможними з огляду на наступне.
Так, аналіз змісту положень ст. 214 КПК України вказує на обов'язковість вчинення дій лише щодо прийняття та реєстрації заяви, як це передбачено у частині четвертій вказаній статті, і відмова у вчиненні таких дій не допускається.
При цьому, зміст частини першої зазначеної статті не передбачає імперативного обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим Кримінальним кодексом України.
Обов'язок зареєструвати заяву не є обов'язком зареєструвати відомості з цієї заяви в ЄРДР та законодавцем чітко розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК України та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч. 4 ст. 214 КПК України.
Відповідно до наданих слідчому судді матеріалів, заяву ОСОБА_3 від 27.11.2021 року було зареєстровано в ТУ ДБР розташованому у м.Миколаєві з наданням, за результатами її перевірки відповіді №Т-4129/16-04.4/21 від 07.12.2021 року.
Таким чином, уповноважені особи Територіального управління ДБР розташованого у м.Миколаєві в межах розгляду заяви ОСОБА_3 від 27.11.2021 року, діяли в межах своїх повноважень, слідчий суддя вважає, що підстави для внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень за даною заявою відсутні, а скарга ОСОБА_3 є необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 214, 303-307, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління ДБР розташованого у м.Миколаєві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1