Справа № 487/8652/21
Провадження № 3/487/2497/21
23.12.2021 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого суддя Притуляк І.О., за участю секретаря Янковець Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві матеріали адміністративної справи, що надійшли з Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: не відомо
за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
19.11.2021 року о 14 год. 45 хв., ОСОБА_1 перебуваючи за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї бабусі ОСОБА_2 , а саме виражався в її бік нецензурною лайкою, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю.
ОСОБА_1 до судових засідань неодноразово не з'являвся, причину неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Положеннями ст.280 КпроАП України передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст.251 КпроАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вимогами ст.252 КпроАП України встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 ст. 173-2 КпроАП України встановлено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення
Пунктом 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п.14 ст.1 цього Закону, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Об'єктивна сторона ч. 1 ст. 173-2 КпроАП України передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Частиною 2 ст. 173-2 КпроАП України передбачена відповідальність осіб за вчинення домашнього насильства повторно протягом року за одне з порушень, передбачених частиною першою статті 173-2 КпроАП України.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає доведеним факт порушення ОСОБА_1 вищевказаних вимог законодавства.
Так, вина ОСОБА_1 у вчинені вказаного правопорушення підтверджується наступними матеріалами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №751318 від 19.11.2021, Рапортом, Заявою ОСОБА_2 від 19.11.2021, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 19.11.2021, ОСОБА_1 від 19.11.2021, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 19.11.2021, Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.07.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 173-2 КпроАП України, яка набрала законної сили 26.07.2021 року.
Досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
Таким чином, суд приходить до висновків, що ОСОБА_1 своїми діями скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
З огляду на викладене, враховуючи характер вчиненого правопорушення,особу правопорушника,ступінь його вини, суд вважає що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень можливо шляхом призначення стягнення у вигляді штрафу в межах санкції даної статті, яке є необхідним і достатнім, та згідно ст. 23 КпАП України, відповідає меті адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 40-1 КпАП України у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, що визначено ст. 4 Закону України « Про судовий збір» в новій редакції.
Керуючись ст. ст.40-1,278,280,283,284 КУпАП України
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.173-2 КпроАП України та накласти стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у сумі 340 (триста сорок) грн. (отримувач ГУК/ Миколаївська обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача (ДКСУ): казначейство України (ЕАП), номер рахунку:UA438999980313010149000014001 код класифікації доходів бюджету: 21081300, найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири гривні) у доход держави (номер рахунку (IBAN): UA808999980313121206000014480 Отримувач: Миколаїв.ГУК/Заводськ.р-н/22030101 Код отримувача (ЄДРПОУ): 37992030 Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) Код класифікації доходів бюджету: 22030101).
Постанова може бути оскаржена в Миколаївському апеляційному суді через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Суддя: І.О.Притуляк