Миколаївської області
Справа №477/602/21
Провадження №2/477/558/21
17 грудня 2021 року Жовтневий районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.
за участі секретаря судового засідання - Тристан В.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Зозулі О.М. ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - Українець С.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа - Вітовська державна нотаріальна контора Миколаївської області, служба у справах дітей Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області як орган опіки і піклування
про визнання спадкового майна таким, що не підлягає поділу
та передачу грошової компенсації вартості спадкового майна іншому спадкоємцю,
06 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати неможливість прийняття та поділу в натурі спадкового майна за недостатності для отримання спадкового майна, що розташоване по АДРЕСА_1 в реальній (ідеальній) частці для проживання неповнолітнього ОСОБА_6 , а також у рахунок компенсації вартості спадкового майна в розмірі 1/10 частки, що розташоване по АДРЕСА_1 , виплатити грошову компенсацію в розмірі 10 024,00 грн.
Ухвалою суду від 07 червня 2021 року позовна заява залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків.
23 червня 2021 року позивач усунула недоліки позовної заяви, подавши її в новій редакції.
В обґрунтування позову позивач вказувала, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24 вересня 1999 року за нею зареєстровано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Інша частина зареєстрована за її померлим сином ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцями майна померлого, які прийняли спадщину є вона та діти спадкодавця - ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 . Через те, що частка ОСОБА_6 із загальної маси спадкового майна складає 1/10 частину, яка дорівнює 4,55 кв.м. квартири, вважала її недостатньою для отримання в ідеальній частці для проживання. Між спадкоємцями не досягнуто згоди на поділ спадкового майна, що в свою чергу є підставою для задоволення позову.
Ухвалою суду від 25 червня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, на 02 серпня 2021 року призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 02 серпня 2021 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 залучено службу у справах дітей Мішково-Погорілівської сільської ради, як орган опіки і піклування.
Ухвалою суду від 22 листопада 2021 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Зозуля О.М. у судовому засіданні у вступному слові та поясненнях по суті справи позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Українець С.В. у вступному слові та поясненнях по суті справи позовні вимоги не визнала, в їх задоволенні просила відмовити, правом на подання відзиву не скористалась. Заперечуючи проти позову вказувала, що ОСОБА_6 , який є сином померлого ОСОБА_9 , на час смерті батька був малолітнім, а тому в силу закону є таким, що прийняв спадщину. Він спадщини ОСОБА_9 відповідач ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 не відмовляється.
Відповідач ОСОБА_3 позов визнала та просила його задовольнити. Вказувала, що померлий ОСОБА_9 є її батьком та вона відмовилася від прийняття спадщини після його смерті на користь позивача, яка є її рідною бабусею.
Треті особи - Вітовська державна нотаріальна контора Миколаївської області, служба у справах дітей Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області як орган опіки і піклування в судове засідання своїх представників не направили, надіслали заяви про розгляд справи за відсутності представників.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до частини шостої статті 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Складання повного рішення судом відкладено до 24 грудня 2021 року.
Заслухавши вступні слова та пояснення по суті справи сторін та їх представників, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд установив наступне.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 травня 2016 року №1377-VІІІ «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області перейменовано на Вітовський район.
Згідно Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-ХІ «Про утворення та ліквідацію районів» ліквідовано Вітовський район Миколаївської області та утворено в Миколаївській області Миколаївський район (з адміністративним центром у місті Миколаїв) у складі територій Березанської селищної, Веснянської сільської, Воскресенської селищної, Галицинівської сільської, Коблівської сільської, Костянтинівської сільської, Куцурубської сільської, Миколаївської міської, Мішково-Погорілівської сільської, Нечаянської сільської, Новоодеської міської, Ольшанської селищної, Очаківської міської, Первомайської селищної, Радсадівської сільської, Степівської сільської, Сухоєланецької сільської, Чорноморської сільської, Шевченківської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 14 липня 2009 року (а.с.13).
Згідно частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Позивач ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про народження ОСОБА_9 від 10 червня 1982 року серії НОМЕР_1 та свідоцтва про розірвання шлюбу від 10 червня 1982 року серії НОМЕР_2 , є матір'ю померлого ОСОБА_9 (а.с.118, 119).
Відповідач ОСОБА_5 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 15 липня 2005 року серії НОМЕР_3 (а.с.15).
Згідно свідоцтва про народження від 10 травня 1988 року серії НОМЕР_4 та свідоцтва про шлюб від 27 січня 2007 року серії НОМЕР_5 , відповідач ОСОБА_3 є донькою померлого ОСОБА_9 (а.с.24, 26).
Зі змісту позову вбачається, що у померлого ОСОБА_9 крім відповідача ОСОБА_3 є ще двоє дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .
Разом з цим, будь яких належних та допустимих доказів, що підтверджують факт родинних відносин між ОСОБА_9 як батька та ОСОБА_6 та ОСОБА_8 як дітей померлого, матеріали справи не містять.
Не надали таких доказів й учасники справи, в тому числі після роз'яснення судом сторонам та представникам сторін - адвокатам Зозулі О.М. та Українець С.В. принципів змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України) та диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України).
Однак, під час судового розгляду сторонами та їх представниками в поясненнях визнано обставину, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є рідними дітьми померлого та які на час відкриття спадщини були малолітніми.
Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірностіцих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Отже, до кола спадкоємців першої черги за законом майна померлого ОСОБА_9 необхідно віднести його матір ОСОБА_1 , дружину ОСОБА_5 та дітей - ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 .
У відповідності до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно довідки виконавчого комітету Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 05 серпня 2009 року №838 на день відкриття спадщини, тобто на 28 травня 2009 року разом з спадкодавцем ОСОБА_9 за однією адресою в АДРЕСА_3 були зареєстровані брат ОСОБА_8 та зять ОСОБА_10 (а.с.120).
Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах строків, передбачених статтею 1270 ЦК України, звернулася до державного нотаріуса Жовтневого державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою про прийняття всієї спадщини, яка залишилася після смерті сина ОСОБА_9 та повідомила нотаріуса про наявність інших спадкоємців за законом: дружини ОСОБА_5 ; малолітнього сина ОСОБА_6 ; малолітньої доньки ОСОБА_8 (а.с.112).
Як убачається зі спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 №311/2009, заведеною Жовтневою державною нотаріальною конторою Миколаївської області, із заявою про прийняття спадщини звернулася лише позивач ОСОБА_1 .
Відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Ураховуючи зазначене, спадкоємцями першої черги за законом майна померлого ОСОБА_9 , які прийняли спадщину в рівних частках є: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 .
При цьому, позиція відповідача ОСОБА_3 про її відмову від спадщини після смерті батька ОСОБА_9 на користь бабусі - позивача ОСОБА_1 є неприйнятною з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (частина друга статті 1274 ЦК України).
Як установлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_3 із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини не зверталася, постійно разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживала, отже спадщину не прийняла та своїм правом, передбаченим статтями 1273, 1274 ЦК України щодо відмови від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, не скористалася.
До складу спадщини, у відповідності до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 24 вересня 1999 року за ОСОБА_9 та ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 , з розмірами часток по 1/2 (а.с.16).
Отже, до складу спадщини ОСОБА_9 входить 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 .
З урахуванням встановленого судом кола спадкоємців майна померлого ОСОБА_9 , які прийняли спадщину після його смерті, право на спадкове майно (1/2 частину спірної квартири) набули:
ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частини;
ОСОБА_6 в розмірі 1/3 частини;
ОСОБА_8 в розмірі 1/3 частини.
Ураховуючи зазначене, суд не приймає позицію позивача та її представника, що розмір частки ОСОБА_6 у спадковому майні складає 1/10 частки.
Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Згідно висновку Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області як органу опіки та піклування від 17 листопада 2021 року №1526/02-05, орган опіки та піклування вважає не доцільним та таким, що не відповідає інтересам неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнання спадкового майна таким, що не підлягає поділу та передачу грошової компенсації вартості спадкового майна іншому спадкоємцю (а.с.136-138).
Суд уважає, що указаний висновок органу опіки та піклування є достатньо обґрунтованим та вмотивованим, а також відповідає інтересам дитини, а тому судом приймається.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок доказування міститься й в приписах статті 81 ЦПК України.
Відповідно до положень, викладених в статті 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як передбачено статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Визнання позову відповідачем ОСОБА_3 судом не приймається, оскільки таке визнання суперечить закону та порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ураховуючи положення статті 141 ЦПК України та приписи Закону України «Про судовий збір», судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись статями 258-259, 263-265, 279 ЦПК України,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ;
відповідачі:
- ОСОБА_5 , АДРЕСА_5 ;
- ОСОБА_3 , АДРЕСА_6 ;
- ОСОБА_8 , АДРЕСА_7 ;
треті особи:
- служба у справах дітей Мішково-Погорілівської сільської ради, як орган опіки і піклування, код ЄДРПОУ 44165598, 57214, с. Мішково-Погорілове Миколаївського району Миколаївської області, вул. Миру, 38;
- Вітовська державна нотаріальна контора Миколаївської області, код ЄДРПОУ 02892824, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 314.
СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО
Повне рішення складено
24 грудня 2021 року.