Миколаївської області
Справа №477/2028/21
Провадження №2/477/1013/21
22 грудня 2021 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої судді - Семенової Л.М.,
при секретарі судових засідань - Дячок Л.С.,
розглядаючи в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
06 жовтня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій вона просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач вказувала, що відповідачі близько двадцяти восьми років не проживають у вказаному будинку та протягом останніх трьох років взагалі не з'являються за вказаною адресою, будинком не цікавляться, участі в утриманні будинку не приймають, а їх реєстрація у даному будинку тягне для позивача невиправдані матеріальні витрати, вона позбавлена можливості оформити субсидію, тому просить припинити право відповідачів на користування даним будинком.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась. У зв'язку з відсутністю відповідача за останньою відомою суду адресою її сповіщення про дату, час та місце судового засідання здійснено шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась. У зв'язку з відсутністю відповідача за останньою відомою суду адресою її сповіщення про дату, час та місце судового засідання здійснено шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади.
Відповідно до ст.223 ЦПК України, у зв'язку з наявністю доказів щодо належного повідомлення відповідачів про дату, час та місце судового розгляду справи та відсутністю від них заяв про відкладення судового засідання, таке проведено за відсутності відповідачів.
В зв'язку з неявкою сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою відео та звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до довідки Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області від 01.10.2021 року №1-1039 за адресою АДРЕСА_1 станом на 01.10.2021 року зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.7).
Згідно акту про непроживання від 04 жовтня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою реєстрації місця проживання не проживають більше трьох років (а.с.8).
Відповідно до договору дарування нерухомого майна від 27 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Красновою С.М. та зареєстрованого в реєстрі за №674, ОСОБА_4 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_1 прийняла у власність належне дарувальнику на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: земельну ділянку з розташованим на ній житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 (а.с.9-10).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №132358900, житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Право власності зареєстровано 27.07.2021 року (а.с.11).
Згідно Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-ХІ «Про утворення та ліквідацію районів» ліквідовано Вітовський район Миколаївської області та утворено в Миколаївській області Миколаївський район.
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь - які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
У частині першій статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Відповідно до статті 406 ЦК України сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Отже, в даному випадку, підлягають застосуванню положення, які визначають права власника майна, та регулюють взаємовідносини з членами сім'ї колишнього власника житла.
Як слідує з позовної заяви, колишній власник будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 є батьком позивача та відповідача ОСОБА_2 , відповідно відповідач ОСОБА_3 (племінниця позивача) є його онукою.
Отже, відповідачі у справі є членами сім'ї колишнього власника житла ОСОБА_4 , який подарував спірний будинок позивачу.
Суд зазначає, що, право членів сім'ї власника будинку користуватися цим житловим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якої вони є, а у разі припинення права власності на житло, таке право користування також припиняється.
Відповідачі у справі не проживають у житловому будинку, який належить на праві власності позивачу, більше трьох років. За такого відповідачі втратили право на користування житлом, належним позивачу, та оскільки відповідачі, які зареєстровані за вказаною адресою, самостійно з реєстраційного обліку не знялися, захист прав позивача як власника вказаного майна можливий лише у заявлений нею спосіб.
Ураховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.М. Семенова