Справа № 473/4693/21
іменем України
"23" грудня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю: секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,
представника позивача Костів Л.А.,
відповідача ОСОБА_1 ,
перекладачів Хоружа Н.М., Тіпу Мохаммад Абу Саід,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України,
У грудні 2021 року Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України.
Свої вимоги мотивувала тим, що 21 липня 2020 року о 19 год. 00 хв. в порядку Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб у встановленому порядку був прийнятий на територію України зі Словацької Республіки ОСОБА_1 , який 17 липня 2020 року незаконно перетнув державний кордон з України в Словацьку Республіку в районі прикордонних знаків №80-81 та був затриманий в складі групи осіб поліцією Словацької Республіки.
Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у відповідача, який ідентифікував себе, як громадянин Народної Республіки Бангладеш, на момент затримання були відсутні.
Своїми діями відповідач вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та відповідно до ст. 263 КУпАП був затриманий в адміністративному порядку на строк до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2020 року ОСОБА_1 було затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України строком на шість місяців з часу фактичного затримання.
На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 був поміщений до ДУ «Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України», а в подальшому - переміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року строк затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України продовжено на шість місяців - до 21 липня 2021 року.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 липня 2021 року строк затримання відповідача з метою ідентифікації продовжено на шість місяців - до 21 січня 2022 року.
В ході проведення заходів щодо ідентифікації ОСОБА_1 був документований Свідоцтвом на повернення до країни походження №517520.
Враховуючи вказані обставини та те, що у ОСОБА_1 відсутні підстави для перебування на території України, а тому ВЧ НОМЕР_1 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України просила видворити відповідача за межі території України.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказуючи на те, що не бажає повертатися до Народної Республіки Бангладеш, оскільки в країні громадянської належності він висловлював опозиційні погляди до чинної влади, а тому при поверненні буде зазнавати політично мотивованих переслідувань, що будуть супроводжуватися загрозами його життю та життю його рідних. При цьому пояснив, що у 2020 році, перебуваючи у Львові, він звертався до міграційних органів та отримав довідку про надання йому статусу біженця, яку надав Ужгородському міськрайонному суду під час розгляду справи про його затримання, однак достеменно стверджувати, що отриманий ним документ дійсно є документом, що підтверджує його статус біженця не може.
Також відповідач пояснив, що у 2019 році він потрапив до України з території Росії нелегально (поза пунктом пропуску через державний кордон), не має паспорта, інших документів, що посвідчують його особу та надають право перебування на території України, сім'ї, близьких родичів, житла, постійного заробітку в Україні не має, батьки та близькі родичі живуть в Народній Республіці Бангладеш.
Заслухавши пояснення представника позивача Костів Л.А., відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 21 липня 2020 року о 19 год. 00 хв. в порядку Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб у встановленому порядку був прийнятий на територію України зі Словацької Республіки ОСОБА_1 , який 17 липня 2020 року незаконно перетнув державний кордон з України в Словацьку Республіку в районі прикордонних знаків №80-81 та був затриманий в складі групи осіб поліцією Словацької Республіки.
Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у відповідача, який ідентифікував себе, як громадянин Народної Республіки Бангладеш, на момент затримання були відсутні.
Своїми діями відповідач вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та відповідно до ст. 263 КУпАП був затриманий в адміністративному порядку на строк до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2020 року ОСОБА_1 було затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України строком на шість місяців з часу фактичного затримання.
На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 був поміщений до ДУ «Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України», а в подальшому - переміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року строк затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України продовжено на шість місяців - до 21 липня 2021 року.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 липня 2020 року строк затримання відповідача з метою ідентифікації продовжено на шість місяців - до 21 січня 2022 року.
В ході проведення заходів щодо ідентифікації ОСОБА_1 був документований Свідоцтвом на повернення до країни походження від 09 грудня 2021 року за №19.01.4801.401.47.006.16/94 (бланк №517520).
Також в судовому засіданні з пояснень учасників справи, зокрема ОСОБА_1 встановлено, що відповідач потрапив на територію України нелегально, не має паспортного документа, а також документів, що надають йому право перебувати на території України. Останній вчинив порушення законодавства України про правовий статус іноземців, сім'ї, близьких родичів та власного житла, постійного джерела прибутку в Україні не має, з заявами про визнання його біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту не звертався та не отримував вказаного статусу.
За встановлених обставин, враховуючи те, що відповідач дозвіл на імміграцію та документи, що б надавали йому право перебувати на території України не отримував, а тому передбачені ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підстави для перебування ОСОБА_1 на території України відсутні.
При цьому, суд критично ставиться до висловлювань ОСОБА_1 про отримання ним статусу біженця на території України, докази чого, за словами останнього, були надані Ужгородському міськрайонному суду під час розгляду справи про його затримання, оскільки вказані твердження не підтверджені жодними доказами та спростовуються:
- поясненнями самого відповідача, який не міг з впевненістю підтвердити, чи дійсно він отримував документ про надання йому статусу біженця;
- поясненнями представника позивача про відсутність документальних підтверджень звернення відповідача у встановленому порядку з заявою про отримання статусу біженця, отримання та документального фіксування вказаного статусу;
- рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2020 року у справі №308/7258/20 за позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, в якому судом встановлено, що відповідач із заявою про набуття статусу біженця до відповідних державних органів не звертався;
- рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 липня 2021 року у справі №743/844/21 за позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3 про продовження строку затримання, в якому судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт звернення відповідача на момент розгляду справи до компетентних органів України із заявою про визнання його біженцем або особою, котра потребує додаткового захисту.
Також суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що при поверненні до країни громадянської належності він буде зазнавати політично мотивованих переслідувань, що будуть супроводжуватися загрозами його життю та життю його рідних, оскільки вказані доводи не підтверджені жодним чином та спростовуються:
- поясненнями відповідача, який визнав, що на час розгляду справи його батьки та інші близькі родичі живуть в Народній Республіці Бангладеш, тобто не зазнають жодних переслідувань;
- рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2020 року у справі №308/7258/20 за позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, відповідно до якого під час розгляду вказаної справи ОСОБА_1 зазначав, що метою залишення ним країни громадянської належності була поїздка до Австрії з метою проживання та працевлаштування;
- рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 липня 2021 року у справі №743/844/21 за позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3 про продовження строку затримання, в якому встановлено, що судом не встановлено дані, що у країні громадянської належності відповідач піддавався переслідуванням за расовими або етнічними ознаками, за політичні або релігійні переконання;
- тією обставиною (встановленою судом), що відповідач до компетентних органів України із заявою про визнання його біженцем або особою, котра потребує додаткового захисту з моменту в'їзду на територію України не звертався.
Відповідно до пп. а. п. 1 ст. 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб запитувана держава на запит Запитуючої держави та без будь-яких інших формальностей, крім тих, що передбачені цією Угодою, приймає на свою територію громадян третіх країн чи осіб без громадянства, які не виконують чинних умов стосовно в'їзду на територію Запитуючої держави або перебування на ній або припинили виконувати такі умови, якщо надано докази відповідно до статті 7 цієї Угоди того, що такі особи незаконно в'їхали на територію держав-членів безпосередньо з території України або на територію України безпосередньо з території держав-членів.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон) іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Як роз'яснено в п. 26 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворені за межі України з підстав та в порядку, що визначені ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 13 Закону України «Про імміграцію».
Згідно ч.ч. 1, 4, 8 ст. 30 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Однак ст. 29 Закону встановлено особливий порядок видворення іноземців або осіб без громадянства, переданих на територію України на підставі міжнародного договору про реадмісію.
Зокрема, відповідно до вказаних положень Закону передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.
Прийняття Україною іноземця або особи без громадянства відповідно до міжнародного договору про реадмісію не змінює підстав для перебування на території України, що існували до такого прийняття.
Іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (ч. 1 ст. 288 КАС України).
Відповідно до п.п. 4-6 розділу І Інструкції «Про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», що затверджена спільним наказом МВС України, Адміністрації ДПС України, Служби безпеки України за №353/271/150 від 23 квітня 2012 року (далі - Інструкція) іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.
Підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
Примусове повернення з підстав, передбачених пунктом 5 цього розділу, здійснюється за рішенням органів ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органу СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів, доведенням цього рішення до іноземця та взяттям з нього зобов'язання про добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк, а також здійсненням подальшого контролю за фактичним виконанням іноземцем цього рішення.
Водночас, згідно п. 7 розділу І Інструкції підставами для подання позову про примусове видворення іноземців є: невиконання іноземцем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення; наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, крім випадків затримання іноземця за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та його передачі прикордонним органам суміжної держави; якщо іноземці, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, не мають законних підстав для перебування на території України та якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких осіб відсутній договір про реадмісію; якщо іноземець, стосовно якого прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не виїхав з України протягом місяця з дня отримання копії такого рішення, за винятком випадків, коли особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду,- до набрання рішенням суду законної сили.
Відтак, відповідно до ст. 29 Закону та п. 7 розділу І Інструкції примусове видворення іноземця або особи без громадянства без попереднього рішення про їх примусове повернення можливе, якщо іноземці, особи без громадянства прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, не мають законних підстав для перебування на території України та якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких осіб відсутній договір про реадмісію.
Таким чином, іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню без прийняття рішення про примусове повернення.
Як раніше встановлено судом, ОСОБА_1 був прийнятий на територію України на підставі договору про реадмісію, законних підстав для перебування в Україні не має, між Україною та Народною Республікою Бангладеш відсутній чинний договір про реадмісію.
Судом також не встановлено обставин, які є підставами для поширення на відповідача дії Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та передбачених ч. 1 ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» обставин, які є підставами для заборони примусового повернення чи примусового видворення або видачі чи передачі іноземця та особи без громадянства іншій державі.
За такого, позов про примусове видворення відповідача підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 8-10, 77, 241-246, 271, 288, 371 КАС України, суд
Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України - задовольнити.
Примусово видворити з території України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду звернути до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.В. Вуїв