09.12.2021 Справа № 469/1660/18
2/469/96/21
29 листопада 2021 року смт.Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі
головуючого судді Гапоненко Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.,
учасники справи:
представник позивача Гаренко Н.В. - не з'явилась,
відповідач ОСОБА_1 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач 26 грудня 2018 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав, що відповідач на підставі заяви б/н від 24 червня 2011 року, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг, отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у сумі 6100,00 грн. та зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, сплачувати пеню та штрафи.
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит згідно з договором, відповідач, у свою чергу, не надав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 02 грудня 2018 року заборгованість відповідача склала 16961,53 грн., у тому числі тіло кредиту - 471,94 грн., нараховані відсотки за користування кредитом - 8907,74 грн., пеня - 6297,97 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 783,88 грн., тому позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судовий збір.
18 лютого 2019 року судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримання позовних вимог
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання декілька разів не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та шляхом публікації оголошень на офіційному веб-сайті суду.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
З матеріалів справи судом встановлено, що 24 червня 2011 року відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.171 на звороті -172), у якій надав згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також відзначив, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Відповідач у вказаній Анкеті-заяві, проставивши позначку у відповідній графі анкети, висловив бажання оформити на своє ім"я кредитну картку "Універсальна".
Відповідач також підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" (а.с.42, 172 на звороті), у якій підтвердив ознайомлення з фінансовими умовами надання платіжної картки "Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду" та прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів.
Зазначена довідка містить відомості про базову відсоткову ставку на місяць, яка нараховується на залишок непростроченої заборгованості з розрахунку 360 днів на рік, у розмірі 2.3%, що становить 30% річних, розмір щомісячних платежів, що становить 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, формулу розрахунку пені та штрафу за порушення строків платежів (а.с.42).
Зворотну частину довідки, яка, відповідно до тексту лицьової частини, має містити розшифровку розрахунку відсотків та комісій, позивачем суду не надано; витребувана судом копія кредитної справи містить лише лицьову частину довідки, тому суд позбавлений можливості встановити її зміст, доведений до відома відповідача, та взагалі існування такого розрахунку взагалі.
Крім вказаних документів, кредитна справа відповідача, копію якої витребувано судом, містить лише засвідчену копію його паспорта.
До Анкети-заяви позивачем надано також витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті www.privatbank.ua (а.с.106-131) як невід"ємної частини кредитного договору.
Свої договірні зобов'язання за укладеним договором банк виконав у повному обсязі, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту, що підтверджується випискою за договором ОСОБА_1 за період з 24.06.2011 року по 10.08.2020 року (а.с.160-167), відповідно до якої відповідач з 24 червня 2011 року по 21 листопада 2017 року отримував від позивача кредитні кошти та щомісяця сплачував платежі на виконання договірних умов зазвичай у межах 300-400 грн., що є близьким за значенням до обумовленого сторонами розміру щомісячних платежів відносно залишків заборгованості, вказаних у виписці; з відповідача також списувались відсотки за використання кредитних коштів, за овердрафт, прострочений кредит та штрафи і пені за прострочку.
Відповідачеві також була видана кредитна картка, яка неодноразово перевипускалась, останній раз 20 травня 2016 року з терміном дії до грудня 2019 року (а.с.100).
Відповідно до частин 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Визначаючи розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує, що наявні у матеріалах справи Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, а отже, позивачем не доведено, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, ознайомившись з ними, та що відповідач розумів саме ці умови та погодився з ними.
Тому у цій справі не можна вважати Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку складовою частиною укладеного між сторонами договору; відповідно, суд бере до уваги на підтвердження умов договору вказані Умови лише у тій частині, що відповідають змісту умов договору, викладених у підписаних сторонами Анкеті-заяві та довідці про умови кредитування.
Як вбачається з п.1.1.1.58 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.12 на звороті), у вказаних Умовах позивачем визначене поняття пільгового періоду, яким є встановлений Банком період з моменту виникнення заборгованості за кредитом, протягом якого відсотки за користування кредитом нараховуються за пільговою ставкою (0.01% річних). Пільговий період поширюється як на готівкові, так і на безготівкові платежі (наприклад, оплата в магазині), на операції зі зняття готівки в банкоматі або через касу.
Відповідно до п.2.1.1.12.2 Умов, за користування Кредитом протягом пільгового періоду клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі 0.01% від суми операцій за рахунок кредиту; у разі непогашення клієнтом боргових зобов"язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, у якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування.
Отже, укладаючи кредитний договір, сторони передбачили можливість застосування зниженої відсоткової ставки 0.01 % річних протягом 55 днів - до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, у якому були здійснені трати.
Разом з тим, наданий позивачем розрахунок заборгованості за період з 01 березня 2013 року не містить відомостей про застосування пільгового періоду до трат, здійснених відповідачем, а причини незастосування пільг у позовній заяві не викладені і жодними доказами не підтверджені.
Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, з 01 вересня 2014 року позивач самостійно змінив відсоткову ставку за кредитом до 34.80% річних, з 01 квітня 2015 року - до 43,20% річних, з 01 вересня 2015 року нарахування відсотків проводилось за ставками 2.50, 2.90, 3.60% до різних складових заборгованості; з 15 червня 2016 року нарахування відсотків здійснювалось за ставкою 3.60; позивачем також неодноразово змінювалось значення коефіціента ставки пені, застосування якого підписаними сторонами складовими кредитного договору не передбачене.
Відповідно до положень ст.1056-1 ЦК України (у редакції, що діяла на час укладення кредитного договору) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Таким чином, зміна процентної ставки за кредитним договором має визначатись сторонами у договорі, а за відсутності такої умови здійснені позивачем зміни процентної ставки за укладеним з відповідачем кредитним договором не можуть бути враховані судом як такі, що впливають на розмір заборгованості.
Виходячи з вказаних норм ЦК є недопустимими доказами розміру відсоткової ставки надані позивачем копії наказів Банку про зміну умов кредитування.
Отже, заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01 вересня 2014 року підлягає перерахунку за ставкою 30 % річних, яка діяла на час укладення кредитного договору, з урахуванням застосування зниженої відсоткової ставки 0.01 % річних протягом 55 днів (до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, у якому були здійснені трати).
Частинами третьою, четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини першої статті 76, частини першої статті 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.ч.5-7 ст.81 ЦПК України).
Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч.1 ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Оскільки позивачем належним чином не викладено обставини, якими обґрунтовуються заявлені вимоги, зокрема, щодо виду кредитної картки, якою, відповідно до встановлених «Тарифів обслуговування кредитних карт», користувався відповідач («Універсальна, 30 днів пільгового періоду»,"Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD»), та за які саме дії (порушення) нараховано підвищені відсотки та пеню відповідачу; з посиланням на відповідні положення договору чи Закону позивачем не зазначено розмір ставки відсотків та пені (чи способу її визначення), не надано їх окремий розрахунок, не зазначено підстав нарахування відсотків та пені, не надав окремого розрахунку відсотків та пені відносно вихідних даних для їх нарахування та формули, за якою здійснено розрахунок пені та підвищених відсотків; відсутні дані про настання події, що є підставою для застосування штрафу; не викладено обставин щодо ознайомлення відповідача з усіма змінами умов кредитного договору, не зазначено та не додано відповідні докази; додані до матеріалів справи копія договору отримання споживчого кредиту, копія анкети-заяви відповідача на отримання кредиту та довідка про умови кредитування містять технічні недоліки, що призводить до неможливості сприйняття їх змісту, позовну заяву було залишено без руху.
06 лютого 2019 року суду надано копію заяви про приєнання до Умов та правил надання банківських послуг та довідка про умови кредитування у належному стані, а також заяву представника позивача з поясненнями щодо зміни відсотків за кредитом.
Разом з тим, окремого розрахунку відсотків, пені суду не надано, не викладено у порядку, встановленому ЦПК, обставини щодо ознайомлення відповідача з усіма змінами умов кредитного договору, не зазначено та не надано відповідні докази.
У зв"язку з цим судом неодноразово було роз"яснено позивачеві передбачений ст.81 ЦПК України обов"язок доказування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, та право надати докази з дотриманням вимог ст.83 ЦПК щодо отримання відповідачем кредиту (витяг з особового рахунку) та виписок банку по рахунках щодо видачі кредитних коштів, нарахованих комісії, пені, штрафів та відсотків.
Враховуючи, що наданий суду розрахунок заборгованості виконаний з врахуванням неодноразових змін відсоткової ставки та підстав для її розрахунку, а в частині розрахунку з 01.09.2015 року - і без розбивки сум, що направляються на погашення тіла кредиту та інших платежів, тоді як позивачем на підтвердження вимог щодо нарахувань відсотків, пені та штрафів надано довідку про умови кредитування картки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" із вказанням базової відсоткової ставки 2.5% на місяць, що складає 30% річних, пільгового періоду до 55 днів, формули нарахування пені (пеня 1 - базова відсоткова ставка по договору/30 - начисляється за кожен день прострочки кредиту, та пеня 2=1% від суми заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць), штрафу; докази підписання та визнання відповідачем змінених умов договору, у тому числі щодо зміни розміру відсотків, первинні документи щодо нарахування та погашення поточних та прострочених сум кредиту, відсотків, комісій, пені та штрафів по кредитному договору, укладеному з відповідачем, позивачем до суду не надано, суд, розцінюючи такі дії позивача як зловживання своїми процесуальними правами та намагання увести суд в оману щодо дійсних обставин справи, зокрема, шляхом надання розрахунку заборгованості, який не піддається перевірці на відповідність наданим доказам, ухвалою від 09 березня 2021 року витребував у позивача для огляду у судовому засіданні кредитну справу відповідача, первинні документи щодо нарахування та погашення поточних та прострочених сум кредиту, відсотків, комісій, пені та штрафів та розрахунок заборгованості із урахуванням відсотків відповідно до узгодженого сторонами у заяві про видачу картки розміру, встановленого сторонами пільгового періоду та розподілу платежів за видами (скільки і коли сплачено на погашення тіла кредиту, відсотків, інших платежів).
Позивачем направлено до суду витяг з особового рахунку відповідача, а також довідку про зміну кредитного ліміту та видачу кредитних карток, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених 06 березня 2010 року.
При цьому представником позивача ОСОБА_2 зазначено, що детально нарахування комісії, пені, штрафу та відсотків наведено у розрахунку заборгованості, який долучено до матеріалів позовної заяви, а також надано пояснення про неможливість з технічних причин надати суду більш детального розрахунку заборгованості (а.с.158) та викладені формули розрахунку заборгованості.
Суд вважає таку позицію позивача зловживанням своїми процесуальними правами, зокрема, намаганням перекласти обов"язок доказування існування заборгованості відповідача на суд.
Отже, за відсутності у позивача технічної можливості надати детальний розрахунок заборгованості та через ненадання доказів, що підтверджують правомірність здійсненого позивачем розрахунку, суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір нарахованих відсотків, у тому числі на які суми, за які періоди та у якому розмірі нараховувалися проценти за пільговою ставкою та за узгодженою ставкою у розмірі 30% річних, та, відповідно, встановити розміри заборгованості відповідача як за відсотками, так і за тілом кредиту, та наявність підстав для нарахування штрафів та пені.
У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду (ч.10 ст.84 ЦПК).
На підставі викладеного, враховуючи відсутність у суду належних та допустимих доказів наявності заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором б/н від 24 червня 2011 року та її розміру, суд вважає недоведеними зазначені обставини, у зв"язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з приписами статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Так як у задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на оплату судового збору, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного тексту рішення 09 грудня 2021 року.
Суддя: