Справа № 466/8600/21
(заочне)
14 грудня 2021 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючий суддя Едер П. Т.
секретар с/з Репета К. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом адвоката Пащука Артема Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет", з участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
16 вересня 2021 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява адвоката Пащука Артема Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», з участю третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Стислий виклад позицій сторін.
Обґрунтування позивача.
Позивач із виконавчої служби дізналась, що відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Вказаний виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору № 114/700194 від 20.04.2007, укладеного з АТ «Індустріально-спортивний банк». Строк давності за даним кредитним договором вже закінчився.
Від відповідача позивач не отримував жодних листів вимог, в тому числі щодо стягнення заборгованості в безспірному порядку.
Відповідно до виконавчого напису, період стягнення становить з 11.12.2020 по 11.05.2021.
Згідно виконавчого напису борг складає 8910,00 грн.: 27905,54 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2914,05 грн. - заборгованість за пенею.
Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис було вчинено із порушенням вимог чинного законодавства, а відтак є таким, що не підлягає виконанню.
Позивач зазначив, що виконавчий напис нотаріуса, усупереч приписам Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», вчинений на не нотаріально посвідченому договорі.
Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого п. 1-1 цього Переліку); для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної заборгованості.
Позивач вказав, що нотаріусу не було надано виписки по кредитному рахунку із іншими бухгалтерськими документами. Відповідачем приватному нотаріусу для здійснення виконавчого напису не надавався саме оригінал договору, в тому числі нотаріально посвідченого.
Надані нотаріусу документи не містять засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, оскільки представлена виписка не містить первинних облікових документів, оформлених у відповідності до Закону України «про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», які б підтверджували безспірність заборгованості та встановлювали прострочення виконання зобов'язання.
Від відповідача не надходила вимога щодо дострокового повернення кредиту та погашення заборгованості за кредитом із зазначенням суми заборгованості, а тому позивач вважає, виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
На момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису 05.09.2020, кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, не входили до Переліку № 1172, адже Постанова КМУ про доповнення вказаного Переліку цим розділом, була визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому, з врахуванням приписів ст. 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, а відтак, виконавчий напис не може бути підставою для відкриття виконавчого провадження, адже нечинні акти цивільного законодавства не породжують права та обов'язки.
Позивач зазначив, що п. 1 Переліку № 1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів і не може застосовуватись до кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинено за кредитним договором від 20.04.2007 із строком кредиту до 20.04.2008, таким чином, виконавчий напис вчинено нотаріусом поза межами трьох років, при цьому нотаріус міг про це дізнатись, враховуючи те, що йому було представлено просту форму кредитного договору та міг нотаріус прочитати умови кредитного договору. В період з 11.12.2020 по 11.05.2021 взагалі не можуть бути нараховані відсотки по даному кредитному договору, оскільки такі не передбачені умовами кредитного договору.
Відтак, виконавчий напис від 11.05.2021 вчинений поза межами встановленого законом трирічного строку давності та є законні підстави визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. від 11.05.2021 таким, що не підлягає виконанню.
04.10.2021 на адресу суду представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Пащуком А. І. подано письмові пояснення, аналогічні викладеній позовній заяві.
26.10.2021 на адресу суду представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Пащуком А. І. подано заяву щодо витрат на правову допомогу, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються із судового збору за подання позовної заяви, заяви про забезпечення позову та витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. До заяви адвокатом долучено квитанцію про оплату, додаток до договору про надання правової допомоги № 091501/21 від 15.09.2021 та Акт виконаних робіт про надання юридичних послуг, згідно договору про надання правової допомоги № 091501/21 від 15.09.2021 по цивільній справі № 466/8600/21 від 26.10.2021.
Обґрунтування заперечень відповідача.
Відзив на позовну заяву представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" у встановлений судом строк до суду подано не було. Заяв чи клопотань на адресу суду подано не було.
Третьою особою - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем пояснень щодо позову подано не було.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2021 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пащука А. І. про забезпечення позову по вищевказаній цивільній справі задоволено.
Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 34095, виданого 11 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінпром Маркет» 30869 грн. 59 коп. заборгованості.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів, норми права, що застосовані судом при розгляді спірних правовідносин та висновки суду.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Пащук А. І. не з'явились, на адресу суду подали заяву, у яких просили розгляд справи проводити у їх відсутності, позовні вимоги підтримали та просили такі задовольнити.
Представник відповідача ТзОВ "Фінпром Маркет" у судове засідання не з'явився повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки невідомі, також від нього не надходило відзиву на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за його відсутності.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином рекомендованою кореспонденцією про виклик до суду. На адресу суду повернуто листи з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".
З'ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить наступного висновку.
Даний позов виник із приводу вчинення виконавчого напису нотаріусом по договірних зобов'язаннях, визначених кредитним договором.
Судом встановлено, що 20.04.2007 між АТ «Індустріально-спортивний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 114/700194 від 20.04.2007 (а. с. 40-43).
11.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 34095.
За даним виконавчим написом стягнуто з позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет", ЄДРПОУ 43311346, якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор», ЄДРПОУ 398669943, відступлено право вимоги на підставі Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 14/12/2020-ФМ від 14.12.2020, за Кредитним договором № 114/700194 від 20.04.2007, укладеним між Первісним кредитором - Акціонерним товариством «Індустріально-спортивний банк», ЄДРПОУ, та ОСОБА_1 .
Стягнення заборгованості проводиться за період з 11.12.2020 по 11.05.2021. Сума заборгованості 27905,54 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2914,05 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею, 50,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 30869,56 грн. (а. с. 10).
Згідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Виконавчий напис відповідає вимогам, що пред'являються законом до нього, зокрема ст. 89 Закону України «Про нотаріат».
Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням процедури його вчинення. Зокрема, як на підставу вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріус посилався на п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р. (далі - Постанова № 1172 ).
Відповідні зміни до Постанови № 1172 та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Однак, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в тому числі за кредитними договорами. З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України № 1172 в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Відтак вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував того, що законодавство України не допускає такого способу позасудового врегулювання спорів.
Відповідно до п. 2 Переліку документів для одержання виконавчого напису, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172 (далі - Перелік), за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису за кредитним договором додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідно до п. 3.5 Глави 16 Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.
За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Як встановлено судом, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився у безспірності заборгованості позивача перед відповідачем.
Крім того, згідно Кредитного договору № 114/700194 від 20.04.2007, кредит надавався на строк з 20.04.2007 до 19.04.2010. Тоді як виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. 11.05.2021, що свідчить недотримання приватним нотаріусом вимог законодавства щодо строків вчинення виконавчого напису.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
У Постанові КЦС ВС від 23.01.2018 в справі № 310/9293/15ц зазначено, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Наведені обставини також вказують на те, що розмір кредитної заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірним. Так, суд погоджується з доводами позивача, що сума заборгованості, встановлена виконавчим написом, не є безспірною з огляду на таке.
Відповідно до умов Кредитного договору № 114/700194 від 20.04.2007 АТ «Індустріально-спортивний банк» надав позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 3960 доларів США строком на 36 місяців з 20.04.2007 до 19.04.2010.
При цьому відповідач за період з 11.12.2020 по 11.05.2021 нарахував заборгованість, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 27905,54 грн., заборгованості за нарахованою та несплаченою пенею в сумі 2914,05 грн.
Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові ВП ВС від 27 березня 2019 року у справі N 137/1666/16-ц, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Крім того, судом встановлено, що відповідач не повідомляв позивача про те, що останній має намір звернутись із заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію коли боржник не міг ніяким чином заперечувати проти незаконно нарахованих сум і відповідно нотаріус не мав вчиняти виконавчий напис, оскільки ним не була перевірена безспірність вимог кредитора. Наслідки такого неповідомлення зазначені в узагальненні ВССУ від 07.02.2014 про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні. А саме в п. 10 вказаного узагальнення зазначено, що неповідомлення боржника про вимогу кредитора є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, позивача не було письмово повідомлено про перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» прав кредитора за кредитним договором.
Так, законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно частини 2 статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом ст. ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Згідно зі статтею 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню.
Заходи забезпечення позову, що були накладені ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2021 року, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2, ч. 6 ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 грн. за подання позовної заяви та судовий збір у розмірі 454,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).
Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.
Судом встановлено, що правнича допомога надавалась позивачу ОСОБА_1 адвокатом Пащуком А. І. на підставі договору про надання правової допомоги від 091501/21 від 15.09.2021 та Додатку (а. с. 46).
Разом із заявою про стягнення судових витрат на правову допомогу, яка подана на адресу суду 26.10.2021, представник позивача подав до суду: квитанцію про оплату послуг, Додаток до договору про надання правової допомоги № 091501/21 від 15.09.2021 та Акт виконаних робіт про надання юридичних послуг, згідно договору про надання правової допомоги № 091501/21 від 15.09.2021 по цивільній справі № 466/8600/21 від 26.10.2021 (а. с. 45, 46, 47-48).
Згідно із вищевказаними доказами щодо надання правової допомоги, загальна вартість наданих послуг адвокатом Пащуком А. І. позивачу складає 8000 грн.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката, суд вважає, що заява є підставною та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 142, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
позов адвоката Пащука Артема Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет", з участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 11 травня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 34095, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 30869,59 грн. з ОСОБА_1 .
Заходи забезпечення позову, що були накладені ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2021 року, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет", ЄДРПОУ 43311346, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за подання позовної заяви, суму сплаченого судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) за подання заяви про забезпечення позову та витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок).
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет", ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. М. Стельмаха, 9А, оф. 204.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24 грудня 2021 року.
Суддя П. Т. Едер