Справа № 459/489/21
Провадження № 2/459/463/2021
24 грудня 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Жураковського А.І.
з участю секретаря судового засідання Ганас К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа -Банк», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , про визнання договору іпотеки припиненим та визнання дій протиправними,
18.02.2021 року позивач звернувся у суд з цим позовом, у якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.09.2021, просить визнати протиправними дії АТ «Альфа-Банк» із зверненням стягнення на іпотечне майно, а саме нежиле приміщення 18, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 178, 4 кв. м., що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності згідно Договору про поділ частки об'єкта нерухомого майна в натурі, що є у спільній частковій власності, зареєстрованого за № 1677 та посвідечного приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. 25.07.2007 року, зареєстрованого в Державному комунальному підприємстві Червоноградське міжміське бюро технічної інвентиризації згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15367877 від 26.07.2007 року (реєстраційний № 19699305) згідно Іпотечного договору посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. за реєстровим № 790, який укладено на забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором кредиту 03.08.2007 між Кредитором та ОСОБА_3 03.08.2007. Крім того, просить визнати припиненим право іпотеки АТ «Альфа-Банк» на іпотечне майно, а саме нежиле приміщення 18, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 178, 4 кв. м., що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності згідно Договору про поділ частки об'єкта нерухомого майна в натурі, що є у спільній частковій власності, зареєстрованого за № 1677 та посвідечного приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. 25.07.2007 року, зареєстрованого в Державному комунальному підприємстві Червоноградське міжміське бюро технічної інвентиризації згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15367877 від 26.07.2007 року (реєстраційний № 19699305) згідно Іпотечного договору посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. за реєстровим № 790, який укладено на забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором кредиту 03.08.2007 між Кредитором та ОСОБА_3 03.08.2007року.
В обґрунтування позову послався на те, що 03.08.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 606/33-059 відповідно до якого Кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти у сумі 120 000.00 Швейцарських франків, зі сплатою 10.0 процентів річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 03.08.2017 року.
19.03.2008 між Кредитором та Позичальником укладено Додаткову угоду до Договору кредиту, якою у зв'язку зі зміною валюти зобов'язання (шв. франків) за Договором, шляхом переведення у Долари США, сторони домовилися внести зміни і доповнення до Договору кредиту. В т.ч. п.1.1 Договору кредиту викладено в наступній редакції: Кредитор надає Позичальнику у тимчасове коритсування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 118 189.74 Доларів США, зі сплатою 13.5 процентів річних.
В забезпечення виконання Позивачальником своїх зобов'язань за Договором кредиту 03.08.2007 між Кредитором та ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. за реєстровим № 790 від 03.08.2007 року.
19.03.2008 між Кредитором та Іпотекодавцем укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору, що пов'язано із укладенням 19.03.2008 між Кредитором та Позичальником додаткової угоди до Договору кредиту якою у зв'язку зі зміною валюти зобов'язання (шв. франк) за Договором, шляхом переведення у Долари США, сторони домовились внести зміни і доповнення до Договору кредиту. В т.ч. п. 1.1 Договору кредиту викладено в наступній редакції Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 118 189.74 Доларів США, зі сплатою 13.05 процентів річних.
Постановою Верховного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 459/2775/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 191 773 дол. США 44 центи, що становить суму кредиту та відсотки за його коритсування, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на час постановлення рішення- 07.08.2015 року становить - 4 120 079 грн. 00 коп. - відмовлено у повному обсязі.
Позивачу надіслано повідомленням про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням (вимога про усунення порушення) Вих. 19/01 від 19.01.2021 р. У повідомленні вказано, що Акціонерне товариство «Альфа-Банк», має право вимоги заборгованості по Кредитному договору № 606/33-59 від 03.08.2007 року укладеному між ОСОБА_2 та АТ «Укрсоцбанк». Банк вимагає усунути порушення, а саме, сплатити борг за Кредитним договором, розмір якого станом на 19 січня 2021 року складає 302 968.46 USD. В порядку ст. ст. 35, 36 Закону України «Про іпотеку» банк попереджає, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти денного строку АТ «Альфа-Банк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Отже, відповідач має намір звернення на предмет іпотеки у позасудовий порядок, що не відповідає вимогам закону.
Вважає, що вчинення відповідачем дій із зверненням стягнення на предмет іпотеки є протиправними та не відповідають вимогам закону, ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором.
Крім того, у повідомленні про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язаннями (вимога про усунення порушення) Вих. 19/01 від 19.01.2021 року не зазначено вартості майна, за яке буде здійснено його реалізацію, що є порушенням вимог закону.
Вважає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами після 23 червня 2009 року є незаконними, а відтак загальна сума заборгованості, в рахунок якої здійснюється зарахування кредитних коштів не відповідає вимогам закону.
Крім того, стверджує, що Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. за реєстровим № 790 припинив свою дію, посилаючись на те, що рішенням суду відмовлено у задоволенні позову про стягнення на користь банку заборгованості за кредитним договором у зв'язку із закінченням строку позовної давності.
Ухвалою від 23.02.2021 р. судом відкрито загальне позовне провадження у справі.
21.05.2021 р. представник відповідача подав відзив, у якому просив відмовити у позові та зазначив, що за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється. Стверджує, що без визнання недійсним договору іпотеки та в силу не припинення договору іпотеки у зв'язку із наявністю права на позасудовий спосіб врегулювання правовідносин що виражений в іпотечному застереженні по ст. 37, 38 ЗУ про Іпотеку, вимога про визнання протиправних дій не може бути задоволена.
18.10.2021 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
20.12.2021 р. сторони у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Свою позицію останній виклав у відзиві.
З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ч. 3 ст. 211, ст. 247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Дослідивши заяви по суті справи та наявні докази, суд встановив таке.
03.08.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 606/33-059 відповідно до якого Кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти у сумі 120 000.00 Швейцарських франків, зі сплатою 10.0 процентів річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 03.08.2017 року.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. за реєстровим № 790 від 03.08.2007 року, згідно умов якого «Іпотекодавець» передав в іпотеку «Іпотекодержателю» у якості забезпечення виконання основного зобов'язання, наступне нерухоме майно: нежиле приміщення 18, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 178, 4 кв. м., що належить на праві приватної власності згідно договору про поділ частки об'єкта нерухомого майна в натурі, що є у спільній частковій власності, зареєстрованого за № 1677 та посвідченого приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. 25.07.2007 року, зареєстрованого в Державному комунальному підприємстві Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15367877 від 26.07.2007 року (реєстраційний № 19699305). Іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежне виконання позичальником основного зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 4.5 Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів:
- 4.5.1. на підставі рішення суду; або
-4.5.3. шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 07.08.2015 року у справі № 459/2775/14-ц задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 191773, 44 дол. США, що становить основну суму кредиту та відсотки за його коритсування, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на час постановлення рішення - 07.08.2015 року становить 4 120 079, 00 грн. Зазначене рішення було змінено рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26.01.2016 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 заборгованості кредитним договором, стягнення судових витрат та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у позові про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» солідарно заборгованості 191 773 дол. США 44 центи та пені. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2016 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 26.01.2016 року скасовано, та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Після чого, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 25.07.2017 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07.08.2015 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Постановою Верховного суду від 26.11.2018 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 25.07.2017 року залишено без змін, у якій йдеться про те, що позов у частині вимог до ОСОБА_2 не підлягає задоволенню унаслідок спливу позовної давності.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 22.01.2016 року у справі №459/2930/15-ц відмовлено у позові ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , з участю третьої особи ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11.07.2016 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.11.2017 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11.07.2016 року та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 22.05.2018 постановою Апеляційного суду Львівської області рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22.01.2016 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким провадження у справі закрито. 03.06.2020 року постановою Верховного суду рішення Червоноградського міського суду Льбвівської області від 22.01.2016 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 22.05.2018 року - скасовано, та ухвалено нове рішення, якому у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки- відмовлено.
Позивачу надіслано повідомленням про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням (вимога про усунення порушення) Вих. 19/01 від 19.01.2021 р. У повідомленні вказано, що Акціонерне товариство «Альфа-Банк», має право вимоги заборгованості по Кредитному договору № 606/33-59 від 03.08.2007 року укладений між ОСОБА_2 та АТ «Укрсоцбанк» та є іпотекодержателем нерухомого майна. Банк вимагає усунути порушення, а саме, сплатити борг за Кредитним договором, розмір якого станом на 19 січня 2021 року складає 302 968.46 USD. В порядку ст. ст. 35, 36 Закону України «Про іпотеку» банк попереджає, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти денного строку АТ «Альфа-Банк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». У випадку задоволення вимог іпотеко держателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» буде анульовано залишок непогашеної заборгованості.
Позов в частині визнання дії АТ «Альфа-Банк» із звернення стягнення на іпотечне майно протиправними не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частин 1-3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла станом на 03.08.2007) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
За змістом положень статті 36 Закону України «Про іпотеку» відповідне застереження в іпотечному договорі вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент пред'явлення позову), іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відповідно до вказаної норми, підставою набуття права власності на предмет іпотеки є не лише договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а й відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
За правилами підпункту 1 частини першої статті 19 Закону України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Частина перша статті 36 Закону № 898-IV (у редакції, що діяла на час укладення договору іпотеки, до набрання чинності Законом № 800-VI) передбачала право сторін іпотечного договору на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або окремого договору про задоволення його вимог.
Статтею 37 зазначеного Закону (в цій самій редакції) визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, до якого згідно з частиною другою статті 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Нова редакція статей 36, 37 Закону № 898-IV, викладена у підпункті 17 пункту 4 розділу ІІІ «Перехідні положення» Закону № 800-VI, не змінює встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх.
Аналіз наведених норм, як і Закон № 800-VI в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям названого закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом.
Наведене дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку").
Зважаючи на те, що позичальником не було виконано зобов'язань щодо повернення кредиту, дії банку, спрямовані на реалізацію свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», яке є відповідним застереженням іпотечного договору (п.п.4.5.3), що прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, є правомірними.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у його постанові від 03.09.2014 року при розгляді справи № 6-84цс14, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб і, залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Суд звертає увагу також на те, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення нотаріусом перереєстрації права власності предмета іпотеки за відповідачем, а повідомлення відповідача від 19.01.2021 року свідчить про намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки та підтверджує також передчасність позову у цій частині.
Інші доводи, на які посилається позивач, як на підставу позову у цій частині, не заслуговують на увагу, оскільки не свідчать про неправомірність дій банку, та зважаючи відсутність доказів проведення нотаріусом перереєстрації права власності предмета іпотеки за відповідачем, не можуть бути предметом перевірки у цій справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Ураховуючи недоведення позивачем порушення діями банку його прав, свобод чи інтересів, у задоволенні позову у цій частині необхідно відмовити.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України наведено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобовязання вважаються припиненими.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Як вказано в ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
Згідно із ч.1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч.3 ст.3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Аналогічні положення містяться й у ч.2 ст.3 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Крім того, порядок державної реєстрації іпотек у спірний період регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31березня 2004 року №410 (втратив чинність 31 січня 2013 року).
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у зв'язку із припиненням основного зобов'язання.
Підстави припинення зобов'язання врегульовані Главою 50 ЦК України, серед яких: проведення належним чином виконання зобов'язання; зарахування зустрічних вимог; домовленість сторін; прощення боргу; поєднання боржника і кредитора в одній особі, тощо.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" припиняється іпотека, якою забезпечено дійсне кредитне зобов'язання, що виникло на підставі договору, який укладено відповідно до закону щодо його форми та змісту та за яким відбулася фактична передача грошових коштів від банку до позичальника, за однією з підстав, передбачених ст. ст.598-609 ЦК України або договором, але не пов'язаних із недійсністю кредитного договору, його нікчемністю чи неукладеністю.
Виходячи зі змісту статтей 526, 599 ЦК України зобов'язання буде вважатися виконане належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.
Суду не було надано документів, що б свідчили про належне виконання боржником зобов'язань та погашення кредитних коштів, сплати пов'язаних з кредитом платежів відповідно до умов, передбачених кредитним договором.
Юридичним наслідком належного виконання зобов'язання відповідно до статтей 598, 599 ЦК України є припинення зобов'язання. Таким чином, з моменту виконання боржником зобов'язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.
Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України"Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України "Про іпотеку". Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зазначено в частині 1 статті 598 ЦК України. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
За системним аналізом вищезазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов'язання, зокрема, на підставі виконання.
При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням іпотеки оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов'язання.
Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості та припинення у зв'язку із цим основного зобов'язання іпотека припиняється.
Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження припинення основного зобов'язання за кредитним договором забезпеченого іпотекою в повному обсязі та зобов'язання за договором іпотеки, яке є похідним від кредитного договору, не вважаються припиненими, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Альфа-Банк" про припинення іпотеки, слід відмовити.
Спливу позовної давності за основним зобов'язанням, як підстави для припинення зобов'язання, норми глави 50 "Припинення зобов'язання" ЦК України не передбачають.
При цьому відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.
У зобов'язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов'язку. Так само й боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов'язку.
Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя цієї статті). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п'ята цієї статті). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов'язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша цієї статті), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.
Отже, ЦК України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання. Виконання боржником зобов'язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.
Таким чином, зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється.
Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України "Про іпотеку"). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і за загальним правилом є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 цього Закону).
Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.
Так, згідно з абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Натомість такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням, цей Закон не передбачає.
Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) саме по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, отже, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Наведене узгоджується із правовою позицією викладеною в постанові Верховного суду №626/1799/17 від 28.10.2019 року.
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 24.12.2021 року.
Суддя: А. І. Жураковський