справа № 380/13809/21
22 грудня 2021 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Сакалоша В.М., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України Львівської області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби України Львівської області (79003, м.Львів, вул. Стрийська 35), з вимогами:
- визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу(недоїмки) Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області №Ф-6356-52 від 22.02.2021 зі сплати єдиного соціального внеску на суму 37788,74 грн.;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби України Львівської області виключити з інтегрованої картки платника податків (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 у розмірі визначеному податковою вимогою №Ф-6356-52 від 22.02.2021 на суму 37788,74 грн.;
- судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач виніс вимогу від 22.02.2021 №Ф-6356-52, відповідно до якої нараховано борг (недоїмку) з єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн. Позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 30.08.2007 по 11.06.2021 та перебував на загальній системі оподаткування. Крім того, оскаржена вимога сформована з порушенням вимог податкового законодавства. Так, уповноваженими особами фіскальної служби в порушення вимог ст. 14, ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом МФУ від 20.04.2015 №449 впродовж 2017-2021 років (станом на 22.02.2021- на момент надходження самої вимоги) жодного разу не повідомлялось про наявність будь-якого податкового боргу (в т.ч. зі сплати ЄСВ). Тому вважає, що у позивача не може виникати обов'язку зі сплати єдиного внеску.
Ухвалою судді від 25.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами; задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом; визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом з наведеним позовом.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в контролюючих органах. Згідно з обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів, у позивача є заборгованість по єдиному соціальному внеску. Відтак оскаржена вимога винесена правомірно і підстав для її скасування немає.
Від представника позивача надійшла на адресу суду відповідь на відзив. Просить позов задовольнити з підставі наведених у позові та відповіді на відзив.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична-особа підприємець з 30.08.2007 по 11.06.2021 року та перебував на загальній системі оподаткування. За зазначений час позивач з 2014 року фактично діяльності як фізична особа-підприємець не здійснював, є багатодітним батьком згідно посвідчення НОМЕР_1 від 22.02.2021, здійснює догляд за дітьми 2014,2019,2021 років народження.
10.06.2021 поштовим відправленням №7900064578150 позивач отримав вимогу про сплату боргу(недоїмки) Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області №Ф-6356-52 від 22.02.2021 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 37788,74 грн.
Листом від 02.08.2021 року №22436/6/13-01-24-07 від 02.08.2021 податковим органом було повідомлено, що в інтегрованій картці позивача міститься нарахування єдиного соціального внеску у загальній сумі 37778,74 грн. з яких:
- за 2017 рік - 8448 грн., що дорівнює мінімальному страховому внеску помноженому на кількість місяців звітного року;
- за 2018 рік - 9828,72 грн. або 2457,18 грн. за кожний квартал;
- за 2019 рік - 11016,72 грн.;
- за 2020 рік 8495,03 грн.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з оспорюваним рішенням відповідача та вважає його протиправним.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до змісту частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону №2464-VI).
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ встановлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону №2464-VI взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону №2464-VI).
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №2464-VI (в редакції від 08.07.2010) реєстр застрахованих осіб автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Згідно абз. 2 ч.2 ст.30 Закону №2464-VI (в редакції від 08.07.2010) відомості про фізичних осіб підприємців та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-6 затверджений Порядок взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Порядок №21-6).
Відповідно до п.1.1 Порядку №21-6, Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - платники єдиного внеску).
Згідно п. 4.1. Порядку №21-6, платники єдиного внеску (крім фізичних осіб), на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", беруться на облік в органах Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них заяви за формою згідно з додатком 4.
Платники єдиного внеску (фізичні особи), на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", беруться на облік в органах Пенсійного фонду за місцем проживання не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них заяви за формою згідно з додатком 4 або 5. Заява зазначеними платниками подається в 10-денний термін із дня початку провадження відповідної діяльності або укладення трудового договору з найманим працівником чи укладення договору цивільно-правового характеру з фізичною особою. (п.4.2 Порядку №21-6).
З вищенаведених положень Порядку №21-6 вбачається, що з прийняттям 08.07.2010 Закону №2464-УІ взяття на облік платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування осіб, які займаються незалежною професійною діяльністю і, зокрема, нотаріальною діяльністю, здійснюється виключно за заявою таких осіб.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №458 затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників (далі порядок №458), який також поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464.
Відповідно до п.1,3,4 розділу ІІІ Порядку №458, взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, органом доходів і зборів здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них заяви про взяття на облік платником єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1. На основі документів, зазначених у пункті 2 цього розділу, вносяться відповідні записи в реєстр страхувальників, а одержані копії документів підшиваються до облікової справи платника єдиного внеску. Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, органом доходів і зборів наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2, в якому зазначається клас професійного ризику виробництва.
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162 (пункт 2 розділу І Порядку №1162). Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку №1162).
Відповідно до п.1,2 розділу ІІІ Порядку №1162, взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, фіскальним органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до цього Порядку. Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону №2464-VI).
Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 (далі Положення №10-1).
З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення №10-1).
Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом №2464-VI (пункт 2 розділу ІІІ Положення №10-1).
За змістом пункту 2 розділу ІV Положення №10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДПС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 (далі Порядок №435).
Пунктом 15 розділу ІV Порядку №435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти (додаток 5).
Відповідно до статті 2 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 2464-VI, який підлягає до застосування у редакції на час виникнення спірних правовідносин) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як визначено пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
В силу частини четвертої статті 4 вказаного Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI передбачено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції, яка діяла до 31.12.2017), платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
У редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII, яка діє з 1 січня 2018 року, вищевказана стаття передбачає, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Таким чином, підставою для формування та надіслання органом доходів і зборів платнику вимоги про сплату боргу є наявність недоїмки у платника єдиного внеску.
Разом з тим, вирішуючи справи даної категорії суди повинні враховувати, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного вище можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності фізичних осіб-підприємців, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
У ході судового розгляду даної справи судом було встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної вимоги, за позицією податкового органу, слугувала наявність в інформаційній системі органу доходів і зборів інформації про заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 37778,74 грн, на суму якої оформлено спірну вимогу.
Верховний Суд зазначає, що у випадку отримання застрахованою особою у встановленому порядку щомісячної соціальної допомоги (в тому числі по догляду за дитиною), на яку нараховується та з якої сплачується єдиний внесок у мінімальному розмірі, обов'язок сплати єдиного внеску такою особою, що зареєстрована як фізична особа-підприємець, не виникає.
Аналогічна правова позиція щодо подвійної сплати єдиного соціального внеску викладена у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19) та від 5 грудня 2019 року (справа № 260/358/19).
Судом встановлено, що позивач що починаючи з 2014 року не здійснював підприємницької діяльності.
Відповідач не надав жодної інформації які саме виплати у спірний період Позивач отримував як застрахована особа (у тому числі соціальна допомога по догляду за дитиною), та чи здійснювались у такому випадку страхувальником відрахування єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування і в якому розмірі, обмежившись констатацією наявності заборгованості Позивача.
Вказаним спростовуються будь-які інші доводи податкового органу про правомірність оскаржуваного рішення.
Відтак, підстав для донарахування позивачу єдиного внеску за в загальній сумі 37788,74 грн немає, а вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-6356-52 від 22.02.2021 року є неправомірною.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов'язку доведення правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що спірна вимога Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6356-52 від 20.02.2021 року є такою, що не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу(недоїмки) Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області №Ф-6356-52 від 22.02.2021 зі сплати єдиного соціального внеску на суму 37788,74 грн.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби України Львівської області виключити з інтегрованої картки платника податків (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 у розмірі визначеному податковою вимогою №Ф-6356-52 від 22.02.2021 на суму 37788,74 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ ВП: 43968090) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Сакалош