справа №452/828/21
з питань закриття провадження у справі
22 грудня 2021 року зал судових засідань №11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,
представника позивача Золотухіна О.О.,
представника відповідача Попович Р.В.,
представника третьої особи Левицької О.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні у місті Львові клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Самбірська квартирно-експлуатаційна частина про визнання протиправними і скасування рішень
ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 звернувся до Самбірського міськрайонного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , викладене у протоколі від 23.02.2021 №3 в частині зняття позивача з квартирного обліку;
- визнати протиправним і скасувати наказ відповідача від 23.02.2021 №136ад в частині зняття позивача з квартирного обліку;
- зобов'язати відповідача поновити позивача в списку квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, із збереженням черговості та часу перебування на обліку з моменту первинної реєстрації.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду від 09.06.2021 справу передано за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 справу №452/828/21 прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 15.09.2021 суд залучив Самбірську квартирно-експлуатаційну частину третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
11.10.2021 до суду від представника третьої особи надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що спір у справі, яка розглядається є приватноправовим, а тому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
У підготовчому засіданні представник позивача проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечив, просив у задоволенні клопотання відмовити повністю. Наполягає на тому, що справа повинна вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
У підготовчому засіданні представник відповідача проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечила.
У підготовчому засіданні представник третьої особи клопотання про закриття провадження підтримала, просила суд клопотання задовольнити повністю та закрити провадження у справі.
Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд виходив з наступного.
Суд зазначає, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду судової справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Вказані випадки персоніфіковані пунктами 1-8 статті 238 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони, за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень.
Таким чином, за змістом КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 7 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
За змістом наведених приписів участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і розглядати його за правилами адміністративної юрисдикції. Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суд повинен з'ясовувати, у зв'язку з чим він виник, і за захистом яких прав чи інтересів особа звернулася до суду.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з цим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункт 1 частини першої статті 238 КАС України адміністративний суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Між тим, суд зауважує, що позивач у справі, що розглядається обґрунтовує позовні вимоги про поновлення порушених прав у сфері житлових відносин невиконанням державою гарантій щодо забезпечення його як військовослужбовця та членів його родини жилим приміщенням з урахуванням у нього права на отримання жилої площі або відповідної грошової компенсації.
Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
У свою чергу, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби забезпечується Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон України №2232).
За змістом частин 1 та 4 частини 2 статті Закону України №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, системний аналіз вказаних нормативних приписів дозволяє стверджувати про те, що військова служба є різновидом публічної служби.
Окрім цього, у постанові від 29.09.2020 по справі №712/5476/19 Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов'язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства та сформулювала висновок, у відповідності до якого вказані спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
За таких обставин суд висновує про відсутність підстав для закриття провадження у цій адміністративній справі.
Керуючись статтями 183, 238, 238, 239, 243, 248 КАС України, суд
у задоволенні клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи
Повна ухвала суду складена 23 грудня 2021 року.
Суддя А.Г. Гулик