308/9687/19
02.10.2019 року місто Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши матеріали ст. ДОП ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,
за ст.173 КУпАП, -
10.08.2019 року близько 10 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за адресою м. Ужгород, пр. Свободи, 3, рухався в бік транспортного мосту із ножем в руках та поводився агресивно.
ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, дрібне хуліганство - нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на сайті Судова влада.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Приписами ст.129 Конституції України, норми якої відповідно до ч. 3 ст. 8 - є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч.1 ст.9КонституціїУкраїни чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції прозахистправлюдини іосновоположнихсвобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію прозахистправлюдини іосновоположнихсвобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Смирнов проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява №29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Загальними принципами судочинства встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна(умисна або необережна)дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно норми 245КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог, передбачених ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з"ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачене ст.173КУпАП наступає лише в тих випадках, коли має місце вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Отже, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, полягає в нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Відповідно до диспозиції вказаної норми закону, обов'язковою ознакою даного правопорушення є настання наслідків від діянь особи, яка вчиняє дрібне хуліганство, а саме: порушення громадського порядку і спокою громадян.
Проте вказані наслідки в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ГР № 352611 від 16 серпня 2019року не зазначено об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, яка викладена у диспозиції статті Кодексу про адміністративні правопорушення. Суть правопорушення не співставляється із диспозицією ст. 173 КУпАП, в протоколі не описана об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Доведення вини особи у скоєнні правопорушення та доведення всіх інших обставин події цього правопорушення, що мали місце, покладено на працівників органів поліції.
На переконання суду, представлених доказів не досить для визначення ОСОБА_1 винуватцем у даному правопорушенні.
Суддя не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вважаю, що факт вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства, тобто вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді, тому провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП в ході судового розгляду не підтвердився, а тому необхідно провадження по справі про його притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.173, 247, 283, 284, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження в справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП України закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Закарпатського Апеляційного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца