Справа № 304/1709/21 Провадження № 2/304/424/2021
про залишення позовної заяви без руху
21 грудня 2021 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Гевці В.М., розглянувши позовну заяву ТДВ «Перечинський лісокомбінат» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Дубриницької сільської ради про визнання незаконними та скасування рішень Дубриницької сільської ради, а також скасування державної реєстрації земельних ділянок,
Товариство з додатковою відповідальністю «Перечинський лісокомбінат» звернулося до Перечинського районного суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Дубриницької сільської ради про:
-визнання незаконним та скасування рішення Дубриницької сільської ради від 30 червня 2017 року № 379 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража гр. ОСОБА_1 »;
-визнання незаконним та скасування рішення Дубриницької сільської ради від 15 грудня 2017 року № 474, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 ;
-визнання незаконним та скасування рішення Дубриницької сільської ради від 11 грудня 2019 року № 898, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 , змінено цільове призначення із земель будівництва індивідуальних гаражів на землі будівництва та обслуговування будівель торгівлі;
-визнання незаконним та скасування рішення Дубриницької сільської ради від 11 жовтня 2019 року № 849 «Про затвердження детального плану території та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2 »;
-визнання незаконним та скасування рішення Дубриницької сільської ради від 11 грудня 2019 року № 889, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ;
-скасування державної реєстрації земельних ділянок, що розташовані в АДРЕСА_1 , за кадастровими номерами: 2123281000:01:005:0104; 2123281000:01:005:0103; 2123281000:01:005:0056.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вказані земельні ділянки виділено з порушенням вимог чинного законодавства: зокрема, порушено вимоги щодо оприлюднення та дотримання процедури розгляду проектів рішень ради; спірні земельні ділянки розташовані в межах санітарно-захисної зони; виділення згаданих земельних ділянок порушує право позивача на вільне володіння та користування орендованою ним земельною ділянкою, оскільки виїзд із орендованої ділянки виділено у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вивчивши позовну заяву, а також долучені до неї докази, суддя дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, якщо позов подано до кількох відповідачів (п. 4); зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності в позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8).
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Стосовно судового збору
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено розміри ставок судового збору. Так, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, встановлено ставку судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 6 згаданого Закону у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).
Отже, враховуючи те, що позивачем заявлено вимоги немайнового характеру про визнання незаконними та скасування п'яти рішень Дубриницької сільської ради (№ 379 від 30.06.2017, № 474 від 15.12.2017, № 898 від 11.12.2019, № 849 від 11.10.2019, № 889 від 11.12.2019), а також про скасування державної реєстрації трьох земельних ділянок (в АДРЕСА_1 , площею 0,005 га; в АДРЕСА_1 , площею 0,005 га; в АДРЕСА_1 , площею 0,010 га), тобто об'єднано вісім немайнових вимог, то загальна сума судового збору повинна становити 18 160 гривень.
Разом із цим, відповідно до платіжного доручення № 603 від 08 грудня 2021 року позивачем сплачено 9 080 гривень.
Отже, судовий збір сплачено не у повному обсязі, а тому позивачу необхідно доплатити такий ще в розмірі 9 080 грн за наступними реквізитами
Отримувач: ГУК у Зак.обл/Перечинська тг/22030101
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37975895
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку (IBAN): UA508999980313171206000007379
Призначення платежу: судовий збір (ДСА України,050)
Код 22030101.
Оригінал відповідного платіжного документу слід надати суду.
Стосовно зобов'язання позивача подати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, чи зазначення у позовній заяві, які докази не може бути подано разом із такою
У Постанові Великої палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 409/5363/12 міститься правовий висновок про те, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено із позовної заяви та долучених до неї матеріалів, позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, за якими відповідачу 1 та відповідачу 2 як фізичним особам передано у власність земельні ділянки для будівництва індивідуального гаражу (пізніше змінено цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), які, на думку позивача, перешкоджають йому здійснювати користування земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні позивача на праві оренди.
Таким чином, спір у цій справі стосується права власності фізичних осіб на земельні ділянки, які зареєстровано у встановленому законом порядку, тобто спір стосується цивільного права, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, повинні розглядатися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
При тому, в разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після своєї реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Аналіз зазначених обставин, а також згаданий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, дозволяє судді дійти висновку, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту приватного інтересу.
Разом із цим, позивач стверджує, що захисту підлягає його порушене право не як власника земельної ділянки, а як орендаря.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Положеннями ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Зокрема, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Разом із цим, незважаючи на те, що позивачем у позовній заяві зазначено, що виділенням Дубриницькою сільською радою земельних ділянок у власність відповідачам 1, 2 заблоковано в'їзд на орендовану позивачем земельну ділянку, жодних доказів на підтвердження цієї обставини позивачем не додано. Так, не долучено ні належним чином засвідченої копії договору оренди земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 , яку орендує позивач, ні доказів про те, що спірні земельні ділянки, які розташовані в АДРЕСА_1 , перешкоджають в'їзду саме на орендовану позивачем земельну ділянку. Тобто, позивачем не долучено доказів на підтвердження наведених ним у позовній заяві обставин, незважаючи на передбачений ч. 5 ст. 177 ЦПК України обов'язок позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Не зазначено в позовній заяві також і про те, що договір оренди не може бути подано разом із позовною заявою, не зазначено про наявність в позивача чи іншої особи оригіналу договору оренди всупереч п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Враховуючи наведені обставини, суддя дійшла висновку про те, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу можливість усунути недоліки.
При цьому, слід зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися в часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження в справі.
Тому, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 258-261 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ТДВ «Перечинський лісокомбінат» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Дубриницької сільської ради про визнання незаконними та скасування рішень Дубриницької сільської ради, а також скасування державної реєстрації земельних ділянок - залишити без руху.
Надати ТДВ «Перечинський лісокомбінат» строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня вручення йому ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя: Гевці В. М.