про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
22 грудня 2021 року м. Київ № 320/16942/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дії, зобов'язати вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною діяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 , шляхом встановлення обмежень згідно із пунктом 7 ст. 43 Закону України №2263-ХІІ від 09.04.1992, відмови у її перерахунку на підставах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2263-ХІІ від 09.04.1992 та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року в адміністративній справі №320/3808/19;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , згідно із ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2263-ХІІ від 09.04.1992 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року в адміністративній справі №320/3808/19, з 01 січня 2016 року, із врахуванням раніше здійснених виплат - без обмеження її певним максимальним розміром;
- згідно із ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідних заяв, надісланих до Київського окружного адміністративного суду 08 січня 2020 року - відповідачем, а 27 січня та 25 червня 2020 року - позивачем, надати у межах даного позову, детальне роз'яснення судового рішення по адміністративній справі №320/3808/19, не змінюючи його змісту, щодо здійснення перерахунку пенсійного забезпечення позивача та негайного його виконання, у повній відповідності до зазначеного рішення - згідно з наданим у додатку розрахунком;
- встановити контроль над виконанням рішення суду, шляхом визначення відповідного строку його виконання, із зобов'язанням відповідача подати суду відповідний звіт про виконання.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження за даним позовом, суд виходить з наступного.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив про те, що11 вересня 2019 року, за моїм позовом до ГУ ПФУ в Київській області, Київський окружний адміністративний суд у адміністративній справі № 320/3808/19, постановив:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м.Київ, вул. Ярославська, буд.40) перерахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію на підставі ст.63 З У « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2263-ХІІ від 09.04.1992, з 01 січня 2016 року, відповідно до складових та норм, визначених висновком про призначення пенсії за вислугу років від 30.09.2005 у розмірі 90% встановлених постановою КМУ «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» №988 від 11.11.2015 видів грошового забезпечення».
Позивач зазначив, що 13 листопада 2019 року на виконання судового рішення, видано виконавчий лист. Разом із тим, після неодноразових, як письмових так і усних звернень щодо виконання судового рішення, ГУ ПФУ в Київській області, здійснило часткове до нарахування, а не перерахунок, як це передбачено ст.63 Закону України № 2263-ХІІ від 09.04.1992 та вказаним рішення суду, пенсії позивача, при цьому грубо проігнорувавши усі вимоги, як це зобов'язано рішенням суду, тобто «...відповідно до складових та норм, визначених висновком про призначення пенсії за вислугу років від 30.09.2005 у розмірі 90% встановлених постановою КМУ «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» № 988 від 11.11.2015 видів грошового забезпечення».
На думку позивача, дії відповідача - ГУ ПФУ в Київській області, є такими що порушують права, свободи та законні інтереси позивача та якими він, під час виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у адміністративній справі № 320/3808/19, не тільки проігнорував виконанням безпосередньо постанови суду і вимоги чинного законодавства України, але й грубо порушив права та свобод громадянина, обмеживши їх нормами, що визнані Конституційним Судом України - не конституційними та ним скасованими.
При цьому, у прохальній частині позову позивач просить суд визнати протиправною діяльність відповідача щодо зменшення розміру пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , згідно із ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2263-ХІІ від 09.04.1992 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року в адміністративній справі №320/3808/19, з 01 січня 2016 року, із врахуванням раніше здійснених виплат - без обмеження її певним максимальним розміром.
Отже з матеріалів позовної заяви вбачається, що сформульовані таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до оскарження бездіяльності відповідача щодо невиконання вищевказаного рішення суду у справі № 320/3808/19.
Оцінюючі дані доводи позивача, суд вказує на наступне.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що вище зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17.
З аналізу предмету спору у цій справі суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині позову про визнання протиправною діяльності відповідача щодо зменшення розміру пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , згідно із ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2263-ХІІ від 09.04.1992 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року в адміністративній справі №320/3808/19, з 01 січня 2016 року, із врахуванням раніше здійснених виплат - без обмеження її певним максимальним розміром, фактично спрямований на виконання інших судових рішень, а саме рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 320/3808/19.
Суд зауважує, що саме невиконання відповідачем вказаних рішень зазначено позивачем в якості підстави поданого позову, у зв'язку з чим такі твердження не можуть бути не взяті судом до уваги чи на власний розсуд розтлумачені як такі, що не пов'язані з виконанням цього судового рішення.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про зобов'язання вчинити певні дії, зокрема вчинення дій на виконання рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Відтак, спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаних судових рішень порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення та зобов'язання вчинити певні дії по виконанню рішення суду, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що дана обставина, згідно із пунктом 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Також позивач просить суд згідно із ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідних заяв, надісланих до Київського окружного адміністративного суду 08 січня 2020 року - відповідачем, а 27 січня та 25 червня 2020 року - позивачем, надати у межах даного позову, детальне роз'яснення судового рішення по адміністративній справі №320/3808/19, не змінюючи його змісту, щодо здійснення перерахунку пенсійного забезпечення позивача та негайного його виконання, у повній відповідності до зазначеного рішення - згідно з наданим у додатку розрахунком.
Водночас, суд зауважує, що приписами частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
З огляду на це слід звернути увагу позивача, що з метою роз'яснення судового рішення до суду подається заява про роз'яснення судового рішення в межах адміністративного позову, в якому судом прийнято рішення та яке підлягає роз'ясненню.
Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/16942/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії, зобов'язати вчинити певні дії.
2. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Копію ухвали разом з адміністративним позовом та доданими до нього документами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панова Г. В.