22 грудня 2021 року № 320/12943/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Керівник Фастівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області щодо не утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей зі статусом юридичної особи, зобов'язавши Гатненську сільську раду Фастівського району Київської області вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей з правами юридичної особи.
Обґрунтовує позов тим, що у порушення вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей, у складі відповідних виконавчих органів Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області не утворено службу у справах дітей. На цей час функції щодо дотримання прав та законних інтересів дітей, які знаходяться на території Гатненської сільської ради, виконує служба у справах дітей та сім'ї виконавчого апарату Гатненської сільської ради. Враховуючи вимоги законодавства України, органи місцевого самоврядування зобов'язані здійснювати повноваження з питань захисту прав дітей, які є мешканцями громади та утворити для цього у складі відповідних виконавчих органів службу у справах дітей. Бездіяльність відповідача полягає у не створенні відповідного органу - служби у справах дітей яка має права юридичної особи, яка повинна забезпечувати реалізацію державної політики щодо захисту прав дитини на території вказаної ради, що є порушенням вимог Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», та ставить під загрозу забезпечення прав вразливих категорій дітей, зокрема щодо здійснення їх обліку, визначення місця проживання, встановлення та припинення опіки та піклування, призначення опікуна, піклувальника тощо.
Ухвалою суду від 19.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до абз. 1 п. 7-1 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 600-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Київської області» та розпорядження Кабінету міністрів України № 715-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Київської області», створено Гатненську об'єднану територіальну громаду із адміністративним центром с. Гатне, до складу якої входять територіальні громади: Віта-поштовська, Юріївська.
На території Гатненської ОТГ проживає проживає 2 дитини, які позбавлені батьківського піклування, 6 дітей- сиріт.
Рішенням IV сесії Гатненської сільської ради VIII скликання від 22.01.2021 за № 4/20 та рішенням VII сесії VIII скликання Гатненської сільської ради від 15.04.2021 №7/10 «Про внесення змін до Структури, загальної чисельності та переліку штатних посад апарату, структурних підрозділів та виконавчих органів Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області та затвердження штатного розпису відповідно до змін», яким внесено коригування, затверджено положення Служби у справах дітей та сім'ї.
У п. 1.2 «Положення про службу у справах дітей та сім'ї Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області», зазначено, що Служба у справах дітей та сім'ї Гатненської сільської ради є структурним підрозділом виконавчого комітету Гатненської сільської ради, без статусу юридичної особи, утворюється сільською радою, підзвітна та підконтрольна Гатненській сільській раді, підпорядкована виконавчому комітету Гатненської сільської ради, сільському голові, заступнику сільського голови відповідно до розподілу обов'язків.
Як вбачається із матеріалів справи, Фастівською окружною прокуратурою при вивченні стану дотримання гарантованих Конституцією та іншими законами України прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист населення, надіслано лист до Гатненської сільської ради №1071 від 08.06.2021 щодо забезпечення повноцінного функціонування служби у справах дітей та сім'ї, а саме надання їй статусу юридичної особи.
Листом від 16.09.2021 №02-28/1958 Гатненською сільською радою надіслано Фастівській окружній прокуратурі Положення та рішення щодо створення в Гатненській ОТГ служби у справах дітей та сім'ї яка є структурним підрозділом органу місцевого самоврядування.
Позивач вказав, що опрацювавши інформацію, зазначену у листі від 16.09.2021 №02-28/1958, встановив, що в порушення вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей, у Гатненській об'єднаній територіальній громаді не утворено службу у справах дітей, у зв'язку з чим і звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 7 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Статтею 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено питання, вирішення яких віднесено до компетенції виконавчих органів місцевого самоврядування, зокрема, належать повноваження щодо вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов'язаних з охороною материнства і дитинства; вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
Згідно статей 5, 8 Закону України «Про охорону дитинства», місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують: проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері; розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей; організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям"; можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів; вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім'ям з дітьми відповідно до законодавства; контроль за дотриманням в ігрових залах, комп'ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах та громадських місцях правопорядку та етичних норм стосовно дітей; вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, формуванню навичок здорового способу життя тощо.
Згідно із п. 1 ст. 3 Конвенції ООН "Про права дитини" в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 Конвенції держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Аналогічні зобов'язання України передбачені і у основних міжнародно-правових актах.
В Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, закріплено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, визначає Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей".
Згідно ст. 1 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім'ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім'ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім'ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад. У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.
Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об'єднану територіальну громаду.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 12 вищевказаного Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей. Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування").
Згідно із ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення школярів із числа дітей-сиріт, дітей з інвалідністю/осіб з інвалідністю I - III групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти; вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, у школах-інтернатах, дитячих будинках, у тому числі сімейного типу, професійно-технічних навчальних закладах та утримання за рахунок держави осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, у спеціальних навчальних закладах, про надання громадянам пільг на утримання дітей у школах-інтернатах, інтернатах при школах, а також щодо оплати харчування дітей у школах (групах з подовженим днем) (пп. 6, 8 п. "б" ст. 32 Закону України "Про місцеве самоврядування").
Відповідно до п. 2, 2-1 п. "б" ч. 1 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження: забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов, зокрема, дітей, що залишились без піклування батьків, на виховання в сім'ї громадян; вирішення відповідно до законодавства питань надання соціальних послуг особам та сім'ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
У зв'язку з розширенням повноважень сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад щодо провадження діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, постановами Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 877 та від 11.04.2018 № 301 внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (постанова КМУ від 24.09.2008 року № 866), згідно із якими сільські, селищні, міські ради об'єднаних територіальних громад мають самостійно здійснювати діяльність, пов'язану із захистом прав дитини, зокрема передано об'єднаним територіальним громадам повноваження стосовно влаштування під опіку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
З аналізу наведених вище положень слід дійти висновку, що об'єднані територіальні громади мають самостійно здійснювати діяльність, пов'язану із захистом прав дитини.
Крім того, наказом Міністерства соціальної політики України від 14.06.2018 №890 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності об'єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, згідно з п. 1.1. яких передбачено, що з метою забезпечення виконання повноважень у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади рекомендовано за рішенням сесії відповідної громади, зокрема, утворити (ввести до штатного розпису) службу у справах дітей як юридичну особу, підпорядковану голові сільської, селищної, міської ради.
Аналізом наведеного можна зробити висновок, що Методичні рекомендації носять виключно рекомендаційний характер щодо утворення служби у справах дітей як юридичної особи.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 800 затверджено Порядок взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю, та внесені зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866), якими визначено органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей.
Так, відповідно до п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини органами опіки та піклування, зокрема, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.
Згідно п.п. 13, 14 цього Порядку облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини, а дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - служба у справах дітей за місцем походження дитини. Відомості про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, збираються службою у справах дітей протягом 10 днів після надходження повідомлення про таку дитину.
Абзацом 3 частини 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 передбачена норма іншого змісту, а саме: Безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад.
Зміст наведеної вище норми стосується виключно функцій служб у справах дітей, які вже утворені та здійснюють своє функціонування, та жодним чином не зобов'язує органи місцевого самоврядування створити таку службу у складі відповідних виконавчих органів.
Суд зазначає, що звернення прокурора, як зазначено у позові, спрямоване на задоволення інтересів держави у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, або які опинилися у складних життєвих обставинах.
Натомість позовні вимоги прокурора зводяться до бездіяльності сільської ради при створенні у складі її виконавчих органів служби у справах дітей. При цьому прокурор не наводить випадків порушення прав дітей, які потребують соціальної підтримки.
Як свідчать матеріали справи, на території Гатненської ОТГ проживає проживає 2 дитини, які позбавлені батьківського піклування, 6 дітей- сиріт.
При цьому, Рішенням IV сесії Гатненської сільської ради VIII скликання від 22.01.2021 за № 4/20 та рішенням VII сесії VIII скликання Гатненської сільської ради від 15.04.2021 №7/10 «Про внесення змін до Структури, загальної чисельності та переліку штатних посад апарату, структурних підрозділів та виконавчих органів Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області та затвердження штатного розпису відповідно до змін», яким внесено коригування, затверджено положення Служби у справах дітей та сім'ї.
Відповідно до п. 1.2 Положення служба у справах дітей та сім'ї виконавчого апарату Гатненської сільської ради є структурним підрозділом виконавчого апарату Гатненської сільської ради, підзвітна та підконтрольна сільській раді, виконавчому комітету сільської ради та сільському голові.
Згідно із п. 4.3 Положення службу у справах дітей та сім'ї очолює начальник, який призначається на посаду сільським головою.
Згідно п. 2 Положення основними напрямками роботи служби є, зокрема, проведення профілактичної роботи, спрямованої на запобігання потраплянню в складні життєві обставини сімей з дітьми, дітей та молоді; проведення роботи з сім'ями та дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, шляхом їх виявлення, обліку та вивчення потреб, планування та визначення методів допомоги; надання консультації громадянам з питань протидії торгівлі людьми, запобігання насильству в сім'ї.
Таким чином забезпечення прав дітей, в тому числі дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування на території Гатненської сільської ради забезпечується службою у справах дітей та сім'ї.
Судом встановлено, що позивачем не вказується про неналежне виконання службою у справах дітей та сім'ї повноважень у сфері захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які опинилися у складних життєвих обставинах, рівно як і не наводиться жодного випадку порушення ним прав дітей, які потребують соціальної підтримки.
При цьому, позивачем надано докази реального функціонування служби у справах дітей та сім'ї та вирішення нею питань у сфері захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Наведені обставини свідчать про те, що у даному випадку відповідач не припускався протиправної бездіяльності щодо не створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей як окремої юридичної особи і такий факт не може свідчити про допущення відповідачем бездіяльності відносно створення такого органу. При цьому, суд зауважує, що підставою позовних вимог є саме твердження позивача про не вжиття відповідачем дій відносно створення вищевказаної служби, а не доводи щодо належного чи неналежного виконання служби своїх повноважень.
Суд наголошує, що в силу частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р. в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Оскільки за наслідками судового розгляду справи встановлено, що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо не створення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.