про залишення позовної заяви без розгляду
23 грудня 2021 рокум. Ужгород№ 260/5266/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
08 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адмінсуду з позовом про визнання протиправним Наказу ГУ Держгеокадастру від 09.12.2020 року № 5604-СГ, яким їй відмовлено в надані дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована пол. Медвежий Чорнотисянської сільської ради .
Позовні вимоги обгрунтовані ти , що відповідач надав немотивовану відмову супереч положенням ст. 118 ЗКУ.
Також позивач зазначає, що про оскаржуваний наказ вона узнала тільки за наслідками адвокатського запиту 07.04.2021 року, у звязку з чим шестимісячний строк звернення встановлений статтею 122 КАСУ не пропущено.
13 жовтня 2021 року ухвалою ЗАС відкрито спрощене провадження по даній справі і зобовязано Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області надати суду всі матеріали на підставі яких винесено оскаржуваний Наказ та докази направлення даного Наказу позивачу із зазначенням дати та вих. номеру та доказів реєстрації на пошті.
25 жовтня 2021 року до суду на виконання ухвали відповідачем надано запитувані судом документи.
03 листопада 2021 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує позовні вимоги, зазначаючи, що земельна ділянка, яка зазначена позивачем відноситься до земель сільськогосподарського призначення, пасовище, а також на земельній ділянці розташована чагарникова рослинність (згідно картографічних матеріалів), земельна ділянка була інвентаризована, входить до складу земельної ділянки площею 4,2838 га, знаходиться на території Чорнотисянської сільської ради, яка сформована та має єдиний кадастровий номер., у звязку з чим позивачу було відмовлено з наведенням підстав згідно ч. 7 ст. 118 ЗКУ.
03 листопада 2021 року до суду відповідачем подано клопотання про застосування строків позовної давності, в якому відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ згідно Реєстру відправки поштової кореспонденції за 09 грудня 2020 року був направлений на адресу позивачки. Крім того, оскаржуваний Наказ був оприлюднений на офіційному сайті Держгеокадастру, у звязку з чим позивач пропустив строк звернення до суду.
Позивач відповідь на відзив, заперечення на клопотання відповідача про застосування строків даності не надав.
Вивчивши матеріали справи , суд дійшов до наступних висновків.
Обставини , встановлені судом.
27 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована пол.Медвежий Чорнотисянської сільської ради. До клопотання долучила викопіювання з картографічних матеріалів, копію паспорту та ідентифікаційного номеру.
09 грудня 2020 року винесено Наказ ГУ Держгеокадастру № 5604-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено в надані дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована пол. Медвежий Чорнотисянської сільської ради .
Згідно Реєстру відправки поштової кореспонденції за 09 грудня 2020 року Наказ ГУ Держгеокадастру № 5604-СГ був направлений на адресу позивачки.
Згідно інформації із офіційного сайту Держгеокадастру у розділі Накази розпорядження с/г землями Закарпатської області за 2020 рік наявна інформація щодо поданого позивачкою клопотання та дата реєстрації оскаржуваного наказу-09.12.2020 року.
27 січня 2021 адвокат Моняк Р.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом щодо результату розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
07 квітня 2021 року адвокату Моняк Р. надано відповідь на його запит від 01.04.2021 року . в якому зазначено про оскаржуваний наказ та надано його копію.
Мотиви та норми застосовані судом.
У відповідності до ст. 5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частинами 1,2 ст. 122 КАСУ встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗКУ громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
Частиною 7 ст. 118 ЗКУ зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З аналізу вищевказаних законодавчих норм та встановлених судом обставин суд дійшов висновку, що порушення прав позивачки в даній справі відбулося після спливу місячного терміну після реєстрації її клопотання у відповідача, тобто 27.05.2020 року. Однак вона не звернулася ні до відповідача, ні до суду щодо порушення її права. Також вона не скористалася правом замовити розроблення щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.
Оскаржуваний наказ, яким їй було відмовлено по суті поданого клопотання був винесений 09.12.2020 року та оприлюднений на сайті Держгеокадастру в той же день 09.12.2020 року.
На підставі наведеного суд вважає безпідставними посилання позивачки на те, що про оскаржуваний наказ вона узнала тільки у відповідь на адвокатський запит 07.07.2021 року.
Суд акцентує увагу на змісті постанови ВС від 31.03.2021 р. у справі 240/12017/19, у якій Суд відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду.
У даній постанові ВС вказав,
- що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Також зазначив, що отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Слід зауважити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
При цьому, особа має вчиняти активні дії з метою з'ясування видів та розміру складових, які враховані при нарахуванні/виплаті допомоги при звільненні шляхом подання відповідних заяв.
Суд зазначає, що позивач має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання роз'яснень з приводу відсутності рішення протягом місяця після подання клопотання відповідача і позивач вважається таким , що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Не отримавши ні рішення , ні інформації позивач не вчиняв ніяких дій довгий час.
Слід зауважити, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. При цьому, позивач не був позбавлений можливості звернутись до відповідача через місяць після подання клопотання та отримати відповідь. Однак позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частини третьої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись статтями 240, КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії- - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом пятнадцяти днів.
СуддяЗ.Б.Плеханова