22 грудня 2021 року м. Ужгород№ 260/5643/21
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач) у якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи з 05 грудня 1983 року по 20 червня 2000 рік до загального стажу; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи на Заводі «Стеатит» (правонаступник товариство з обмеженою відповідальністю «Перечинський Стеатит» код 14313814) з 05 грудня 1983 року по 20 червня 2000 рік в страховий стаж при призначенні пенсії; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові ви грати у сумі 908 гривень 00 копійок.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області двічі було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутності стажу роботи, де відповідач не врахував період роботи з 05 грудня 1983 року по 20 червня 2000 рік., оскільки даний період не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок від 29.07.1993р. №58. Вважає, що вищезазначене рішення, прийняте за відсутності підстав, а тому відповідно підлягає скасуванню.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що Головним управлінням до страхового стажу не враховано період роботи з 05 грудня 1983 року по 20 червня 2000 рік., оскільки запис про даний період роботи не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. за №58, а саме: запис №11, у відомостях про звільнення з роботи, нечитабельний відтиск печатки підприємства, відповідно, даний період потребує підтвердження іншими документами. Окрім того, періоди роботи з 1993 року по 1996 рік не підтверджені архівною довідкою № 5/01-31 від 19.02.2021 року. Так, згідно довідки № 5/01-31 від 19.02.2021 року виданої Архівним відділом Ужгородської РДА наявні розбіжності, за дані періоди роботи. У Книзі протоколів засідання правління колгоспу 1996 року відсутні записи на ОСОБА_1 . У книгах обліку трудового стажу та заробітку записи на ОСОБА_1 відсутні. У Книзі обліку розрахунків по оплаті праці за 1993 рік значаться дані ОСОБА_1 про відпрацьовані людинодні починаючи з вересня місяця, однак, в книзі зазначено лише ініціали особи. Крім цього, звертає увагу, що у поданій позивачем архівній довідці № 279/01- 31 від 18.10.2021 року виданій Архівним відділом Ужгородської РДА зазначено, що документи заводу «Стеатит» на зберігання не передавались. У довідці № 20 від 05.02.2021 року виданій Закарпатським обласним центром зайнятості, невірно зазначено період отримання допомоги по безробіттю, а саме: дата припинення виплати допомоги зазначена - 28.09.2000 року, однак дата наказу - 28.09.2001 року. З огляду на встановлені вище обставини вважає, що Головне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами і підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.262 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 20 вересня 2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №071850002499 від 27.09.2021 року, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Відтак, відповідно до цього рішення, ОСОБА_1 не було враховано до загального стажу період роботи з 05.12.1983 по 20.06.2000 рік на заводі «Стеатит», так як. запис у трудовій книжці про даний період роботи не відповідає Інструкції ведення трудових книжок працівників від 29.07.1998 року № 58, а саме по причині «нечіткий відбиток печатки».
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).
За приписами статті 8 Закону N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( в редакції змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017р.) починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсій за віком мають особи після досягнення 60 років та при наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.
Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Разом з тим, Порядок ведення трудових книжок, у період з 01.06.1977 р. по 15.01.2002 р. був урегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162), та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція 58), що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з п. 2.3 Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Аналогічна норма міститься також в пункті 2.4 Інструкції № 58, відповідно до якої усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08,1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом 3 даного Порядку, визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стаж/ приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 18 зазначеного Порядку ( 637-93-п) передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установі!, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Виходячи зі змісту вказаних норм, що для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, визначено трудову книжку. За її відсутності черговим елементом для підтвердження стажу виступають: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За неможливості підтвердити наявний трудовий стаж будь-якими документами, законодавцем передбачено останній по черговості спосіб, а саме: встановлення трудового стажу на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на1 одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначенні пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Пунктом 4.2 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість її видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених норм права дозволяв дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.
Судом встановлено, що Рішенням Головного управління ПФУ в Закарпатській області №071850002499 від 27.09.2021 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутності необхідного стажу роботи. В якому зазначено, що йому не врахували період роботи з 05 грудня 1983 року по 20 червня 2000 рік , «оскільки не читається відтиск печатки у трудовій книжці, уточнюючі довідки та дані з системи персоніфікованого обліку - відсутні». У листі від 11.10.2021 року відповідач вказує на не відповідність Інструкції ведення трудових книжок працівників від 29.07.1998 року № 58, а саме по причині нечіткий відбиток печатки.
Суд встановив, що у період роботи з 05 грудня 1983 року по 20 червня 2000 рік відповідно до записів трудової книжки позивача - ОСОБА_1 працював на заводі «Стеатит». Згідно наказу фонду Держмайна у зв'язку з приватизацією, наказом №3/39 від 29.03.1994 р. завод «Стеатит» перейменований у відкрите акціонерне товариство «Стеатит».
На момент внесення запису №11 до трудової книжки позивача про його звільнення діяла Інструкція Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена наказами Міністерства праці України, Міністерства юстиції України. Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п. 2.25 Інструкції №58 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згідно п. 2.26 Інструкції №58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, з огляду на наведену норму працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
Так, позивачем надано відповідачу трудову книжку із належним чином зробленими записами в ній про періоди роботи. Із врахуванням ст. 48 Кодексу законів про працю та п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» відповідач мав зарахувати період роботи на заводі «Стеатит» на підставі даних трудової книжки.
Суд вказує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неточність запису про звільнення з роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що в свою чергу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо надання права на пенсію.
Частиною третьою статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право відповідача на проведення перевірки. У відповідності до пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 07.07.2014 №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Крім того, відповідно до пункту 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», орган, що призначає пенсію, повинен надавати допомогу непрацюючим особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії. Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17.
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014).
Таким чином, відповідач має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав, оскільки відповідальність за недотримання трудового законодавства покладена на роботодавця.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а вказав, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії; в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 - відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, беручи до уваги фактичні обставини даної справи, з метою найбільш ефективного захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення та до висновку про протиправність Рішення Головного управління ПФУ в Закарпатській області №071850002499 від 27.09.2021 року та неврахування періоду роботи у період з 05 грудня 1983 року по 20 червня 2000 рік на заводі «Стеатит», що наказом від 29.03.1994 р. перейменований у відкрите акціонерне товариство «Стеатит».
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, позивачем для звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується матеріалами справи
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо неврахування при розгляді заяви про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 періоду роботи з 05 грудня 1983 року по 20 червня 2000 рік на заводі «Стеатит», що наказом від 29.03.1994 р. перейменований у відкрите акціонерне товариство «Стеатит».
Визнати протиправними та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в призначенні пенсії №071850002499 від 27.09.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ 20453063) зарахувати до стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 05 грудня 1983 року по 20 червня 2000 рік на заводі «Стеатит», що наказом від 29.03.1994 р. перейменований у відкрите акціонерне товариство «Стеатит» та прийняти Рішення про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 908,00 (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору