22 грудня 2021 року м. Житомир справа № 240/20101/21
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкову заборгованість у сумі 71152,53 грн.
В обґрунтування пред'явлених вимог вказує, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом з податків, а саме: основний платіж податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів - 46173,37 грн, основний платіж з податку на доходи фізичних осіб - 23057,69 грн та основний платіж з військового збору у сумі 1921,47 грн. Враховуючи, що відповідач не виконав свого податкового обов'язку щодо сплати податків в порядку і строки, що встановлені Податковим кодексом України (далі -ПК України) позивач, з метою виконання своїх функцій як територіального органу ДФС України, просить стягнути податковий борг у судовому порядку.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалу направлено учасникам справи.
Відповідач своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з таких підстав.
Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати поки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За змістом пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підпунктами 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно положень пункту 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до п. п. 203.1, 203.2. ст. 203 ПК України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Судом встановлено, що відповідач має заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість, а саме основний платіж - 46173,37 грн.
Так, відповідачем подано податкові декларації з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), в яких самостійно визначено податкове зобов'язання , а саме:
- декларація від 30.12.2018 на суму 3413,37 (залишок) грн;
- декларація від 21.04.2019 на суму 6688,00 грн;
- декларація від 17.05.2019 на суму 1812,00 грн;
- декларація від 19.07.2019 на суму 38140,00 грн;
- декларація від 16.08.2019 на суму 4901,00 грн;
- декларація від 19.09.2019 на суму 6011,00 грн;
- декларація від 18.10.2019 на суму 3336,00 грн;
- декларація від 18.11.2019 на суму 4519,00 грн;
- декларація від 19.12.2019 на суму 892,00 грн;
- декларація від 17.01.2020 на суму 996,00 грн;
- декларація від 18.03.2020 на суму 505,00 грн;
- декларація від 16.04.2020 на суму 2157,00 грн;
- декларація від 16.06.2020 на суму 361,00 грн;
- декларація від 13.08.2020 на суму 3799,00 грн;
- декларація від 20.10.2020 на суму 1373,00 грн;
- декларація від 17.12.2020 на суму 1596,00 грн.
Встановлено, що визначені суми податку в строки, встановлені Податковим кодексом України, платником сплачено не було, тому дані зобов'язання є узгодженими сумами податкового боргу.
Так, відповідачем подано податкові декларації про майновий стан і доходи, в яких самостійно визначено податкове зобов'язання , а саме:
- декларація від 07.02.2020 на суму 16569,78 грн (військовий збір - 1380,81 грн);
- декларація від 08.02.2021 на суму 6487,91 грн (військовий збір - 540,66 грн).
Відповідно до положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Позивачем на адресу відповідача надсилалася податкова вимога форми "Ф" від 08.01.2019 № 15-53, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями корінця податкової вимоги та конвертом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до п.п. 95.1, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 суму боргу не оспорило, доказів погашення заборгованості в сумі 71152,53 грн відповідачем у добровільному порядку суду також надано не було.
Згідно зі ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надані позивачем докази свідчать про невиконання платником податків у добровільному порядку обов'язків, передбачених вимогами Податкового кодексу України, в частині сплати податкової заборгованості у сумі 71152,53 грн.
З огляду на викладене та на те, що наявність податкового боргу підтверджена матеріалами справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.
В силу приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262, 292-293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ ВП: 44096781) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Держави податкову заборгованість в сумі 71152,53 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко