Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 грудня 2021 р. Справа№200/14573/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії позивачу з 01.11.2017 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити позивачу нарахування та виплату пенсії з 01.11.2017 року та виплатити заборгованість з пенсії.
У позовній заяві свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії за віком. Виплату пенсії позивачу припинено з 01.11.2017 року. 24.09.2021 року представником позивача до ГУ ПФУ в Донецькій області був спрямований адвокатський запит, в якому представник позивача просив надати інформацію щодо причин припинення та невиплати заборгованості з пенсії ОСОБА_2 та надати копії рішень, якими вирішено не виплачувати пенсію та заборгованість. Також просив поновити виплату пенсії та виплатити заборгованість та надати роздруківку помісячних виплат пенсії ОСОБА_2 та заборгованості станом на 01.09.2021 року. Листом від 21.10.2021 року №0500/1502-8/89836 ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило представника позивача про те, що призупинення виплати пенсії ОСОБА_2 здійснено на підставі ст.12 Закону України від 20.10.2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» з листопада 2017 року. Таким чином, позивач вважає що порушено його право на пенсійне забезпечення.
У поданому до суду відзиві на адміністративний позов відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі зазначивши, що позивач перебуває на обліку як отримувач пенсії з серпня 2014 року. У листопаді 2017 року управлінню стало відомо, що згідно з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 скасовано довідку внутрішньо переміщеної особи відповідно приписів статті 12 Закону України від 20.10.2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Внаслідок чого ОСОБА_1 припинено нарахування та виплату пенсію як внутрішньо переміщеній особі. Постановою КМУ від 12 серпня 2019 №788 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України» встановлено, що виплата пенсії продовжується після особистого звернення особи та проходження ідентифікації. З моменту припинення виплати пенсії до по день звернення до суду позивач до Головного управління з заявою про поновлення пенсійної виплати не звертався. З огляду на зазначене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою суду від 02 листопада 2021 року позивачу поновлено строк звернення до суду з даним позовом, відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі, позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8-10).
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21.01.2016 року № 1438029054 фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 (а. с. 12).
24.09.2021 року представником позивача до ГУ ПФУ в Донецькій області був спрямований адвокатський запит, в якому представник позивача просив надати інформацію щодо причин припинення та невиплати заборгованості з пенсії ОСОБА_2 та надати копії рішень, якими вирішено не виплачувати пенсію та заборгованість. Також просив поновити виплату пенсії та виплатити заборгованість та надати роздруківку помісячних виплат пенсії ОСОБА_2 та заборгованості станом на 01.09.2021 року (а. с. 14-16).
Листом від 21.10.2021 року №0500/1502-8/89836 ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило представника позивача про те, що призупинення виплати пенсії ОСОБА_2 здійснено на підставі ст.12 Закону України від 20.10.2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» з листопада 2017 року. Позивач до Головного управління з заявою про поновлення пенсійної виплати не звертався (а. с. 17).
Також, відповідачем до суду надано Розпорядження про зупинення виплати пенсії ОСОБА_2 на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №45 від 09.06.2017 року (а. с. 37).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.
Підстави для припинення виплати пенсії визначені ч.1 ст.49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Враховуючи наведене, орган Пенсійного фонду безпідставно не нараховує та не виплачує позивачу пенсію з 01.05.2018 року.
В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, і потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, які не передбачені законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення, тощо.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 8, ч.2 ст. 19 Конституції України).
Призупинення виплати пенсії позивачу відбулося не у спосіб, що передбачений законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд при розгляді справи № 805/402/18-а.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
У разі скасування індивідуального акту суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).
У межах спірних правовідносин належним способом судового захисту порушеного права є також визнання протиправним та скасування Розпорядження про зупинення виплати пенсії ОСОБА_2 на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №45 від 09.06.2017 року, як наслідок, визнання дій протиправними щодо припинення нарахування та виплати пенсії позивачу з 01.11.2017 року, а порушені права захисту шляхом зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсії з 01.11.2017 року з виплатою заборгованості.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 02.11.2021 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.
Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно із положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі - 908,00 грн., які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2017 року.
Визнати протиправним та скасувати Розпорядження про зупинення виплати пенсії ОСОБА_2 на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №45 від 09.06.2017 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії з 01.11.2017 року з виплатою заборгованості.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Повний текст судового рішення складено та підписано 24 грудня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров