Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 грудня 2021 р. Справа№200/14303/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеремін» до Донецької митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
25 жовтня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеремін» до Донецької митниці Держмитслужби, в якому позивач просить суд:
- визнання відмову у коригуванні митної вартості оформлену листом № 7.1-1/7.1-10/13/2957 від 13.10.2021 року протиправною та зобов'язання відповідача здійснити коригування у митних деклараціях згідно заяви №041021/1 від 04.10.2021 року.
Позов обґрунтований тим, що позивачем 04.10.2021 року через електронний кабінет відповідачу була надана заява №041021/1 про повернення надміру сплачених митних платежів у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду №200/10971/20-а про скасування карток відмови у митному оформленні. Листом №7.1-1/7.1-10/13/2957 від 13.10.2021 року відповідач відмовив у задоволенні вище зазначеної заяви, посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення, посилаючись на те, що прийняття картки відмови у митному оформленні має наслідком неможливості здійснення митного оформлення товарів. Відповідач не погоджуючись з рішенням суду про відсутність неможливості здійснення митного оформлення товару за митними деклараціями, за якими було відмовлено у митному оформленні, з апеляційною скаргою звернувся до вищестоящого суду, де також отримав підтвердження у можливості здійснення митного оформлення товару за першим методом визначення митної вартості.
Також, позивачем зазначено, що всупереч законним рішенням суду відповідач у своїй відповіді наполягає, що він не визнає рішення суду, що набрало законної сили, а відмову у митному оформленні товару вважає правомірною. В порушення закону, яким є рішення суду, що набрало законної сили, відповідач продовжує стверджувати, що він мав право відмовити у митному оформленні товару. Незважаючи на заперечення відповідача, Суд постановив, що відповідач не мав права відмовляти у митному оформленні товару (Це закон). Внаслідок судового рішення, про скасування карток відмови у митному оформленні товару, скасовані рішення відповідача втратили чинність та стали недійсними. Відповідач зобов'язаний привести у відповідність свій облік та повідомити про це позивача. Натомість відповідач вважає скасовані картки відмови чинними, якими позивача зобов'язано заявити іншу митну вартість, ніж визнана судом правильною. З вищенаведеного видно, що відповідач використовує владні повноваження з іншою метою, ніж для якої вони надані. Відповідач не визнає рішення суду та вважає його незаконним, надаючи йому оцінку.
Крім того зазначено, що відповідач стверджує, що він не міг не відмовити у митному оформленні, оскільки мав рішення про коригування митної вартості, яке передбачає відмову у митному оформленні. Суд протилежної думки, але відповідач її не визнає. Відповідач помилково вважає рішення про відмову у митному оформленні похідним від рішення про коригування митної вартості. Відповідач у суді не довів те, що неможливо застосувати перший метод, як і не довів необхідність застосування другорядного. Згідно з законом відповідач спочатку має дійти висновку про неможливість застосування першого методу, а вже після приймати рішення про коригування митної вартості та обирати один з другорядних. Тобто, спочатку висновок про неможливість здійснення митного оформлення із зазначенням причини, а після рішення про коригування. В даному випадку причиною неможливості зазначено рішення про коригування, тобто, відповідач взагалі не розглядав можливість застосування першого методу, що законом не передбачено. Суд не визнав відмову правомірною, а тому відповідач і взагалі не мав підстав приймати рішення про коригування. У зв'язку з тим, що відповідач не мав права відмовляти у митному оформленні, то і не мав права приймати рішення про коригування, яке є похідним від рішення про неможливість здійснення митного оформлення.
Рішення про коригування митної вартості є завідомо неправомірними, оскільки відповідач не мав права взагалі приймати такі рішення. Оскаржувати правомірність обрання того чи іншого з другорядних методів доцільно коли неможливо визначити митну вартість за першим методом. А коли судом визнаний перший метод, другорядні є незаконними. Маючи докази визнання судом митної вартості визначеної декларантом, відповідач зобов'язаний самостійно скасувати свої рішення про коригування митної вартості. Відповідач використовує владні повноваження лише для того, щоб здійснити коригування митної вартості, а не для того щоб здійснити перевірку правильності її визначення. Правильність її визначення декларантом доведена у суді, натомість це рішення відповідач не визнає, та вважає, що декларантом не вірно визначена митна вартість.
З урахуванням викладеного, позивач вважає що відмова відповідача у коригуванні митної вартості оформлену листом № 7.1-1/7.1-10/13/2957 від 13.10.2021 року є протиправною, тому позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року (яке набрало законної сили постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2021 року) по справі №200/10971/20-а за позовом ТОВ «Джеремін» до Азовської митниці Держмитслужби, скасовані картки відмови в митному оформленні №№ UA700140/2020/00042 від 14.07.2020, UA700140/2020/00047 від 25.08.2020, UA700140/2020/00053 від 07.10.2020. Отже, предметом розгляду зазначеної справи були саме картки відмови у митному оформленні №№ UA700140/2020/00042 від 14.07.2020, UA700140/2020/00047 від 25.08.2020, UA700140/2020/00053 від 07.10.2020. Відповідні рішення про коригування митної вартості товарів від 14.07.2020 року № UA700140/2020/000011/2, від 25.08.2020 року № UA700140/2020/000012/2, від 07.10.2020 року № UA700140/2020/000013/2 судом не скасовані та є чинними.
Також, відповідач зазначає, що у Донецькій митниці відсутні правові підстави здійснювати будь-які інші дії, ніж передбачені рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року по справі №200/10971/20-а, а саме здійснювати повернення сум митних платежів, сплачених під час митного оформлення товарів за митними деклараціями від 14.07.2020 року № UA700140/2020/001311, від 26.08.2020 року № UA700140/2020/001561, від 07.10.2020 року № UA700140/2020/001856.
У поданої до суду відповіді на відзив представник позивача посилається на обставини аналогічні викладеним у позовній заяві та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Також, від представника позивача до суду надані додаткові пояснення по справі, в яких просив при прийнятті рішення у даній справі врахувати висновок Верховного суду України у справі К/9901/24255/20.
Ухвалою суду від 27 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 16 листопада 2021 року, у задоволенні заяви Донецької митниці Держмитслужби про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відмовлено. Поновлено строк для надання відзиву до суду Донецькій митниці Держмитслужби на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеремін».
Ухвалою суду від 25 листопада 2021 року зобов'язано Донецьку митницю Держмитслужби, у строк протягом п'яти днів з дня отримання цієї ухвали надати до Донецького окружного адміністративного суду заяву, з якою ТОВ «Джеремін» звернулось до Донецької митниці Держмитслужби про повернення надміру сплачених митних платежів за митними деклараціями від 14.07.2020 року № UA700140/2020/001311, від 26.08.2020 року № UA700140/2020/001561, від 07.10.2020 року № UA700140/2020/001856 у зв'язку із набранням рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року по справі № 200/10971/20-а.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що позиція сторін стосовно предмета спору зрозуміла, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, встановлених судом, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство «Джеремін» (ідентифікаційний код 40109477) зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження - Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, пр. Запорізький, буд. 40а, кв. 5.
У картці відмови у митному оформленні товарів №UА700140/2020/00042 вказано, що органом доходів і зборів прийнято рішення про коригування митної вартості товару. В рамках положень пункту 2 частини 6 статті 54 МКУ декларантом не подано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. За умови надання, згідно частини 3 ст.53 МКУ документів, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації: 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а також спростування розбіжностей, направлених в електронних повідомленнях від 13.07.2020 та 14.07.2020 до електронно/митної декларації від 13.07.2020 №UА700140/2020/001295, митну вартість може бути визнано. Роз'яснено, що здійснити митне оформлення із урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 14.07.2020 UА700140/2020/000011/2 та подати нову митну декларацію у термін, передбачений вимогами п.2 ст.263 МКУ (а. с. 52-53).
У картці відмови у митному оформленні товарів №UА700140/2020/00047 вказано, що органом доходів і зборів прийнято рішення про коригування митної вартості товару. В рамках положень пункту 2 частини 6 статті 54 МКУ декларантом не подано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. За умови надання, згідно частини 3 ст.53 МКУ документів, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації: 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а також спростування розбіжностей, направлених в електронних повідомленнях від 25.08.2020 до електронно/митної декларації від 25.08.2020 №UА700140/2020/001554, митну вартість може бути визнано. Також порушено вимоги ст. 257 МКУ та вимоги Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, в частині внесення відомостей до графі 23 електронної митної декларації щодо курсу валюти євро до гривні (правильний курс - 32.2416 грн. до 1 евро). Роз'яснено, що здійснити митне оформлення із урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 25.08.2020 UА700140/2020/000012/2 та подати нову митну декларацію у термін, передбачений вимогами п.2 ст.263 МКУ із зазначенням правильного курсу валюти у графі 23 електронної митної декларації (а. с. 54-55).
У картці відмови у митному оформленні товарів №UА700140/2020/00053 вказано, що органом доходів і зборів прийнято рішення про коригування митної вартості товару. В рамках положень пункту 2 частини 6 статті 54 МКУ декларантом не подано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. За умови надання, згідно частини 3 ст.53 МКУ документів, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації: 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) копію митної декларації країни відправлення., а також спростування розбіжностей, направлених в електронних повідомленнях від 06.10.2020 до електронної митної декларації від 06.10.2020 №UА700140/2020/001845, митну вартість може бути визнано. Роз'яснено, що здійснити митне оформлення із урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 07.10.2020 UА700140/2020/000013/2 та подати нову митну декларацію у термін, передбачений вимогами п.2 ст.263 МКУ (а. с. 56-57).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року (яке набрало законної сили з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2021 року) по справі №200/10971/20-а за позовом ТОВ «Джеремін» до Азовської митниці Держмитслужби, скасовані картки відмови в митному оформленні №№ UA700140/2020/00042 від 14.07.2020, UA700140/2020/00047 від 25.08.2020, UA700140/2020/00053 від 07.10.2020. (а. с. 80-108).
28 серпня 2021 року ТОВ «Джеремін» звернулося до Азовської митниці Держмитслужби із заявою №280821/1 про повернення надміру сплачених митних платежів за ВМД року №№ UA700140/2020/001311 від 17.07.2021, UA700140/2020/001561 від 26.08.2020 року, № UA700140/2020/001856 від 07.10.2020 року (а. с. 144).
Також, 04 жовтня 2021 року ТОВ «Джеремін» звернулося до Азовської митниці Держмитслужби із заявою №041021/1 про повернення надміру сплачених коштів на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року по справі №200/10971/20-а за позовом ТОВ «Джеремін» до Азовської митниці Держмитслужби, скасовані картки відмови в митному оформленні №№ UA700140/2020/00042 від 14.07.2020, UA700140/2020/00047 від 25.08.2020, UA700140/2020/00053 від 07.10.2020 (а. с. 141-142).
Листом №7.1-1/7.1-10/13/2957 від 13.10.2021 року Донецька митниця Державної митної служби України повідомила ТОВ «Джеремін» про те, що повернення надміру сплачених митних платежів можливо після скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 14.07.2020 року № UА700140/2020/000011/2, від 25.08.2020 року UА700140/2020/000012/2, від 07.10.2020 року UА700140/2020/000013/2. Оскільки рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року скасовані тільки картки відмови в митному оформленні №№ UA700140/2020/00042 від 14.07.2020 року, UA700140/2020/00047 від 25.08.2020 року, UA700140/2020/00053 від 07.10.2020 року, а рішення про коригування митної вартості від 14.07.2020 року № UА700140/2020/000011/2, від 25.08.2020 року UА700140/2020/000012/2, від 07.10.2020 року UА700140/2020/000013/2 взагалі не були предметом розгляду справи № 200/10971/20-а та підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, у Донецькій митниці відсутні правові підстави здійснювати будь-які інші дії, ніж передбачені рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року по справі №200/10971/20-а, а саме, здійснювати повернення сум митних платежів, сплачених під час митного оформлення товарів за митними деклараціями від 14.07.2020 року № UА700140/2020/001311, від 26.08.2020 року № UА700140/2020/001561, від 07.10.2020 року №UА700140/2020/001856 (а. с. 6-8).
Позивач не погоджується з відмовою у коригуванні митної вартості оформлену листом №7.1-1/7.1-10/13/2957 від 13.10.2021 року, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.
Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 МК України).
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах від 21.02.2020 року у справі № 813/1229/16 та від 28.02.2020 року у справі №804/3463/15 Верховний Суд висловив позицію, що положення статей 53-55, 57-58 Митного кодексу України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У постанові від 27.04.2020 року у справі №140/804/19 Верховний Суд вказав, що зі змісту положень розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відповідно до пункту 19 частини першої ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Під час виконання митних формальностей посадові особи митних органів наділені повноваженнями на прийняття таких актів індивідуальної дії, зокрема, рішення про коригування митної вартості та рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. При цьому, митним законодавством передбачені окремі підстави для прийняття того чи іншого рішення та відповідно, окремі правові наслідки.
Відповідно до частини 1 ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках передбачених частиною 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 4 статті 55 МКУ при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості товару. Прийняття рішення про коригування митної вартості товару має наслідком неможливість застосування до оцінюваних товарів певного методу визначення митної вартості та потенційно впливає на майновий стан декларанта у вигляді обов'язку розмитнити товар за іншою ціною та відповідно, сплатити митні платежі у іншому розмірі.
Отже, саме рішення про коригування митної вартості товару є актом індивідуальної дії, прийнятим за результатом проведеної митним органом процедури контролю правильності визначення митної вартості товару, наслідком чого є прийняття картки відмови у митному оформленні, що у подальшому спричинило інші юридичні наслідки для ТОВ «Джеремін» (подання до митниці нової митної декларації, сплата митних платежів за скоригованою митною вартістю та випуск товару у вільний обіг на територію України).
Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 Митного Кодексу України або до суду передбачено підпунктом «б» пунктом 5 частини другої статті 55 цього Кодексу. Крім того, таке право зазначено безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості. У свою чергу, відмова у митному оформленні відповідно до ст. 256 Митного кодексу України - це письмове вмотивоване рішення контролюючого органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених МКУ.
Відповідно до пункту 7.1 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, відмова у митному оформленні приймається у формі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Прийняття картки відмови у митному оформленні має наслідком неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених МКУ.
Незважаючи на те, що рішення про відмову у митному оформленні, прийняте у вигляді картки відмови, є похідним від рішення про коригування митної вартості, кожне таке рішення має окремі підстави для їх прийняття та відповідно, окремі правові наслідки.
З аналізу положень митного законодавства випливає, що картка відмови та рішення про коригування митної вартості є окремими актами індивідуальної дії, кожен з яких породжує різні правові наслідки для суб'єкта.
Суд не приймає до уваги доводи позивача, щодо врахування висновку Верховного Суду України у справі К/9901/24255/20, оскільки предметом розгляду зазначеної справи є рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, а предметом розгляду даної справи є саме дії відповідача щодо відмови у коригуванні митної вартості, і відповідно для сторін настають різні правові наслідки, що виключає тотожність спірних правовідносин, і як наслідок, відсутність у суду правових підстав для врахування означеного висновку Верховного Суду.
Отже, з урахування вищевикладеного суд зазначає, що повернення надміру сплачених митних платежів можливе після скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 14.07.2020 № UA700140/2020/000011/2, від 25.08.2020 № UA700140/2020/000012/2, від 07.10.2020 № UA700140/2020/000013/2.
Оскільки рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року скасовані тільки картки відмови в митному оформленні №№ UA700140/2020/00042 від 14.07.2020 року, UA700140/2020/00047 від 25.08.2020 року, UA700140/2020/00053 від 07.10.2020 року, а рішення про коригування митної вартості товарів від 14.07.2020 № UA700140/2020/000011/2, від 25.08.2020 № UA700140/2020/000012/2, від 07.10.2020 № UA700140/2020/000013/2 взагалі не були предметом розгляду справи № 200/10971/20-а та не є предметом розгляду даної справи, суд дійшов до висновку про те, що у відповідача відсутні підстави здійснювати дії щодо повернення сум митних платежів, сплачених під час митного оформлення товарів за митними деклараціями від 14.07.2020 № UA700140/2020/001311, від 26.08.2020 № UA700140/2020/001561, від 07.10.2020 № UA700140/2020/001856.
З огляду на викладене суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.
Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеремін» (місцезнаходження: Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, пр. Запорізький, буд. 40а, ЄДРПОУ 40109477) до Донецької митниці Держмитслужби (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, буд. 1, ЄДРПОУ 44029605) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 24 грудня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров