22 листопада 2021 року Справа № 160/15926/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення,-
08 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Межиріцької сільської ради, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 року №357-6/VІІІ «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 »;
зобов'язати Межиріцьку сільську раду (код ЄДРПОУ 04338948) у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Також у позовних вимогах позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7860,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на її клопотання від 06.01.2021 року до Межиріцької сільської ради щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації, для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту, відповідачем 30.03.2021 року прийнято рішення, яким відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з невідповідністю схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ.
Позивач вважає прийняте рішення незаконним, а відмову безпідставною та такою, що суперечить положенню ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України. На переконання позивача, підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, на запити до відповідача про надання схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-господарських одиниць Межиріцької ОТГ відповідач відмоляє у їх наданні.
Ухвалою суду від 13 вересня 2021 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.
11 жовтня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідачем зазначено наступне.
За результатами розгляду клопотання позивача рішенням Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 року №357-6/VІІІ відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Підставою для відмови у наданні дозволу є невідповідність схемі землеустрою і техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, а саме те, що земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, несільськогосподарські угіддя - господарські будівлі і двори, що в свою чергу регулюється п.2 абз.2 ст.134 Земельного кодексу України. Також позивачем не було надано документів, що посвідчують та підтверджують факт права власності та існування об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці за функціональним призначенням - виробничі (господарські) двори. Тому рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустврою є правомірним, ґрунтувалося на невідповідності цільового призначення земельної ділянки, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Крім того, представник відповідача заперечує проти стягнення з останнього витрат на правничу допомогу, у зв'язку із тим, що подання позовної заяви до суду не відноситься до жодного з видів адвокатської діяльності, передбаченої Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому не може вважатись послугою, яка пов'язана з професійною правничою діяльністю, окрім того, заявлені витрати є не співмірними з виконаною адвокатом роботою.
28 жовтня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою представник позивача зазначає, що посилання відповідача на п.2 абз.2 ст. 134 ЗК України не мають жодного відношення до спірних правовідносин, оскільки позивач не зверталась до відповідача із заявою про викуп або передачу в користування земельної ділянки. Позивач має намір використати своє право на безоплатну передачу їй земельної ділянки із земель комунальної власності у розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства згідно з ч.1 ст.121 Земельного кодексу України.
До клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації, для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, позивачем були додані документи, передбачені ч.6 ст. 118 ЗК України, проте відповідачем безпідставно відмовлено у наданні такого дозволу, не обґрунтовано у відзиві правомірності прийняття рішення, що оскаржується, та не зазначено, якій саме схемі землеустрою і техніко-економічного обґрунтування, використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць не відповідає земельна ділянка, яку позивач просить передати їй у власність.
Крім цього, згідно ч.6 ст.118 ЗК України забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Тому посилання відповідача про те, що не було надано документів, що посвідчують та підтверджують факт права власності та існування об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці за функціональним призначенням - виробничі (господарські) двори, є таким, що не відповідає вимогам закону, тобто протиправним. Водночас, під час засідання постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, охорони пам'яток історичного середовища та благоустрою Межиріцької сільської ради, на якому попередньо розглядалося клопотання позивача, адвокат Мігульов О.В. надав для огляду копії документів, які підтверджують право власності позивача на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці. Проте, постійна комісія проігнорувала та не взяла їх до уваги, не залучивши до матеріалів клопотання (зауваження до Протоколу №5 від 29.01.2021р.).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.01.2021 року звернулась до Межиріцької сільської ради із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації, для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту, на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
До вказаного клопотання було додано: копію паспорту, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Клопотання позивача було зареєстровано за вх.№43 від 11.01.2021 р.
Рішенням відповідача від 30.03.2021 року № 357-6/VIII «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 » відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації, для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03), за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237 площею 2,00 га, сільськогосподарського призначення комунальної власності Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради, у зв'язку з невідповідністю схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ.
Також, рішенням 30.03.2021 року № 357-6/VIII рекомендовано ОСОБА_1 згідно зі абз.2 ч. 2 ст.134 Земельного кодексу України дану земельну ділянку взяти в оренду.
В матеріалах справи міститься запит на отримання публічної інформації від 12.03.2021 р. за вих.№20, адресований Сільському голові Межиріцької об'єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області, щодо надання наступної інформації відповідно до норм ЗУ «Про доступ до публічної інформації»: копію схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, у зв'язку з невідповідністю якої було підготовлено проект рішення Межиріцької сільської ради «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 ».
Відповідно до листа Виконавчого комітета Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 15.03.2021 р. за №153 зазначено, що запитувану інформацію заявник має право отримати у Відділі містобудування і архітектури, економічного розвитку, адміністративних послуг, цивільного захисту та мобілізаційної роботи Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
02.07.2021 р. за вих.№112 було направлено запит на отримання публічної інформації до Сільського голови Межиріцької ОТГ Павлоградського району Дніпропетровської області щодо надання наступної інформації відповідно до норм ЗУ «Про доступ до публічної інформації»: завірену копію схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, у зв'язку з невідповідністю якої було прийнято рішення Межиріцької сільської ради №357-6/VIIІ від 30.03.2021 р. «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади, в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 ».
Листом від 07.07.2021 р. за №351 Виконавчим комітетом Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області надано відповідь на запит за вх.№112 від 02.07.2021 р. та схеми планування території Булахівської сільської ради в масштабі М1:100000, та рекомендовано для отримання більш розширеної інформації звернутись до Відділу містобудування і архітектури, економічного розвитку, адміністративних послуг, цивільного захисту та мобілізаційної роботи Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
Не погодившись із рішенням Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 р. №357-6/VIIІ, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Із аналізу зазначених норм вбачається, що будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства. Відповідний орган може відмовити у наданні дозволу тільки з підстав, зазначених у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України. Перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах: від 02.07.2020 по справі №825/2228/18, від 24.06.2020 по справі №806/3100/17, від 23.01.2020 по справі №440/793/19, від 13.12.2019 по справі №822/1383/17 та №820/2618/17, від 11.12.2019 по справі №814/1241/16, від 28.11.2019 по справі №820/3087/17, від 28.11.2019 по справі №803/1067/17, від 13.02.2019 по справі №820/688/17.
Однак, в оскаржуваному рішенні міститься лише посилання на п.2 абз.2 ст. 134 ЗК України та не зазначено жодної з підстав, визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України, що є неприпустимим та говорить про необґрунтованість та безпідставність такого рішення.
Щодо посилань відповідача у обґрунтування означеного рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації, для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03), за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237 площею 2,00 га, сільськогосподарського призначення комунальної власності Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради, у зв'язку з невідповідністю схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.
Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема на землі для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.
Нормами частини другої статті 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Відповідно до частини першої статті 186 Земельного кодексу України, схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель району затверджуються районною радою.
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста, території територіальної громади затверджуються відповідною сільською, селищною, міською радою.
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць підлягають стратегічній екологічній оцінці.
Схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення.
Отже, згідно із положенням Земельного кодексу України схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць підлягають стратегічній екологічній оцінці.
При цьому, схема землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, на яку посилається відповідач, в оскаржуваному рішенні відсутня.
Також, матеріали справи не містять схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ. Обставини відсутності в управлінні Держгеокадастру у Павлоградському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вищевказаної схеми та техніко-економічного обґрунтування додатково підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.09.2021р, №29-4-0.222-7595/2-21 та листом Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 21.09.2021р. №01-10-1479/0/334-21.
До того ж, відповідачем не надано суду належних доказів, що у достатній мірі свідчили б про невідповідність схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ.
З огляду на викладене, відсутність належного мотивування підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач належним чином не мотивував рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість спірного рішення, а тому його належить визнати протиправним та скасувати.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 року №357-6/VІІІ «Про відмову у надані дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 », підлягає задоволенню.
Однак, вимога позивача, в якій останній просить зобов'язати Межиріцьку сільську раду (код ЄДРПОУ 04338948) у місячний строк прийняти дозвіл про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;
- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;
- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;
- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, суд не вправі підміняти повноваження відповідача, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
В той же час, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення №357-6/VIII від 30.03.2021 р., зобов'язання прийняти рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудженні частини здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Межиріцької сільської ради, а саме, судового збору у розмірі 454 грн. 00 коп.
Щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу;
Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частинами 4,5 ст.134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що 03.09.2021 року між позивачем та адвокатським об'єднанням "БІРЮК, МІГУЛЬОВ І ПАРТНЕРИ" був укладений договір про надання правничої допомоги № 03-09/21 строком дії до 31 грудня 2022 року.
Згідно з п. 1.1 Договору про надання правової допомоги від 01.07.2021 року № 1-07/21, укладений між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Бірюк, Мігульов і партнери» (Об'єднання), в порядку та на умовах, визначених цим Договором та за відповідним дорученням Клієнта, Об'єднання зобов'язується надати Клієнту правову допомогу щодо захисту інтересів і прав останнього у будь - яких органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях всіх форм власності та підпорядкування, в тому числі представлення його в органах судової влади усіх юрисдикцій та інстанцій, в органах прокуратури, а також третейських (арбітражних) судах (надалі іменуються «Послуги»), а Клієнт зобов'язується оплатити вартість наданих йому Об'єднанням послуг (надалі іменується «Гонорар») та інші витрати, фактично понесені Об'єднанням для виконання цього Договору.
Сума винагороди (гонорару) Об'єднання складається з суми вартості послуг, що надаються ним Клієнту за цим Договором. Вартість послуг Об'єднання за цим Договором, обумовлюється та узгоджується Сторонами під час його укладання, з урахуванням орієнтованої вартості (тарифу) послуг, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору. При визначенні розміру винагороди (гонорару) Сторонами враховується складність дорученої Об'єднанню справи, фінансовий стан Клієнта, а також інші істотні обставини (п. 4.2 Договору).
У матеріалах справи міститься ордер від 07 вересня 2021 року серії АЕ №1090416 на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Мігульовим Олександром Володимировичем, виданий Адвокатським об'єднанням "БІРЮК, МІГУЛЬОВ І ПАРТНЕРИ", свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №0930 від 06 квітня 2000р.
Згідно зі звітом про виконання Договору, адвокатом були надані наступні послуги:
-вивчення порушеного Клієнтом питання, ознайомлення з первинними документами, проведення аналізу нормативно-правової бази, тривалістю - 30 хвилин, вартість послуги 600,00 грн (20%, п.25 Додатку №1 до Договору) 1 година помічник адвоката - вартість послуги 840,00 грн. (п. 2 розділу «Примітки» Додатку № 1 до Договору);
-проведення огляду, аналізу та узагальнення судової практики у справах, що за предметом співпадають зі справою, дорученою Клієнтом, тривалістю - 30 хвилин, вартість 350,00 грн. (п.26 Додатку №1 до Договору), 1 година помічник адвоката - вартість послуги 490,00 грн. (п. 2 розділу «Примітки» Додатку № 1 до Договору);
-підготовка та подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 року №357-6/VІІІ «Про відмову у надані дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 » тривалістю - 1 година адвокат 1800,00 грн. (30%, п.28 Додатку №1 до Договору), 3 години помічник адвоката - вартість послуги 3780,00 грн. (п. 2 розділу «Примітки» Додатку № 1 до Договору);
Згідно вищезазначеного звіту та акта №1 від 03 вересня 2021 року приймання-передачі наданих послуг загальна вартість послуг об'єднання, наданих ним клієнту за цим актом, становить 7860,00 грн.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.03.2018 року у справі №815/4300/17 та від 11.04.2018 року у справі №814/698/16.
Оцінюючи заявлену суму витрат на надання професійної (правничої допомоги) у сумі 7860,00 грн., суд виходить з того, що перелічені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7860,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Окрім того, позивачем не надано доказів оплати витрат адвокату на виконання договору та акту №1 приймання-передачі.
З огляду на викладене, клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 року №357-6/VІІІ «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язати Межиріцьку сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської об'єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, з урахуванням висновків суду, які викладені у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити з Межиріцької сільської ради (код ЄДРПОУ 04338948) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник