Справа № 521/4083/21
Провадження № 2/521/2933/21
16 листопада 2021 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Мирончук Н.В.,
секретаря судового засідання - Шлапак А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позов обґрунтований наступними обставинами.
07.11.2019 року, позивачем було придбано у ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею - 42,7 кв. м., загальною площею - 59,7 кв.. Договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. та зареєстровано в реєстрі за № 1951.
Позивач вказує, що в квартирі зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 , але яка не проживає в зазначеній квартирі з квітня 2016 року.
Також, позивач вказав, що усі витрати, пов'язані з утриманням будинку, несе лише він.
Враховуючи те, що відповідач за вказаною адресою не проживає протягом тривалого часу, позивач, як власник квартири, звернувся до суду, оскільки реєстрація місця проживання відповідачки зумовлює виникнення проблем для нього у здійсненні його права на розпорядження нерухомістю.
Позивач у судове засідання не з'явився, до канцелярії суду його представник надав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. 44 - 45).
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про час та місце судового засідання слухання справи повідомлялась належним чином (а. с. 26, 27, 29, 31, 41, 42).
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів (постановляє заочне рішення).
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до наступного.
На підставі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що право власності позивача на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується копією договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості, зареєстрованого в реєстрі 07.11.2019 р. за № 1951, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Тетяною Андріївною (а. с. 8 - 9).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка - член сім'ї (донька) третьої особи у вказаному будинку фактично не проживає більш ніж 3,5 роки та станом на момент відчуження квартири третьою особою - позивачу в ньому не з'являлася з квітня 2016 року, вселятись не намагалася, претензій не пред'являла.
Зазначене також, підтверджується заявою ОСОБА_3 , посвідченої начальником ПУ-1 КП ЖКС «Черьомушки» Берьозою М. В. (а. с. 7).
Окрім того, зі змісту інформаційної довідки № 276013607, від 22 вересня 2021 року вбачається, що станом на 22 вересня 2021 року ОСОБА_2 є власницею двох об'єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (а. с. 34 - 36).
З огляду на те, що відповідач прописана в квартирі, але в ній не проживає, позивач не може в повній мірі володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У постанові Верховного Суду України, від 27 травня 2015 року по справі № 6-92цс15 зроблено висновок, що положення ст. 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Згідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Як вже було встановлено судом, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 22 вересня 2021 року - ОСОБА_2 є власницею двох об'єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Таким чином, відповідач має у своїй власності житлові приміщення, у зв'язку з чим, визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням не порушуватиме її прав, закріплених та гарантованих Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, чинним цивільним та житловим законодавством України
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Такого висновку, зокрема, дійшов Верховний Суд України у своїй постанові, від 30.06.2015 року (справа № 21-1438а15).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, так як судом встановлено, що відповідач не являється власником квартири, яка належить на праві приватної власності позивачу, між сторонами відсутній договір щодо права та порядку користування відповідачем спірною квартирою, відповідач не проживає в житловому приміщені більше одного року без поважних на те причин, що, відповідно, порушує право власності позивача, який має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном та вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб, будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 317, 319, 321, 391, 403, 405, 406 Цивільного кодексу України, ст. ст. 16, 81, 141, 223, 264, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів, з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Суддя: Н.В. Мирончук