Красноокнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/726/21
Провадження № 2/506/171/21
22.12.2021 року с.м.т. Окни
Красноокнянський районний суд Одеської області у складі
головуючого судді Чеботаренко О.Л.
за участю секретаря судового засідання Таратунського С.С.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Окни цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
12 жовтня 2021 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року після отримання даних про реєстрацію місці проживання відповідача позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 02 жовтня 1993 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб. Від спільного проживання та шлюбу у сторін дітей немає. Спільне життя із відповідачем не склалося, так як у них різні характери та різні погляди на життя, сімейні відносини. Починаючи з 1997 року, шлюбні відносини між позивачкою та відповідачем фактично припинені, сторони не спілкуються, втрачено всі зв'язки. Як стверджує позивачка, вони з відповідачем не проживають однією сім'єю та не ведуть спільного господарства. На думку позивачки, примирення між нею та відповідачем та поновлення їх сімейних стосунків неможливе, так як суперечить її інтересам. У зв'язку із вищезазначеним, позивачка звернулася до суду із даним позовом та просила суд розірвати шлюб, укладений із відповідачем.
Позивач у судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, на задоволенні позову наполягала /а.с.19/. Тому справа розглянута у відсутність позивача, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.
Відповідачу направлялася судова повістка про виклик в судове засідання за адресою його місця проживання, зареєстрований у встановленому законом порядку, як передбачено п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, однак до суду повернувся конверт з довідкою Укрпошти: «адресат відсутній за вказаною адресою» /а.с.21/.
При цьому ч.1 ст.131 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Таким чином, відповідно до вищевказаних положень ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, однак в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Тому суд визнає причини неявки відповідача неповажними і тому справа розглянута у його відсутність в порядку п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України.
Судом були встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Так, сторони перебувають в шлюбі, який зареєстрований 02.10.1993 року виконавчим комітетом Федосіївської сільською радою Красноокнянського району Одеської області, актовий запис № 03./а.с.3/.
Відповідно до копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 . /а.с.4/;
Позивачка уклала договір про надання правничої допомоги № 22 від 23.09.2021 року з адвокатом Волинець В.В., та згідно з квитанції до прибуткового касового ордера № 22 від 27.09.2021 року, оплатила послуги адвоката на загальну суму 3000 грн./а.с.5-10/,
Відповідно до ст.112 ч.2 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Частиною 1 статті 110 СК України встановлено право одного з подружжя на пред'явлення позову про розірвання шлюбу. Таким чином забезпечується принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження та під час розірвання шлюбу.
Аналогічні положення містить і Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року). Так, відповідно до ст.12 зазначеної конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права. Крім того, ст.5 Протоколу №7 зазначеної конвенції встановлено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Судом встановлено, що протягом тривалого часу сторони не намагалися відновити сімейні стосунки, з 1997 року проживають окремо. На думку позивачки, примирення та збереження сім'ї неможливе. Тому суд прийшов до висновку, що збереження сім'ї суперечить інтересам позивача та, згідно зі ст.112 СК України, позов підлягає задоволенню і шлюб слід розірвати.
При цьому, згідно зі ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Щодо заявлених вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 3926,53 грн. суд дійшов до наступного висновку.
Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Крім того, відповідно до п.1, п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При подачі позову позивач сплатила 908 грн. судового збору за подання позову до суду, 18,53 грн. комісія банку, які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягнення з відповідача.
Що стосується витрат на правничу допомогу, то судом встановлено, що згідно з розрахунком від 27.09.2021 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру №22 від 27.09.2021 року, позивач оплатила послуги адвоката за надання правничої допомоги у сумі 3000 грн., а саме за зустріч, проведення первинного інтерв'ю та надання консультації, за 1 год - 1000 грн.; за ознайомлення з документами, складання та оформлення позовної заяви і додатків до неї, за 1 год -1000 грн.; а також за підготовку та направлення позову поштою на адресу суду, за 1 год -1000 грн.
Однак розмір витрат щодо підготовки та надсилання позову поштою на адресу суду в сумі 1000 грн. суд вважає неспівмірним зі складністю справи. Крім того, дана послуга адвоката нічим не підтверджена, так як позов поданий до суду за підписом позивача та надісланий теж позивачем, хоча згідно з п. 2.1.4 Договору № 22, адвокат має право підпису. /а.с.5-8/. Отже, вимога про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу (гонорар адвоката) підлягає частковому задоволенню - в частині щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат за проведення первинного інтерв'ю та надання консультації, та за ознайомлення з документами, складання та оформлення позовної заяви і додатків до неї, на загальну суму 2000 грн. В іншій частині суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат на надання правничої допомоги, і тому в цій частині слід відмовити.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, комісії банку та частково витрати на правничу допомогу на загальну суму 2926,53 грн.
Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.112 СК України,
Позов ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП не відомий) про розірвання шлюбу, задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 02 жовтня 1993 року виконавчим комітетом Федосіївської сільською радою Красноокнянського району Одеської області, актовий запис № 03, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище, набуте в шлюбі - « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 2926,53 грн.
У задоволенні вимог щодо стягнення іншої частини судових витрат відмовити.
Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 грудня 2021 року.
СуддяО. Л. Чеботаренко