20 грудня 2021 року Справа 160/25702/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про «визнання дій державного/приватного виконавця протиправними», -
15.12.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про «визнання дій державного/приватного виконавця протиправними», у якій заявник просить суд:
«1. Забов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. невідкладно усунути всі порушення ведення АСВП, а саме внести усі відомості та скан-копії документів (як це передбачено законом) до автоматизованої системи виконавчого провадження у виконавче провадження №67791026 боржником у якій зазначено ОСОБА_1 .
2. Забов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. надіслати постанови, що були винесені у рамках виконавчого провадження №67791026 боржником у яких зазначено ОСОБА_1 та належним чином завірені копії заяви про відкриття виконавчого провадження та виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни №43069 виданий 24.05.2021 на адресу, за якою офіційно зареєстрований ОСОБА_1 та скерувати до суду для можливості розгляду справи по суті.
3. Забов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення з боржника основної винагороди №67791026 від 07.12.2021 боржником у якій зазначено ОСОБА_1 .
4. Забов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.12.2021 Макаренко А.С. у разі відмови суду від задоволення позовної заяви у частині скасування постанови про відкриття №67791026 зупинити примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни №43069 виданий 24.05.2021 та винести постанову про зупинення виконавчого провадження №67791026 боржником у якій зазначено ОСОБА_1 .
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Тобто, із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
При цьому, зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Наведений висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 по справі № 640/7310/19.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При цьому, статтею 5 КАС України визначено способи судового захисту, відповідно до частини першої якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Разом із цим, частинами 1 та 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Статтею 287 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, зокрема, визначено право звернення до адміністративного суду із позовною заявою.
За положеннями частини 3 статті 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Водночас, у пункті 9 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Суд зазначає, що в позовній заяві ОСОБА_1 заявлені вимоги про зобов'язання вчинити певні дії «приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С.», тобто позовні вимоги звернуті до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С., проте всупереч положень ч.3 ст. 287 КАС України в адміністративному позові позивачем самостійно в якості відповідача було визначено: « ОСОБА_2 ». Внаслідок такого різного зазначення позивачем особи відповідача суд не може дійти висновку до кого саме звернуті позовні вимоги позивача до ОСОБА_2 як фізичної особи чи до Макаренко А.С. як приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області, що унеможливлює встановлення судом предмету спору та суб'єктного складу правовідносин.
Разом із цим, суд звертає увагу, що позовна заява в порушення наведених норм містить лише вимоги про зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С., тоді як жодних вимог про визнання протиправним та скасування рішення, дій та/або бездіяльності суб'єкта владних повноважень прохальна частина позов не містить.
Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу, що серед іншого позивач просить суд зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. «невідкладно усунути всі порушення ведення АСВП, а саме внести усі відомості та скан-копії документів (як це передбачено законом) до автоматизованої системи виконавчого провадження у виконавче провадження №67791026 боржником у якій зазначено ОСОБА_1 », «надіслати постанови, що були винесені у рамках виконавчого провадження №67791026 боржником у яких зазначено ОСОБА_1 та належним чином завірені копії заяви про відкриття виконавчого провадження та виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни №43069 виданий 24.05.2021 на адресу, за якою офіційно зареєстрований ОСОБА_1 », не конкретизуючи які саме «відомості та скан-копії документів», а також «постанови» ОСОБА_3 просить суд зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. внести до АСВП та направити на адресу позивача, що також унеможливлює встановлення судом предмету спору.
Крім того, щодо вимоги «зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. надіслати постанови, що були винесені у рамках виконавчого провадження №67791026 боржником у яких зазначено ОСОБА_1 та належним чином завірені копії заяви про відкриття виконавчого провадження та виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни №43069 виданий 24.05.2021 на адресу, за якою офіційно зареєстрований ОСОБА_1 та скерувати до суду для можливості розгляду справи по суті», суд наголошує, що ОСОБА_1 не зазначено ані документ, який позивач просить зобов'язати приватного виконавця «скерувати до суду для можливості розгляду справи по суті», ані найменування такого суду та/або номер судової справи.
Поряд із цим, суд звертає увагу, що позивачем сформульовано вимогу наступного змісту: «Забов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.12.2021 ОСОБА_2 у разі відмови суду від задоволення позовної заяви у частині скасування постанови про відкриття №67791026 зупинити примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни №43069 виданий 24.05.2021 та винести постанову про зупинення виконавчого провадження №67791026 боржником у якій зазначено ОСОБА_1 ». Проте, що така позовна вимога не відповідає вимогам статті 5 КАС України.
При цьому, у статті 245 КАС України встановлені повноваження суду при вирішенні справи, у частині другій якою визначений перелік рішень, які може прийняти суд у разі задоволення позову. Проте, такого виду рішення по суті як, «у разі відмови суду від задоволення позовної заяви у частині позовних вимог зупинити примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни №43069 виданий 24.05.2021 та винести постанову про зупинення виконавчого провадження №67791026 боржником у якій зазначено ОСОБА_1 », вказаний перелік не містить.
Більш того, стосовно зупинення примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 №43069 виданого 24.05.2021, суд звертає увагу позивача, що КАС України передбачає інститут забезпечення позову.
Так, відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Водночас, у статті 152 КАС України регламентовані питання змісту і форми заяви про забезпечення позову. При цьому, ані в тексті позовної заяви, ані окремою заявою позивачем не наведено посилання на необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Суд наголошує, що невизначене формулювання позивачем вказаної «позовної вимоги» не дозволяє суду встановити чи ОСОБА_1 визначає такий спосіб захисту свого порушеного права, чи заявляє клопотання про забезпечення позову.
Разом із тим, за положеннями пунктів 6 та 7 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
В адміністративному позові позивачем в порушення наведених вимог не було зазначено відомості чи вживались позивачем заходи досудового врегулювання спору, а також заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.
Окрім того, пунктом 8 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Всупереч наведеної норми позивачем в адміністративному позові не було вказано інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне запропонувати позивачеві надати до суду уточнений адміністративний позов з уточненими позовними вимогами та суб'єктивним складом правовідносин у відповідності до вимог КАС України та зазначенням інформації чи вживались позивачем заходи досудового врегулювання спору; відомості чи вживались позивачем заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви: інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, а також його копії для направлення учасникам справи відповідно до їх кількості.
Окрім того, за приписами пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
В позовній заяві позивачем у якості своєї адреси було вказано: «Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг», що унеможливлює направлення судом кореспонденції засобами поштового зв'язку на адресу позивача.
Суд зазначає, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
У статті 3 Закону України від 11.12.2003 №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» надано визначення терміну «місце проживання», відповідно до якого це - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР адміністративно-територіальна одиниця - це область, район, місто, район у місті, селище, село.
Таким чином, як місце проживання позивача відповідно до вищенаведених вимог у позовній заяві ним повинно бути зазначено житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
В порушення наведених норм позивачем в адміністративному позові своїм місцем проживання лише адміністративно-територіальну одиницю (м. Кривий Ріг), проте не вказано житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення. Крім того, не зазначено поштовий індекс позивача.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду уточнений адміністративний позов із зазначенням поштового індексу та місця проживання чи перебування позивача, а також його копії для направлення відповідачу у справі.
Окрім того, згідно з приписами частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З матеріалів адміністративного позову судом встановлено, що позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Суд зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
За положеннями частини 1 статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ передбачено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2021 року становить 2 270,00 гривень.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 3 статті 4 Закону №3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:
- за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (0,4 х 2270,00 грн. = 908,00 грн.);
- за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше 908,00 грн. та не більше 11350 грн.).
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
При цьому, суд звертає увагу, що аналіз норм КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнати нечинним рішення чи окремих його положення, зобов'язати прийняти рішення, учинити дії або утриматися від їх учинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Наведений висновок сформований Верховним Судом у постанові від 06.10.2020 по справі №826/11984/16.
Враховуючи необхідність уточнення позовних вимог, суд не має можливості зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити, та вважає за необхідне запропонувати позивачеві після уточнення заявлених позовних вимог сплатити судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру у розмірі 908,00 грн. та у разі заявлення вимог майнового характеру - за кожну вимогу майнового характеру майнового характеру у розмірі 1% ціни позову, за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Чечелівському районі міста Дніпра, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ(суду) 34824364.
Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачеві усунути наступні недоліки шляхом надання до суду:
- уточненого адміністративного позову з уточненими позовними вимогами та суб'єктивним складом правовідносин у відповідності до вимог КАС України та зазначенням: поштового індексу та місця проживання чи перебування позивача; інформації чи вживались позивачем заходи досудового врегулювання спору; відомостей чи вживались позивачем заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви; інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, а також його копії для направлення учасникам справи відповідно до їх кількості;
- документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі та порядку, встановлених чинним законодавством України.
Керуючись статтями 42, 46, 160, 161, 169, 248, 256, 287 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про «визнання дій державного/приватного виконавця протиправними» - залишити без руху.
Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Юхно