17 грудня 2021 року Справа № 160/11177/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Міністерства внутрішніх справ України, Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
08.07.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області (далі - відповідачі), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.02.2021 року щодо відмові в призначенні пенсії;
- зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Дніпропетровській області підготувати та направити подання про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1);
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) з 09.02.2021 року. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 року позовна заява була залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року позивача звільнено від сплати судового збору, відкрито провадження призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 09.08.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачам був наданий строк для подання письмових відзивів на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 року до участі у справі як співвідповідача залучено - Міністерство внутрішніх справ України.
Розгляд справи розпочатий з початку з 27.09.2021 року та відповідачу наданий строк для подачі відзиву.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 року Міністерству внутрішніх справ України строк для виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 року на 5 днів з моменту отримання даної ухвали.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 року до участі у справі як співвідповідача залучено Державну установу «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області.
Розгляд справи розпочатий з початку з 08.11.2021 року та відповідачу наданий строк для подачі відзиву.
16.09.2021 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсії Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.02.2021 року у відмові в призначенні пенсії;
- зобов'язати Ліквідаційну комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області сприяти в поданні необхідного для призначення і виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до пункту «б» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;
- визначити порядок подання документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для вирішення питання по призначенню і виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до пункту «б» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зобов'язавши вчинити певні дії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до пункту «б» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Ухвалою суду від 17.12.2021 року заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог залишено без розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався, що 15.03.2005 року звільнився з органів внутрішніх справ у зв'язку із професійним захворюванням та з 03.10.2016 року йому призначена пенсія по інвалідності (третя група), внаслідок захворювання, пов'язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ. Позивач двічі звертався до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявами про призначення пенсії за вислугу років та йому двічі було відмовлено, оскільки на день звільнення зі служби він не досяг 45 -річного віку, а тому право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України № 2262-ХІІ у нього відсутнє. Разом з тим, позивач вважає, що редакція Закону України № 2262-ХІІ від 04.04.2006 року погіршила його пенсійне становище та позбавила права на пенсію за вислугу років, а тому посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року позивач вважав протиправною відмову ГУ ПФУ у Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за вислугу років, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
19.08.2021 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подано письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ у розмірі 40% від грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія. На день звільнення зі служби ОСОБА_1 не досяг 45-річного віку, а тому право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» ст. 12 Закону України № 2262-ХІІ у нього відсутнє. Крім того, представник відповідача зазначив, що ГУ ПФУ не наділено повноваженнями визначати розмір грошового забезпечення та змінювати його, відповідальність за внесення тих чи інших складових грошового забезпечення до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії покладається на установу, якою видавалась довідка.
25.08.2021 року до суду надійшов відзив Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що з 01.04.2019 року функції з питань пенсійного та соціального забезпечення колишніх працівників органів внутрішніх справ по Дніпропетровській області покладені на сектор із соціально-гуманітарних питань Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справи України по Дніпропетровській області», у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 про переведення останнього з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років направлена за належністю. Оскільки ліквідаційна комісії ГУ МВС не уповноважена здійснювати функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсію, необхідних документів, то вимоги до неї є необґрунтованими.
Міністерством внутрішніх справ України у встановлений судом строк відзиву не надано.
26.10.2021 року до суду надійшло клопотання МВС України, в якому зазначено, що останнє не є належним відповідачем у справі. Зі змісту позовних вимог не вбачається наявності порушення права позивача у публічно-правових відносинах з боку МВС України, а тому наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог до цього відповідача.
15.12.2021 року до суду надійшов відзив Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» сектору із соціально-гуманітарних питань.
В обґрунтування, представник відповідача посилався, що з позовних вимог не вбачається порушення права позивача у публічно-правових відносинах з боку Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області», що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом по особовомv складу № 63о/с від 14.03.2005 року капітан міліції ОСОБА_1 - заступник командира взводу окремого батальйону патрульно-постової служби міліції (по охороні громадського порядку на території станцій і ліній швидкісного трамваю) Криворізького міського управління був звільнений у відставку за п. 65 «В» ( за віком) з 15.03.2005 року.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2014 року визнані протиправними дії ГУ МВС України в Дніпропетровській області та скасований наказ УМВС України в Дніпропетровській області № 63 о/с від 14.03.2005 року в частині звільнення ОСОБА_1 .
У зв'язку з цим, наказом № 80 о/с від 08.04.2014 року були внесені зміни в наказі № 63 о/с від 14.03.2005 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у відставку за п. 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 15.03.2005 року та вважається, що ОСОБА_1 звільнений за пунктом 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з того ж числа.
Позивач 12.01.2021 року звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, однак листом від 09.02.2021 року відділ розгляду звернень управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Дніпропетровській області повідомив позивача про відсутність у нього права на пенсію відповідно до пункту «б» ст. 12 Закону України № 2262-ХІІ, оскільки на день звільнення зі служби позивач не досяг 45 років.
Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності дій відповідачів щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України № 2262-ХІІ (в редакції Закону 09.04.1992 року, на момент проходження позивачем служби) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу та особи середнього, старшого і вищого складу органів внутрішніх справ, які звільнені зі служби за віком, у зв'язку із хворобою, скороченням штатів або обмеженим станом здоров'я і на день звільнення досягли 45-річного віку та мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України № 2262-ХІІ (в редакції Закону № 2262-ХІІ 01.01.2005 року на момент звільнення 14.03.2005 року) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні.
Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України № 2262-ХІІ (в редакції Закону 24.10.2020 року на момент звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України
Тобто, діюче на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії законодавство пов'язує можливість призначення пенсії за вислугу років за одночасної наявності на день звільнення зі служби двох умов: досягнення 45-річного віку; страховий стаж має бути 25 років, з яких не менше ніж 12 років і 6 місяців служби в органах внутрішніх справ.
Разом з тим, на момент звільнення позивача 14.03.2005 року діяла інша редакція статті 12 Закону № 2262-ХІІ, з аналізу якої вбачається, що особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Відтак, у відповідності до вимог чинного на момент звільнення 14.03.2005 року позивача (який досяг 45-річного віку 29.08.2006 року) з військової служби Закону України № 2262-ХІІ, він мав право на пенсію за вислугу років після досягнення 45 років за наявності необхідного стажу, незалежно від підстав та часу звільнення.
29.04.2006 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» № 3591-IV, яким внесені зміни до Закону України № 2262-ХІІ та право на призначення пенсії за вислугою років, почало ставитися в залежність від наявності 45-річного віку та страхового стажу саме на час звільнення зі служби.
Так, у постанові Верховного Суду від 21.112019 року у адміністративній справі № 331/1442/17 зазначено, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у ЗСУ, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратурі, охороні державного кордону України, податковій міліції, Управлінні державної охорони України, державній пожежній охороні, Державному департаменті України з питань виконання покарань, тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002).
Виходячи із положень п. 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» № 1763-IV та висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Отже, право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені з військової служби, при досягненні ними в майбутньому 45 років та стажі 12 календарних років і 6 місяців вислуги років, було встановлено пунктом «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинного на момент звільнення позивача, а тому зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Станом на момент звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилося 45 років, на момент звільнення він мав загальний трудовий стаж 26 років 2 місяці 17 днів, з яких вислуга років станом на 15.03.2005 року становила 12 років 8 місяців 16 днів у календарному вирахуванні (підтверджується копією розрахунку, від 14.06.2006 року, підписаного заступником Начальника Криворізького МУ підполковником Хроленком І.Г.) що в сукупності надало йому право для призначення пенсії за вислугу років.
Таки чином, вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.02.2021 року щодо відмові в призначенні пенсії та зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 09.02.2021 року є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Порядок подання документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджено Постановою правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 року № 3-1.
Відповідно до пункту 1 Порядку, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства транспорту та зв'язку України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань ( далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Згідно пунктом 12 Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Судом встановлено, що 27.08.2020 року до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_1 щодо переведення останнього з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років.
Дана заява була переправлена до сектора із соціально-гуманітарних питань Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області», що підтверджується актом від 29.03.2019 року передачі-приймання облікових (архівних) справ пенсіонерів ОВС, документів (копій), підготовлених у попередні періоди, для забезпечення проведення перерахунків пенсій за період з 2008 року по 2018 рік, нормативно-правові акти, матеріали на електронних носіях.
Листом від 03.09.2020 року заступник голови ліквідаційної комісії ГУ ВМС України в Дніпропетровській області повідомив позивача про направлення його заяв щодо оформлення документів для призначення пенсії до вищевказаного сектору.
Крім того, листом від 11.01.2021 року № К-463/22 Департамент персоналу МВС України повідомив позивача про необхідність звернення саме до сектору із соціально-гуманітарних питань.
Наказом МВС України від 16.04.2021 №291 внесені зміни до пункту 1 наказу МВС України від 25.02.2019 № 129 «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій», та відповідно до цих змін територіальні медичні об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по областях, місту Києві визначені уповноваженими установами за видачу довідок про розмір грошового забезпечення з покладенням таких функцій на відповідні сектори (відділ) із соціально-гуманітарних питань цих державних установ.
На даний час питання стосовно направлення документів для призначення пенсії (перерахунок пенсії) колишнім працівником міліції, які проходили службу в територіальних органах внутрішніх справ передано до територіальних медичних об'єднань Міністерства внутрішніх справ України по областях, місту Києві.
В Дніпропетровській області такі функції покладено на Державну установу «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області», до якої і була направлена згідно акту від 29.03.2019 року передачі-приймання облікових (архівних) справ пенсіонерів ОВС, документів (копій), підготовлених у попередні періоди, для забезпечення проведення перерахунків пенсій за період з 2008 року по 2018 рік і заява позивача.
Разом з тим, в поданому до суду 15.12.2021 року відзиві представник Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» не зазначає про результати розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 щодо підготовки та направлення подання щодо призначення (перерахунку) пенсії, а лише посилається на відсутність порушеного права позивача з боку установи.
Оскільки Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» не надано до суду належних доказів розгляду заяви ОСОБА_1 щодо підготовки та направлення подання про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд вважає, що відповідачем допущена бездіяльність та вважає необхідним з метою ефективного захисту порушених прав зобов'язати Державну установу «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» підготувати та направити подання про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1.
В задоволенні позовних вимог до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Міністерства внутрішніх справ України слід відмовити, оскільки з урахуванням вищевказаних положень чинного законодавства ці особи не є належними відповідачами та не мають повноважень щодо підготовки та направлення подання про призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), Ліквідаційної комісії ГУ МВСУ України в Дніпропетровській області (49101 м. Дніпро, вул. Троїцька площа, буд. 20-б, ЄДРПОУ 08592141), Міністерства внутрішніх справ України (01601 м. Київ, вул. Богомольця, 10), Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» (49005 м. Дніпро, вул. Полігонна, 16, ЄДРПОУ 08805223) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсії управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.02.2021 року щодо відмові в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) з 09.02.2021 року.
Зобов'язати Державну установу «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» підготувати та направити подання про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно з додатком 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець