02 вересня 2021 року Справа № 160/9942/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/9942/21 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
22 червня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягала у не зарахуванні ОСОБА_1 до її пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 01.11.1997 по 31.07.1999 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу її роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 01.11.1997 по 31.07.1999 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення, з 21.10.2020 року з урахуванням зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 01.11.1997 по 31.07.1999, та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Відповідачем призначено позивачу пенсію відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 02 листопада 2020 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Разом із заявою позивачем надано довідки, які уточнюють особливо шкідливі та особливо важкі умови праці, зайнятість яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, наданих підприємством ПАТ «Дніпровський меткомбінат» за період роботи з 15 жовтня 1992 року по 10 березня 1994 року, з 11 березня 1994 року по 15 січня 2003 року, з 16 січня 2003 року по 17 серпня 2009 року. 22 квітня 2021 року позивач отримала від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідь із розрахунком стажу з якого вбачається, що періоди роботи з 01 листопада 1997 року по 31 липня 1999 року не зараховано до пільгового стажу при призначенні пенсії. Відповідно до уточнюючих довідок, робочі місця за спірний період були атестовані, що є підставою для зарахування періоду роботи з 01 листопада 1997 року по 31 липня 1999 року до пільгового стажу та призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/9942/21 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). Судом також витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
29 липня 2021 року представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову та зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Загальний трудовий стаж зараховано по 30 вересня 2020 року та складає - 46 років 07 місяців 25 днів, у тому числі по Списку №1 - 14 років 06 місяців 17 днів. В трудовій книжці позивача відсутні відомості за період роботи з 01 листопада 1997 року по 31 липня 1999 року, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1. Враховуючи надані позивачем уточнюючі довідки, підприємств, установ, організацій або їх правонаступників про підтвердження пільгового стажу від 16 жовтня 2020 року №023-3758, №023-3759, №023-3760 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 15 жовтня 1992 року по 10 березня 1994 року, з 11 березня 1994 року по 15 січня 2003 року, 16 січня 2003 року по 17 серпня 2009 року, про що повідомлено листом від 22 квітня 2021 року №0400-010309-8/57476. Таким чином підстав для зарахування спірного періоду роботи з 01 листопада 1997 року по 31 липня 1999 року до пільгового стажу позивача немає. Разом з відзивом на позовну заяву представником відповідача надано копію електронної пенсійної справи позивача.
Згідно положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Згідно матеріалів справи позивачу призначено пільгову пенсію з 21 жовтня 2020 року за Списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
02 листопада 2020 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Разом із заявою позивачем надано довідки, які уточнюють особливо шкідливі та особливо важкі умови праці, зайнятість яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, наданих підприємством ПАТ «Дніпровський меткомбінат» за період роботи з 15 жовтня 1992 року по 10 березня 1994 року, з 11 березня 1994 року по 15 січня 2003 року, з 16 січня 2003 року по 17 серпня 2009 року.
Листом від 22 квітня 2021 року №0400-010309-8/57476 відповідачем повідомлено позивача, що пільговий стаж зараховано на підставі наданих довідок від 16 жовтня 2020 року №023-3758 за період роботи з 15 жовтня 1992 року по 10 березня 1994 року, від 16 жовтня 2020 року №023-3759 за період роботи з 11 березня 1994 року по 15 січня 2003 року, від 16 жовтня 2020року №023-3760 за період роботи з 16 січня 2003 року по 17 серпня 2009 року.
З вказаним листом відповідачем надано витяг електронної пенсійної справи позивача відповідно до яких період роботи з 01 листопада 1997 року по 31 липня 1999 року не зарахований до пільгового стажу за Списком №1.
Позивач, вважаючи, відмову у зарахуванні вказаних періодів роботи до пільгового стажу протиправною та такою, що порушує гарантовані Конституцією України соціальні права позивача на пенсійне забезпечення, звернулася до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормою статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05 листопада 1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Переамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і пятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Аналогічні приписи містить п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок №383), визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637).
Так, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки, надані підприємствами на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умов праці, а також зайнятість протягом повного робочого дня на роботах, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
За спірний період трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить наступні записи:
01 листопада 1997 року - у зв'язку із вдосконаленням структури управління виробництвом, переведена у мартенівський цех №3, дільниця підготовки составів до розливання плавок 3 розряду;
01 серпня 1999 року - у зв'язку із реструктуризацією мартенівського виробництва та закриттям мартенівського цеху №3, переведена в цех сталеплавильного виробництва на посаду підготовника составів до розливання плавок 3 розряду.
Відповідно до уточнюючої довідки №023-3759 від 16 жовтня 2020 року в період з 11 березня 1994 року по 15 січня 2003 року позивач працювала у сталеплавному виробництві на посаді підготовки составів до розливання плавок, що передбачено Списком №1 розділ ІІІ підрозділ 2а відповідно до постанови КМ СРСР №10 від 26 січня 1991 року.
Робоче місце позивача у спірний період було атестоване, затверджено постановою №1269 від 25 грудня 2001 року.
З наведених підстав суд приймає до уваги інформацію, що міститься у вищенаведеній довідці, наданої позивачем на підтвердження спірних періодів роботи, оскільки така інформація в повній мірі узгоджується з записами у трудовій книжці.
За змістом приписів п.1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно з п.2 Порядку №442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 4 Порядку №442 визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.
Відповідно до п.10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, п.11 Порядку №442 передбачено, що контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на Держпраці.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов'язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку №1, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
За таких обставин, суд вважає, що як факт проведення, своєчасність та правильність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
З огляду на те, що позивач з 01.11.1997 року по 31.07.1999 року виконувала роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що підтверджується трудовою книжкою та уточнюючими довідками, отже, відповідний період роботи має бути зарахований до пільгового стажу, що дає право на пенсію.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, не зарахувавши до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 періоду роботи з 01.11.1997 по 31.07.1999 в Публічному акціонерному товаристві "Дніпровський металургійний комбінат" допустив протиправну бездіяльність, що призвела до порушення права позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах у належному розмірі.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відтак, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати в розмірі 908,00 грн., сплачені відповідно до квитанції від 16 червня 2021 року №0.0.2162927168.1, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
У зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення постановлено в перший робочий день судді - 02 вересня 2021 року.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до її пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 01.11.1997 по 31.07.1999 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періоду роботи з 01.11.1997 по 31.07.1999 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення, з 21.10.2020 року з урахуванням зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 01.11.1997 по 31.07.1999, та виплатити недоотримані грошові кошти, визначені за результатами перерахунку пенсії.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко