КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ_
Справа № 947/38737/21
Провадження № 2-аз/947/32/21
24.12.2021 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі - Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника позивача ОСОБА_1 - Рябко Сергія Олександровича про забезпечення позову по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної Служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
08.12.2021 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної Служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ№00001255 від 17.11.2021 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 21.12.2021 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначення дату, час і місце проведення судового засідання.
23.12.2021 року представником позивача надано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ№00001255 від 17.11.2021 року.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За змістом пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Оглянувши подану представником позивача заяву про забезпечення позову, судом встановлено, що заява відповідає вимогам встановленим ст. 152 КАС України, за наслідком чого підлягає невідкладному розгляду в судовому засіданні без повідомлення учасників по справі.
Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених вище положень процесуального закону є підставою для висновку про те, що ними визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову. Так, у першому випадку заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом задля ефективного захисту прав позивача та гарантування виконання остаточного рішення суду у відповідній справі, а у другому випадку підставою для забезпечення позову є очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Зазначені вище підстави є оціночними, а тому при розгляді та вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Частиною 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
А відповідно до частини другої цієї статті, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Суд також враховує, що заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність, у свою чергу, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Судом приймається, що у відповідності до ч.4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Однак, позивачем оскаржується постанова по справі про адміністративне правопорушення, порядок звернення до виконання якої врегульовано статтею 299 КУпАП, згідно з якою, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
Як вбачається, оскаржуваною позивачем постановою, останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 ч.2 КУпАП.
У відповідності до статті 14-3 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність за частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, належить до правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті.
Статтею 300-2 КУпАП встановлено порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, відповідно до якого у разі сплати особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною.
У разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили.
У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.
Отже, системний аналіз наведених правових норм свідчить, що оскарження особою постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зупиняє перебіг строків для її виконання визначених законодавством.
За наслідком викладеного, суд вважає безпідставними доводи позивача, що невжиття заявленого позивачем способу забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або призведе до порушення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Стосовно доводів позивача про ігнорування відповідачем вказаних приписів законодавства та існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, у разі незабезпечення позову, суд зазначає наступне.
Як вбачається з поданих до суду доказів, на підставі постанови серії ВМ№00001255 від 17.11.2021 року, державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Костровим В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2021 року за ВП №67954417, а також постанови про арешт коштів боржника та арешт майна боржника.
Як вбачається, 16.12.2021 року позивачем було скеровано Державній службі України з безпеки на транспорті за вих. №1255 заяву повідомлення про відкрите провадження по справі стосовно оскарження постанови серії ВМ№00001255 від 17.11.2021 року та не звернення останньої до примусового виконання.
Разом з тим, судом не приймаються вказані докази в якості підстав існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, у разі незабезпечення позову, з огляду на те, що як вбачається, зупинення перебігів строків для виконання оскаржуваної постанови встановлено законом, доказів на підтвердження того, що Державна служба України з безпеки на транспорті та державний виконавець на час відкриття виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваної постанови, були обізнані про відкриття провадження в цій справі, до суду не надано, а відтак посилання позивача про неправомірні дії з боку відповідача є необґрунтованими. Доказів на підтвердження того, що Державною службою України з безпеки на транспорті було отримано вказану вимогу до пред'явлення оскаржуваної постанови до виконання, а також її невиконання, до суду також не надано.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 у визначений ним спосіб, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 9, 150-154, 243, 248, 256 КАС України, суд,
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - Рябко Сергія Олександровича про забезпечення позову по адміністративній справі №947/38737/21 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Головуючий Калініченко Л. В.