Справа № 947/10449/21
Провадження № 1-кп/947/693/21
24.12.2021 року
Київський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченої - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160480001153 від 21.04.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160480001153 від 21.04.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
По вказаному кримінальному провадженню обвинуваченій ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ "Одеський слідчий ізолятор".
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
У зв'язку із чим, судом було поставлено на обговорення вказане питання відповідно до вказаних вимог КПК України.
Так, в судовому засіданні, прокурор наполягав на продовженні строків тримання обвинуваченої під вартою у зв'язку з закінченням строку дії обраного раніше запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України.
Прокурор у судовому засіданні вказав, що на теперішній час не зникли та не зменшились ризики передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що обвинувачена, знаючи про тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від суду. Крім того, прокурор наголосив на тому, що обвинувачена вже перебувала тривалий час у розшуку в рамках вказаного кримінального провадження, а отже, є висока вірогідність переховування обвинуваченої від суду. Згідно позиції прокурора обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення..
Застосування до обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить її належної процесуальної поведінки.
Захисник ОСОБА_4 заперечувала проти клопотання прокурора, вказуючи, що наведені доводи нічим не підтвердженні та не обґрунтовані, крім того ОСОБА_5 раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, не має на меті будь-яким чином уникнути від суду та слідства. Також, стороною обвинувачення усі докази, які на їх думку підтверджують існування обставин скоєння кримінального правопорушення зібрані та зберігаються у прокурора. На думку сторони захисту не існує також ризику того, що ОСОБА_5 знаходячись на волі буде продовжувати злочинну діяльність.
Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала думку захисника та заявила клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Обґрунтовуючи своє клопотання тим, що вона тривалий час вже знаходиться під вартою, не має наміру переховуватись від суду, ризик впливу на свідків відсутній, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у неї не має можливості, скоювати нові злочини не має наміру. Також, зазначила, що лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для тримання особи під найсуворівшим запобіжним заходом у виді тримання під вартою, згідно вимог глави 18 КПК України на прокурора покадено обов'язок кожного разу доводити не лише ту обставину, що ризики існують, але й ту, що ці ризики не зменшились і що застосування запобіжного заходу і подалі є дійсно обґрунтованим. Крім того, її мати ОСОБА_6 , 16.11.2021 року перенесла операцію із хірургічним втручанням та потребує догляду у післяопераційний період, що підтверджується відповідною довідкою.
Прокурор заперечував проти заявленого клопотання, вказавши, що на теперішній час ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшились та не відпали, для забезпечення виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків необхідно відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченої та вважав за доцільне залишити раніше обраний запобіжний захід застосований до обвинуваченої ОСОБА_5 у виді тримання під вартою.
Вислухавши думку учасників провадження, оцінивши надані докази у сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Так, рішенням ЄСПЛ у справі Орловський проти України, засудженого за вчиненого ряду особливо тяжких злочинів, було встановлено порушення п.3 ст.5 Конвенції - право на судовий розгляд протягом розумного строку або на звільнення під час розгляду справи з гарантією явки в судове засідання.
Згідно рішень ЄСПЛ у справі Панченко проти Росії ризик втечі не повинен оцінюватися тільки на підставі суворості покарання, яке може слідувати; Бегчіев проти Молдови - ризик втечі повинен оцінюватися в світлі таких факторів, як характер людини, його моральні принципи, наявність місця проживання і роботи, сімейні узи, будь-які інші зв'язки з країною, в якій ведеться його переслідування; справа Ньюмейстер проти Австрії - ризик втечі неминуче знижується з плином часу, проведеного в ув'язненні; Ідалов проти Росії, Гаріцкі проти Польщі, Храіді проти Німеччини, Іліжков проти Болгарії - серйозність майбутнього покарання є релевантною обставиною при оцінці небезпеки втечі обвинуваченого, сама по собі тяжкість звинувачення не може служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення, що також знайшло своє відображення в рішенні Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
В п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України» зазначено, що визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов'язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Як вбачається з п. 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченої від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
Щодо клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 суд вважає, що клопотання про зміну запобіжного заходу обгрунтоване та підлягає задоволеню з наступних підстав.
Стороною обвинувачення доведено ризики передбаченні п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, однак обвинуваченою ОСОБА_5 підтверджено міцність соціальних зв'язків останньої, а саме ОСОБА_5 має постійне місце проживання, хвору матір, яка потребує догляду та утримання, що свідчить про міцні соціальні зв'язки на волі, які значною мірою нівелюють існування цього ризику.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що стороною обвинувачення не було доведено, що наявному ризику не можливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , серед яких, зокрема, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Згідно ч.1, ч.2 ст.182 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи вік обвинуваченої ОСОБА_5 , її стану здоров'я, міцності соціальних зв'язків на волі та з урахуванням викладеного в сукупності, керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 7 Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року, суд приходить до висновку про те, що на даній стадії судового провадження запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для забезпечення належної поведінки обвинуваченої.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 314, 369-372, 392-395 КПК України, суд -
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.
Змінити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під ватрою в ДУ "Одеський слідчий ізолятов" на цілодобовий домашній арешт, зобов'язавши не залишати житло, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу суду.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки: за першою вимогою прибувати до суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу суду та утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, якщо такий є, а також інші документи, що дають право на виїзд з України.
Негайно звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з під варти в залі суду.
Виконання ухвали суду та контроль за поведінкою обвинуваченого покласти на ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області за місцем проживання обвинуваченої.
Відповідно до ч.6 ст.181 КПК України визначити строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом два місяця, тобто до 22.02.2022 року.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1