Справа № 947/39727/21
Провадження № 2-з/947/1579/21
23.12.2021 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Салтан Л.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей6 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про незаконне утримання дітей та забезпечення повернення дітей до країни постійного проживання,
21 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_4 про незаконне утримання дітей та забезпечення повернення дітей до країни постійного проживання.
Також представник позивача ОСОБА_1 надала заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити відповідачу ОСОБА_4 та третім особам змінювати фактичне місцезнаходження/місцеперебування дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та /або визначити нове місце проживання дітей та/або виїзд за кордон України без згоди батька ОСОБА_1 до виконання рішення суду у справі, посилаючись на те, що підставою для подачі позову є незаконне утримання дітей на території України на підставі Конвенції, оскільки матір не повернула дітей на їх постійне місце проживання до Грузії.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України,заява про забезпечення позову подається, зокрема, одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.
Згідно з ч.3 ст.149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконанні зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Згідно зі ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.
Зокрема, пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Таким чином, доводи позивача, що підставою для подачі заяви є незаконне утримання дітей матір'ю, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до чинного законодавства мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, та зазначені роз'яснення, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування, як саме незастосування забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду.
Інститут забезпечення позову, за своєю суттю, повинен слугувати гарантією для забезпечення виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, в майбутньому, та, усунення можливих майбутніх перешкод його виконання. При цьому необхідно враховувати, що ухвалення відповідного рішення, серед іншого, повинно мати законну та виправдану мету. Вказане означає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову має бути належним чином вмотивовано та підтверджено відповідними доказами.
Однак, звертаючись з заявою про забезпечення позову, заявником не наведено обґрунтованих підстав для застосування заходів забезпечення позову, в той же час відсутність зазначених відомостей та обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ст. 81, 149-153 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей6 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про незаконне утримання дітей та забезпечення повернення дітей до країни постійного проживання - відмовити.
Копію ухвали суду надіслати учасникам процесу.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Салтан Л. В.