Справа № 947/32872/21
Провадження № 1-кс/947/18398/21
23.12.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4 , захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12021160000001289 від 24.10.2021 року відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Львівської області, м. Стрий, українця, громадянина України, із неповною вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, приватного підприємця, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
1. Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання з боку сторони обвинувачення.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_7 керуючи технічно справним легковим автомобілем марки «DODGE CHARGER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у світлу пору доби та в умовах необмеженої видимості здійснював рух по асфальтобетонному сухому дорожньому покриттю проїзної частини вул. Перемоги в с. Струмок, Білгород-Дністровського району Одеської області, зі сторони с. Нерушай в сторону с. Спаське, яка має по одній смузі для руху транспортних засобів, в кожному напрямку, з невстановленою швидкістю.
На зазначеній ділянці проїзної частини організовано двосторонній однорядний рух у кожному напрямку, напрямки якого розділені переривчастою лінією дорожньої розмітки 1.5, на загальних ділянках, та суцільною 1.1, при під'їзді до пішоходного переходу, «Правила дорожнього руху» (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), далі Правил.
В цей же день, близько о 15 год. 00 хв., наближаючись до будинку № 90 вул. Перемоги, ОСОБА_7 , обрав швидкість руху керованого автомобіля, без урахування дорожньої обстановки, яка не забезпечує безпеку, і не дає можливість йому постійно контролювати рух автомобіля, за дорожньою обстановкою постійно не слідкував та своєчасно не відреагував на її зміну, чим порушив вимоги п. 1.5, п/п «б» п. 2.3. «Правил дорожнього руху», що зобов'язують водія:
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків».
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
п/п б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі».
Під час руху по проїзній частині вул. Перемоги наближаючись до будинку № 90, маючи реальну і об'єктивну можливість своєчасно виявити небезпеку для свого подальшого руху - велосипедиста ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в попутному напрямку та почав змінювати траєкторію свого руху, а саме перетинати вул. Перемоги з права на ліво. Маючи технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста, водій ОСОБА_7 діючи з необережності, не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху до безпечної, аж до зупинки автомобіля, проявляючи злочинну самовпевненість продовжив рух у зазначеному режимі, та не дотримуючись безпечної дистанції під час руху та грубо ігноруючи вимоги дорожньої розмітки, перетнув суцільну лінію 1.1, ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом в населеному пункті з метою виконання маневру обгону велосипедиста, що рухався попереду в попутному напрямку в результаті чого скоїв наїзд передньою правою частиною кузову керованого ним автомобіля марки «DODGE CHARGER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на велосипедиста ОСОБА_9 , у порушення вимог п. п. 12.3., 12.4., 13.1, п/п «в» п. 14.6., 34.1. вказаних Правил, якими передбачено:
п.12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;
п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год».
п. 13.1. «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу».
п. 14.6. «Обгін заборонено:
п/п в) ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом».
п. 34.1. «Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється».
Внаслідок даної дорожньо-транспортної події смертельно травмовано велосипедиста ОСОБА_9 .
Таким чином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сукупності допустив порушення вимог п. п. 1.5., п/п «б» п. 2.3., п. п. 12.3., 12.4., 13.1, п/п «в» п. 14.6., 34.1. «Правил дорожнього руху» та у його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Оскільки на теперішній час в рамках даного кримінального провадження не зменшилися ризики, які існували на момент застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, а завершити досудове розслідування не видається за можливе з об'єктивних причин, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу відносно підозрюваного.
2. Позиції учасників судового засідання.
Прокурор в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримала у повному обсязі.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, надавши письмове заперечення, та зазначив, що ризики відсутні, підозрюваний співпрацює зі слідством, добровільно надає пояснення, обидва номерні знаки належать та зареєстровані за ОСОБА_7 , підозрюваний жодного разу не контактував із потерпілою або її сім'єю, не здійснював жодний вплив на думку або позицію останніх. Дружина підозрюваного перебуває на амбулаторному лікуванні та потребує курс лікування, що унеможливлює утримання спільної малолітньої дитини, мати потребує догляду. Підозрюваним було надано матеріальну допомогу родині загиблого та компенсовано всі витрати, пов'язані з похованням, підозрюваний раніше не судимий, одружений, є приватним підприємцем.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати більш м'який запобіжний захід, вказавши, що клопотання необґрунтоване, ризики відсутні.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисників.
Представник потерпілої в судовому засіданні підтримав клопотання сторони обвинувачення.
3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні вказаного клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
4. Висновки слідчого судді.
Вивчивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
4.1. Обставини, які свідчать про наявність в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно матеріалів поданого клопотання, 25.10.2021 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілому.
Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред'явленої підозри, в зв'язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Так, слідчий суддя зазначає, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).
Враховуючи наявні у слідчого судді матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ, слідчий суддя приходить до переконання про існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Крім того, слідчий суддя акцентує увагу, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій.
4.2. Обставини, які свідчать про те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.11.2021 року відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою строком до 25.12.2021 року.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
При вирішенні питання щодо продовження існування ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, те що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке призвело до тяжких наслідків у вигляді смерті дитини, враховуючи суспільно-небезпечний характер такого кримінального правопорушення, у зв'язку з чим, ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду продовжує існувати.
Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні продовжує існувати, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати, з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину.
Наведені обставини свідчать про продовження існування ризику вчинення підозрюваним ОСОБА_7 дій, направлених на незаконний вплив на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні, враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що перебування у статусі підозрюваного може викликати у ОСОБА_7 активні дії щодо впливу на потерпілих та свідків, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки останні безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надавалися на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України, враховуючи положення ч. 4 ст. 95 КПК України, згідно яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Слідчий суддя зазначає, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню продовжує існувати, оскільки як вбачається з долучених до матеріалів клопотання матеріалів, підозрюваний ОСОБА_7 після дорожньо-транспортної пригоди вийшов з автомобіля та змінив номерні знаки, що вказує на те, що останній може здійснити дії, направлені на перешкоджання органу досудового розслідуванні у здійсненні повного та об'єктивному встановленню обставин кримінального провадження.
Викладене свідчить про наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
4.3. Виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Як вбачається з ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.12.2021 року, строк досудового розслідування кримінального провадження №12021160000001289 від 24.10.2021 року було продовжено чотирьох місяців, а саме до 25.02.2022 року, оскільки для прийняття законного та обґрунтованого рішення за вказаними матеріалами досудового розслідування необхідно виконати наступне: отримати висновок СМЕ трупу ОСОБА_9 призначеної в Татарбунарському відділі ООБСМЕ; отримати висновок транспортно-трасологічної експертизи призначеної в ОНДІСЕ МЮУ; провести слідчий експеримент на місці вчинення ДТП; призначити авто технічну експертизу за обставинами ДТП після проведення слідчого експерименту; з урахуванням зібраних доказів у провадженні прийняти рішення щодо необхідності зміни раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 ; виконати вимоги, передбачені ст.ст. 290, 291 КПК України, а саме відкрити матеріали сторонам у провадженні, скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.
На підставі викладеного, слідчий суддя вважає встановленим наявність обставин, які перешкоджають завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу.
4.4. Вирішення питання щодо можливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_7 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання та особистої поруки є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
Крім того, досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об'єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
Разом з тим, з огляду на характеризуючи дані підозрюваного, відповідно до яких останній одружений, має на утриманні малолітню дитину, працює, тобто має постійне джерело прибутку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та реєстрації, слідчий суддя вважає за можливе визначити розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Так, із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її пункту3, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та § 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув'язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain, заява № 12050/ 04, § 79).
При визначенні розміру альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя враховує: тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкі наслідки спричинені кримінальним правопорушенням, майновий та сімейний стан підозрюваного ОСОБА_7 ..
З урахуванням таких обставин слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність виходу за межі максимально встановленого розміру застави для тяжкого злочину, що визначений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
З огляду на майновий стан підозрюваного, ґрунтуючись на вагомості доказів наданих стороною обвинувачення, які підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя переконаний, що підозрюваному ОСОБА_7 слід визначити заставу у розмірі ста тридцяти двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 299 640 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч шістсот сорок) гривень.
Крім того, ця сума застави не порушує принцип пропорційності, проте вона є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконанням покладених на нього процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 197, 199 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12021160000001289 від 24.10.2021 року - задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, до 20.02.2022 року, в межах строку досудового розслідування, з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі ста тридцяти двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 299 640 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч шістсот сорок) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_10 строком до 16.10.2021 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну за винятком паспорта громадянина України.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_10 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1