Справа № 947/39157/21
Провадження № 1-кс/947/18370/21
23.12.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021160000001242 від 01.10.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, -
1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому досудовим слідством місці, група невстановлених осіб об'єдналися в організовану групу з метою зайняття злочинною діяльністю, пов'язаною з пошуком, вербуванням та переміщенням осіб з уразливим станом через збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин через державний кордон України на територію Республіки Франція в місто Мелен, з метою їх експлуатації, шляхом втягнення у злочинну діяльність, яка полягала в їх зверненні до державних органів Республіки Франція з проханням надати їм правовий статус біженців, мотивуючи його недостовірною та вигаданою інформацією про нібито побоювання стати в Україні жертвами переслідувань за ознаками національності, належності до певної соціальної групи, політичних переконань тощо, з метою подальшого незаконного отримання останніми виплат з державного бюджету Республіки Франції, що відповідно до законодавства Республіки Франція призначаються для осіб, які звернулися з заявою про отриманням статусу біженця, на час проведення відповідної перевірки обґрунтованості підстав для надання такого статусу, розробивши при цьому план та алгоритм дій, для реалізації своєї злочинної діяльності, відомий всім учасникам групи.
Проведеним комплексом оперативно-розшукових заходів встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , займається вербуванням мешканців Подільського району Одеської області з метою переправлення їх до Республіки Франція.
У зв'язку з чим, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , вказане клопотання розглянуто та задоволено.
17.12.2021 за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено обшук, під час якого вилучено:
- Мобільний телефон чорного кольору марки «Nokia» IMEI: НОМЕР_1 ;
- Мобільний телефон чорного кольору марки «Xiaomi», ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 .
Вказані речі постановою слідчого від 17.12.2021 визнані та долучені до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів.
Крім того, слід звернути увагу, що мобільні термінали необхідно оглянути, з метою встановлення зв'язків та причетності, або не причетності їх володільців до вчинення кримінального правопорушення..
Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.
2. Позиції учасників в судовому засіданні при розгляді клопотання.
Від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання за його відсутності.
Власник майна до судового засідання не з'явилась, про дату та час судового засідання сповіщена належним чином.
3. Висновки слідчого судді.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
3.1.Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
3.2. Правова підстава та мета арешту майна.
Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження №12021160000001242 від 01.10.2021 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.
З наданих в обґрунтування клопотання матеріалів вбачається, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення ймовірно має відношення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка займається вербуванням мешканців Подільського району Одеської області з метою переправлення їх до Республіки Франція та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 13.12.2021 року, відповідно до протоколу обшуку від 17.12.2021 року, того ж дня, за адресою: АДРЕСА_1 , був проведений обшук, в ході якого було виявлено на вилучено речі та предмети, перелік яких міститься у клопотанні.
Вилучені речі та предмети мають значення речового доказу у кримінальному провадженні, оскільки мобільні телефони можть містити сліди скоєного кримінального правопорушення, та осіб, які можуть мати відношення до вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Так, слідчим суддею встановлено, що вилучені речі і предмети, відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки є достатньо підстав вважати, що вони є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вищевикладене також підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою слідчого про визнання речовими доказами від 17.12.2021 року, відповідно до якої вилучені речі, перелік яких міститься у клопотанні, визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів якими є вищезазначені речі, які мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
3.3. Завдання та необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучені речі, можуть бути речовими доказами в рамках кримінального провадження.
При цьому, оскільки майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту майна на вилучені речі, із забороною користування, розпорядження та відчуження.
3.4. Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
3.5. Висновки слідчого судді.
На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, забезпечення проведення експертних досліджень, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021160000001242 від 01.10.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України - задовольнити.
Накласти арешт, із забороною користування, розпорядження та відчуження, на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- Мобільний телефон чорного кольору марки «Nokia» IMEI: НОМЕР_1 ;
- Мобільний телефон чорного кольору марки «Xiaomi», ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 .
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1