Справа № 947/39157/21
Провадження № 1-кс/947/18371/21
23.12.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , власника майна - ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021160000001242 від 01.10.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, -
1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому досудовим слідством місці, група невстановлених осіб об'єдналися в організовану групу з метою зайняття злочинною діяльністю, пов'язаною з пошуком, вербуванням та переміщенням осіб з уразливим станом через збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин через державний кордон України на територію Республіки Франція в місто Мелен, з метою їх експлуатації, шляхом втягнення у злочинну діяльність, яка полягала в їх зверненні до державних органів Республіки Франція з проханням надати їм правовий статус біженців, мотивуючи його недостовірною та вигаданою інформацією про нібито побоювання стати в Україні жертвами переслідувань за ознаками національності, належності до певної соціальної групи, політичних переконань тощо, з метою подальшого незаконного отримання останніми виплат з державного бюджету Республіки Франції, що відповідно до законодавства Республіки Франція призначаються для осіб, які звернулися з заявою про отриманням статусу біженця, на час проведення відповідної перевірки обґрунтованості підстав для надання такого статусу, розробивши при цьому план та алгоритм дій, для реалізації своєї злочинної діяльності, відомий всім учасникам групи.
Проведеним комплексом оперативно-розшукових заходів встановлено, що ОСОБА_5 займається вербуванням мешканців Подільського та Окнянського району Одеської області з метою переправлення їх до Республіки Франція.
На виконання доручення слідчого оперативними співробітниками встановлено, що ОСОБА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, 17.12.2021 слідчим слідчого управління ГУНП в Одеській області проведено обшук за вищевказаною адресою.
Під час проведення обшуку було виявлено та вилучено купюри, схожі на грошові кошти гривні - 102600, євро - 2930, долари США - 6875, злоті - 590, крони - 400,запаковано у сейф-пакет INZ 2106436; 6 блокнотів із чорновими записами запаковано у сейф-пакет INZ 2106437 ; 250 доларів США, 27 купюр іноземного походження, 11 банківських карток, картка банку ПУМБ НОМЕР_1 , Bank Polski НОМЕР_2 , ПУМБ № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , ПУМБ НОМЕР_5 , ощадбанк НОМЕР_6 , НОМЕР_7 - Bank Polski, Альфа Банк НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , ПУМБ НОМЕР_10 , пумб ( євро) НОМЕР_11 , запаковано у сейф-пакет FPS 5009058; мобільний телефон Samsung imei НОМЕР_12 , мобільний телефон Samsung imei 1 НОМЕР_13 , imei НОМЕР_14 запаковано у сейф-пакет INP 4003973.
В обґрунтування накладення арешту на майно, вилученого в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , слід зазначити, що задля забезпечення проведення повного, всебічного та неупередженого проведення досудового розслідування, необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема огляди вилученого майна, судові експертизи, що в подальшому надасть можливість органу досудового розслідування, використати вказане майно, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином, в ході розслідування кримінального правопорушення, у органу досудового розслідування виникла необхідність звернутись до слідчого судді із клопотанням про накладенням арешту на вищезазначене майно.
2. Позиції учасників в судовому засіданні при розгляді клопотання.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Представник власника майна в судовому засіданні заперечив проти накладення арешту на майно, оскільки власнику майна про підозру не повідомлено, клопотання не обґрунтоване, а вилучене майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України та не має відношення до вказаного кримінального правопорушення.
Власник майна в судовому засідання заперечила проти накладення арешту на майно, зазначивши, що частину грошових коштів вона позичила у знайомих та є відповідні розписки, а вона сама ніякого відношення до вчинення кримінального правопорушення немає.
3. Висновки слідчого судді.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, заслухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
3.1.Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
3.2. Правова підстава та мета арешту майна.
Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження №12021160000001242 від 01.10.2021 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.
З наданих в обґрунтування клопотання матеріалів вбачається, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення ймовірно має відношення ОСОБА_5 , яка займається вербуванням мешканців Подільського та Окнянського району Одеської області з метою переправлення їх до Республіки Франція та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 13.12.2021 року, відповідно до протоколу обшуку від 17.12.2021 року, того ж дня, за адресою: АДРЕСА_1 , був проведений обшук, в ході якого було виявлено на вилучено речі та документи, перелік яких міститься у клопотанні.
Вилучені речі та предмети мають значення речового доказу у кримінальному провадженні, оскільки мобільний телефон може містити сліди скоєного кримінального правопорушення та інформацію про інших осіб, які ймовірно мають відношення до вказаного кримінального правопорушення, а грошові кошти та банківські картки ( які можуть містити грошові кошти ) набуті внаслідок здійснення кримінальних протиправних дій, тобто вчинення кримінального правопорушення, що можливо встановити лише шляхом ретельного дослідження за участі спеціалістів вказаного вилученого майна.
Так, слідчим суддею встановлено, що вилучені речі і предмети, відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки є достатньо підстав вважати, що вони є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вищевикладене також підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою слідчого про визнання речовим доказом від 17.12.2021 року, відповідно до якої вилучені речі і документи, перелік яких міститься у клопотанні, визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження.
Також, слідчий суддя зазначає, що доводи власника майна про те, що вилучені грошові кошти вона взяла в борг не підтверджуються ніякими документами, а відповідні розписки у судовому засідання ані власник майна ані її представник не надали.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів якими є вищезазначені речі та документи, які мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
3.3. Завдання та необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучені речі, можуть бути речовими доказами в рамках кримінального провадження.
При цьому, оскільки майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту майна на вилучені речі та документи.
3.4. Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
3.5. Висновки слідчого судді.
На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, забезпечення проведення експертних досліджень, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021160000001242 від 01.10.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене під час обшуку майно, а саме: купюри, схожі на грошові кошти гривні - 102600, євро - 2930, долари США - 6875, злоті - 590, крони - 400,запаковано у сейф-пакет INZ 2106436; 6 блокнотів із чорновими записами запаковано у сейф-пакет INZ 2106437 ; 250 доларів США, 27 купюр іноземного походження, 11 банківських карток, картка банку ПУМБ НОМЕР_1 , Bank Polski НОМЕР_2 , ПУМБ № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , ПУМБ НОМЕР_5 , ощадбанк НОМЕР_6 , НОМЕР_7 - Bank Polski, Альфа Банк НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , ПУМБ НОМЕР_10 , пумб ( євро) НОМЕР_11 , запаковано у сейф-пакет FPS 5009058; мобільний телефон Samsung imei НОМЕР_12 , мобільний телефон Samsung imei 1 НОМЕР_13 , imei НОМЕР_14 запаковано у сейф-пакет INP 4003973.
Виконання ухвали покласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1