Справа № 946/7403/21
Провадження № 2-а/946/86/21
23 грудня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Адамова А.С.,
за участю: секретаря судового засідання - Тюміної О.А.,
за участю позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: капітан поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Руденко Іван Анатолійович, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АПО18 №597599 від 28.08.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою інспектора 2 взводу 8 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеської області Руденко І.А. серії АПО18 №597599 від 28.08.2021 року його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ст.183 КУпАП за те, що 28.08.2021 року о 14 годині по вул. Бендерська 14, він здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції, повідомивши на стаціонарну лінію «102», що працівникполіції Марінеску відмовляється фіксувати ДТП, хоча вказаний факт не є дійсним та не знаходить свого підтвердження, чим порушив вимоги ст. 183 КУпАП.Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з наступних підстав. Так, було скоєне ДТП з участю його брата ОСОБА_2 . Інспектор поліції Марінеску витребував у його брата ОСОБА_2 поліс страхування, але в нього був тільки номер договору страхового полісу, проте це інспектора поліції Марінеску не задовольнило і він відмовився фіксувати ДТП. З цим його брат ОСОБА_2 був не згоден, а він, ОСОБА_1 , як свідок цієї ситуації викликав поліцію, так як на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 року № 258 чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Коли поліція прибула, інспектор Марінеску змінив своє рішення та почав фіксувати ДТП. Поліція склала відносно нього адміністративний протокол за неправдивий виклик. Себе винним позивач не вважає, постанову вважає необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити. Вважає оскаржувану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Зазначив, що його брат потрапив у ДТП та подзвонив позивачу, так як страховку оформляв саме позивач. Вони визвали поліцію для оформлення ДТП. У позивача та брата був лише номер страхового договору, а письмового чи електронного варіанту не було. Поліцейський сказав, що не може оформити матеріали без страхового полісу. У зв'язку із чим, позивач подзвонив на лінію 102, щоб допомогли поліцейському оформити матеріали. Приїхав другий екіпаж поліції ат почав погрожувати, що оформлять протокол за ст.183 КУпАП. В той же час після приїзду 2го екіпажу, 1й екіпаж почав оформлювати матеріали ДТП. Після цього позивач ще раз подзвонив на лінію 102 та повідомив, що поліцейський погрожує йому складанням протоколу за ст.183 КУпАП.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Проте, надав суду відзив на позовну заяву, яким просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що 28.08.2021 року о 14 год. 00 хв. під час виконання своїх службових обов'язків «ОКЕАН-8110» отримали виклик на гарячу лінію 102 «Неналежне реагування на заяви і повідомлення громадян» від гр. ОСОБА_1 , з приводу того, що«скаржиться на неналежне реагування співробітника поліції, ОСОБА_3 № жетону 011713 фрагмент д/н 4715 службового авто, який зі слів заявника, відмовляється фіксувати ДТП.».На вищезазначений виклик екіпаж патрульної поліції прибув за вказаною адресою о 14 год. 04 хв. (підтвердження є Витяг з ІПНП).Під час прибуття на місці здійснював оформлення ДТП екіпаж «Океан - 8101» за участю двох транспортних засобів, при спілкування працівників патрульної поліції з заявником ОСОБА_1 , встановлено, що він зробив виклик на лінію гарячу лінію 102 так, як йому здалось, що екіпаж «Океан 8101» відмовляється здійснювати оформлення ДТП, яке екіпажом вже було майже оформлено. На місці події по приїзду екіпажу «Океан-8110» гр. ОСОБА_1 не надав жодних обґрунтованих аргументів, доказів та підстав, що підтверджували даний виклик на гарячу лінію «102». Лише запевняв не обґрунтованими припущеннями, що Інспектори екіпажу відмовлялись здійснювати оформлення ДТП.З метою спростування необґрунтованих доводів позивача та запевнити його в протилежному, ОСОБА_4 роз'яснив позивачу, що для оформлення ДТП учасники зобов'язані пред'явити чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії). Разом з цим при спілкуванні з поліцією гр. ОСОБА_5 було зроблено ще один виклик на гарячу лінію 102: - «Інші скарги на поліцейських» 28.08.2021 року о 14 год. 15 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , за змістом, мовою оригіналу: «Конфлікт з працівниками поліції щодо страхового полісу, просить роз'яснити, тому що в електронному вигляді є номер страхового полісу, та термін дій, на місці екіпаж, щоб виписати протокол». На виклик приїхав ще один екіпаж «Океан - 8103», тобто на місці події оформлення ДТП та викликів позивача на гарячу лінію 102 знаходилось три екіпажі поліції. По відпрацюванню викликів екіпажами подано електронний рапорт. Своїми діями гр. ОСОБА_6 підриває ефективність роботи патрульної поліції, швидкого реагування на виклики на гарячу лінію «102» та якість роботи поліцейських, задіявши таким чином додатково 3 авто-екіпажи. На підставі вищезазначеного, у діях позивача вбачається прямий умисел у повідомлені на гарячу лінію «102» інформації, при цьому усвідомлюючи, що вона єнеправдивою і бажав виїзду на місце виклику працівників цієї служби, а саме патрульних поліцейських через особисте невдоволення.Всі наведені позивачем у позові зайві підстави спростовуються відеозаписами з портативних нагрудних камер поліцейських.Інспектором Руденко І.А. встановивши всі причини та обставини справи з приводу виклику позивачем патрульної поліції, було встановлено, що обставини, які зазначені позивачем, не відповідають дійсності та нічим не підтверджуються.Відеозапис правопорушення зі службової нагрудної камери поліцейського, отриманий з дотриманням приписів ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Під час розгляду справи, позивача було ознайомлено з його правами згідно ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, позивач скористався своїм правом на власний розсуд і надав поліцейським письмове пояснення по суті вчиненого ним правопорушення, яке було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення АА 346914. Жодної іншої письмової заяви чи клопотання, як під час підготовки, так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку п. 5 ст. 278 КУпАП - не надходило. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача інспектором патрульної поліції Руденко І.A. було винесено постанову серії АПО18 № 597599 від 28.08.2021 року. В обґрунтування власної правової позиції позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення. В той же час, відповідачем надано фото- та відеоматеріали, котрі підтверджують наявність в діяннях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.В діях гр. ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. Інспектор мав всі законні підстави для складання постанови про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП відносно позивача, постанова про адміністративне правопорушення серії АПО18 №507599 від 28.08.2021 року обґрунтована, складена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.
В судове засідання третя особа - капітан поліції Управління патрульної поліції в Одеській області ОСОБА_4 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
У судовому засіданні допитано свідка - ОСОБА_2 , брата позивача, який пояснив, що він потрапив у ДТП. Поліцейський почав вимагати страховий поліс в паперовому чи електронному вигляді. Однак був лише номер страхового полісу. У зв'язку із вказаним брат викликав 102, так як 1й екіпаж не знав як оформити матеріали ДТП без наявності страхового договору в паперовому чи електронному вигляді. У позивача та свідка був відсутній Інтернет на телефоні, тому не могли отримати електронний варіант полісу. Позивач почав дзвонити у страхову компанію та попросив, щоб ті відправили електронний варіант полісу, який в наступному було надіслано поліцейському. Вказаний поліс можливо було із бази поліції підтягнути, однак поліцейський відмовився це робити, так як «не зобов'язаний».
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 28.08.2021 року інспектором 2 взводу 8 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеської області Руденко Іваном Анатолійовичем складено протокол серії АА №346914 відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
28.08.2021 року інспектором 2 взводу 8 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеської області Руденко Іваном Анатолійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АПО18 №597599 від 28.08.2021 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ст.183 КУпАП за те, що 28.08.2021 року о 14 годині він здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції, повідомивши на стаціонарну лінію «102», що працівник поліції Марінеску І.А. відмовляється фіксувати ДТП, хоча вказаний факт не є дійсним та не знаходить свого підтвердження.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб у вигляді накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КпАП України, полягає в тому, що дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу: правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 1061, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 1162, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підставою для накладення інспектором поліції штрафу може бути фото- та відеофіксація, а також показання свідків. Візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення. Відповідну Постанову у справі №357/10134/17 Верховний Суд прийняв 23.10.2019 року.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР України відповідними доказами.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17.
Відповідно до статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол (у випадку його складання) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб. Які беруть участь у розгляді справи, про час і місце ЇЇ розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові Матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка прйтягаегься до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, зокрема, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото - і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- ї відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Як вбачається з матерів справи та не заперечується позивачем, 28.08.2021 року ним здійснено виклик поліції з приводу неналежного, на його думку, реагування співробітника поліції ОСОБА_3 , що виявилась у відмові фіксації ДТП.
Так, 28.08.2021 року було скоєне ДТП за участю водія ОСОБА_2 . При оформленні ДТП, водієм ОСОБА_2 не було надано страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії). ОСОБА_7 було зроблено виклик на гарячу лінію «102» щодо конфлікту з працівниками поліції щодо страхового полісу, оскільки в електронному вигляді є номер страхового полісу та його термін дій. На виклики позивача на гарячу лінію 102, приїхало три екіпажі поліції. По відпрацюванню викликів екіпажами подано електронний рапорт.
Зазначену дорожню транспортну пригоду за участю водія ОСОБА_2 було оформлено, що підтверджено витягом з ІПНП та визнано позивачем.
Згідно п. 2.1. г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно п. 2.4. а) Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно п. 2.10 Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Отже вимоги працівника поліції щодо надання страхового полісу були правомірними.
КУпАП серед іншого передбачена й відповідальність за ненадання вказаних документів на вимогу працівника поліції.
Відповідно до ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Вказаним спростовуються твердження позивача щодо безпідставних вимог працівників поліції.
Повідомлення працівникам поліції номеру та дати страхового полісу не є належним виконанням зазначеного вище обов'язку щодо пред'явлення страхового полісу у візуальній формі.
При цьому, з відео вбачається, що позивач сам визнає факт відсутності страхового полісу у паперовому чи електронному варіанті та про наявність тільки номеру страхового полісу, оскільки страхова компанія помилково вислала поліс йому не на ту електрону пошту. На відео позивач сам пояснює, що він дзвонив на 102, щоб йому роз'яснили, що йому потрібно робити в такій ситуації.
Вказані обставини щодо відсутності страхового полісу у візуальному вигляд, а також щодо причин виклику 102, підтверджено й свідком у судовому засіданні.
Також, суд критично ставиться до твердження позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, оскільки з відео вбачається, що позивач викликав поліцію на гарячу лінію 102 повторно та втретє необґрунтовано, за відсутності будь-яких порушень з боку працівників поліції. Втретє виклик був здійснений з мотивуванням, щоб йому надали роз'яснення та що йому погрожують складенням матеріалів про притягнення його до відповідальності за ст. 183 КУпАП. Вказані дії суперечать меті існування лінії «102» та не можуть бути визнанні обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам.
Відсутні й докази відмови відповідального працівника поліції складати протокол за фактом ДТП, на чому наголошував позивач. Вказане спростовується матеріалами справи та відповідним витягом з ІПНП.
Крім того, суд звертає увагу на те, що законодавством не визначено конкретний проміжок часу, протягом якого працівники поліції зобов'язані скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, у зв'язку із чим конкретний час складення відповідних матеріалів (раніше чи пізніше протягом розумного строку) не може свідчити про намагання працівників поліції ухилитися від оформлення матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності за фактом ДТП.
Отже, повідомлення позивача не містило в собі інформації про скоєний злочин, або адміністративне правопорушення, а тому не потребувало виїзду наряду поліції на місце події. Виходячи з цього, суд не вбачає порушень прав позивача на належне реагування національної поліції на його повідомлення про події відображені вище.
Обставини, викладені в позовних вимогах позивача, не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи, та зводяться до наведення безпідставних тверджень, оцінки дій і поводження посадових осіб органу поліції під час складання протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності і нібито, допущених порушень норм КУпАП, а також необґрунтованих доводів щодо складення оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача спростовуються наведеним вище та наявними у матеріалах справи доказами, нічим об'єктивно не підтверджуються та зводяться до намагання уникнути відповідальності за вчинене правопорушення за статтею 183 КУпАП, яка встановлює адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
В даному випадку відповідачем належним чином складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення, порушень прав позивача працівниками поліції допущено не було.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, оскільки вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП доведена в повному обсязі, ним завідомо неправдиво викликано поліцію, відповідачем надано допустимі, достовірні та достатні докази, які підтвердили правомірність оскаржуваної позивачем постанови, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 72, 75, 76, 77, 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: капітан поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Руденко Іван Анатолійович, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: А.С.Адамов