Справа №127/11112/20
Провадження №1-кп/127/415/20
22 грудня 2021 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали об'єднаного кримінального провадження №12019020030000704, №12020020030000336, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувають матеріали об'єднаного кримінального провадження №12019020030000704, №12020020030000336 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, яке мотивував тим, що підставою застосування та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
-вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 є особою, схильною до вчинення кримінальних правопорушень, офіційно не працює та в зв'язку з відсутністю коштів може продовжувати вчиняти злочини;
-переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_4 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованих кримінальних правопорушеннях;
-незаконного впливу обвинуваченого на свідків та потерпілих, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі ОСОБА_4 матиме можливість незаконно впливати на свідків та потерпілих з метою створення сприятливих для себе умов.
Враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу обвинуваченого, його репутацію та соціальні зв'язки, зазначені обставини, у своїх сукупності свідчать про те, що на даний час зберігаються ризики, які були попередньо встановлені та стали підставою для законного обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти клопотання прокурора, вважає що йому судом визначена надто велика застава.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив проти клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників процесу суд дійшов наступного висновку.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення клопотання прокурора суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд приймає до уваги, що ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2021 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Заслухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали обвинувального акту суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити строк тримання під вартою, в зв'язку з тим, що він обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, обвинувачений може продовжити свою злочинну діяльність, не має будь-яких джерел доходу, не має постійного місця роботи, що дає підстави вважати, що у подальшому він може переховуватись від суду, вчиняти нові злочини, незаконно впливати на потерпілих та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому суд, враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особи обвинувачених та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою ОСОБА_4 , як такого, що недостатній для запобіганню ризикам та виконанню обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (абз.5 п.18 Листа ВССУ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»).
На думку суду, в клопотанні обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, їх наслідки, тяжкість покарання за скоєний злочин, особи підозрюваного, репутацію та соціальні зв'язки, суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При цьому, підстав для застосування ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу судом не встановлено.
З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та неможливим і саме тримання під вартою ОСОБА_4 може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, а тому дане клопотання суд вважає обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, судом врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя/суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом.
Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що застава може бути застосована до особи, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У таких випадках її розмір підлягає визначенню в ухвалі суду. Слідчому судді, суду слід зважати, що визначені у ч. 5 ст. 182 КПК чіткі розміри застави дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканність. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, що сприяє виконанню завдань кримінального провадження. Суду необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абз.2-4 п.16 Листа ВССУ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»).
Згідно п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, майновий стан обвинуваченого суд вважає, що з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу ОСОБА_4 необхідно визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 197, 369, 370, 372 КПК України, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» суд,-
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє з 22 грудня 2021 року по 19 лютого 2022 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень. У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати на виклики суду за першою вимогою;
- не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- утриматись від спілкування із потерпілими та особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
Виконання ухвали суду доручити прокурору ОСОБА_6 та начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань ( №1)».
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду впродовж 5 днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: