Шаргородський районний суд
Вінницької області
21 грудня 2021 року
м. Шаргород
Справа № 152/1414/21
Провадження № 2/152/460/21
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Соколовської Т.О., з участю секретаря судового засідання Здищук А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності,
учасники справи - не прибули,
встановив:
I. Виклад позицій позивача та відповідача.
16.11.2021 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (далі відповідач) про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності.
У обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30 серпня 2005 року між ним та ТОВ «Шаргородцукор» укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ТОВ «Шаргородцукор» продало, а він купив будівлю складу запасних частин загальною площею 147,2 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 . 31.08.2005 він сплатив у касу товариства 5000 грн за придбаний склад запчастин, а представник ТОВ «Шаргородцукор» передав йому у власність приміщення та ключі від вказаної будівлі. Однак товариство тривалий час зволікало та ухилялося від нотаріального посвідчення зазначеного договору купівлі-продажу, а в подальшому припинило свою діяльність.
З 2005 року він користується даною виробничою будівлею складу запчастин, зробив там капітальний ремонт, провів електроенергію, утримує дане приміщення та виготовив технічну документацію. Разом з тим зареєструвати право власності не має можливості оскільки договір купівлі-продажу від 30.08.2005 нотаріально не посвідчений та не укладений у інший спосіб, встановлений законом. У зв'язку з чим він змушений звернутися до суду з даним позовом.
ОСОБА_1 просить визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений 30 серпня 2005 року між ним та ТОВ «Шаргородцукор», згідно якого ТОВ «Шаргородцукор» продало, а він купив будівлю складу запасних частин загальною площею 147,2 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на вказану будівлю складу запасних частин з підвалом, 1917 року забудови.
Представник відповідача Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області - сільський голова Попсуй Г.М. позовні вимоги визнала у повному обсязі (а.с.70).
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання на з'явився, від його представника - адвоката Костриці В.С. до суду поступила заява про розгляд справи у відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити (а.с.71).
Представник відповідача Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області - сільський голова Попсуй Г.М. подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника сільської ради, щодо задоволення позову ОСОБА_1 не заперечує (а.с. 70).
Інших заяв та клопотань, пов'язаних із розглядом справи, від учасників справи не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 17 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а.с.57-58).
25.11.2021 на виконання ухвали суду від 17.11.2021 позивачем подано заяву про усунення недоліків (а.с.60-61).
Ухвалою суду від 26 листопада 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 21 грудня 2021 року (а.с. 64-65).
Вказаною ухвалою суду відповідачу - Джуринській сільській раді Жмеринського району Вінницької області запропоновано надати в 15-денний строк з дня отримання даної ухвали відзив на позовну заяву (а.с. 64-65).
Копію ухвали суду від 26.11.2021 разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами надіслано на адресу відповідача Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, яку вона отримала 01.12.2021 (а.с.69).
Відповідач Джуринська сільська рада Жмеринського району Вінницької області у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами - немає.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
У судовому засіданні встановлено факт укладення 30 серпня 2005 року договору купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ «Шаргородцукор» продало, а ОСОБА_1 купив будівлю складу запасних частин загальною площею 147,2 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 за 5000 гривень (а.с.8-9).
31.08.2005 ОСОБА_1 сплатив у касу товариства 5050 грн за придбаний склад запчастин, а представник ТОВ «Шаргородцукор» передав йому приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі від 31.08.2005 та квитанцією до прибуткового касового ордера від 31.08.2005 (а.с.10,11).
Таким чином позивач ОСОБА_1 виконав умови договору, а саме сплатив вартість майна, прийняв його і володіє ним до даного часу. Проте договір купівлі продажу нотаріально не посвідчений з вини відповідача, який спочатку ухилявся від його посвідчення, а 28.12.2012 ухвалою господарського суду Вінницької області ТОВ «Шаргородцукор» як юридичну особу ліквідовано (а.с.12-13).
Факт купівлі-продажу будівлі і виконання умов укладеного Договору визнається сторонами і не оспорюється іншими особами.
Перешкод для пред'явлення позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності Судом не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Таким чином Судом встановлено, що при укладені угоди було порушено право покупця на належне оформлення договору купівлі-продажу будівлі, який потребував нотаріального посвідчення.
V. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Згідно зі ст.ст. 41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В силу ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом чи договором.
Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності, що полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у ст. 317 ЦК України.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК України).
Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України регламентовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
За правилами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
У силу ч.3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ч.2 ст. 220 ЦК України).
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
VІ. Висновки суду.
У справі, що розглядається, суд, дослідивши всі обставини, оцінивши докази прийшов до висновку, що позивачем ОСОБА_1 надані належні, достовірні, допустимі докази, які не викликають сумніву і є достатніми для ухвалення судом рішення про задоволення його позовних вимог до Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, оскільки право ОСОБА_1 на набуття права власності на викуплене нерухоме майно порушено і підлягає судовому захисту.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-5, 10 - 13, 76-81, 82, 211, 247, 258 - 259, 263 - 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 13, 41, 55 Конституції України, ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 р.), ст.ст. 15, 16, 220, 316, 317, 319, 321, 328, 321, 334, 392, 638, 655, 657, 692 ЦК України, Суд, -
Позов ОСОБА_1 до Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу, укладений 30 серпня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шаргородцукор» та ОСОБА_1 , згідно якого ТОВ «Шаргородцукор» продало, а ОСОБА_1 купив будівлю складу запасних частин з підвалом загальною площею 147,2 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 - дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на будівлю складу запасних частин з підвалом, 1917 року забудови загальною площею 147,2 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повне ім'я (найменування) cторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
відповідач - Джуринська сільська рада Жмеринського району Вінницької області, с. Джурин Жмеринського району Вінницької області вул. Заводська, буд.2, код ЄДРПОУ 04325489.
Рішення ухвалено та підписано 21.12.2021.
Головуючий суддя: Т.О. Соколовська