Справа № 128/3275/21
20.12.2021 м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , поданої та підписаної представником ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-
До Вінницького районного суду Вінницької області надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , поданої та підписаної представником ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, справа № 128/3275/21.
20.12.2021 ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області відкрито провадження у даній справі.
Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, яка представником позивача- адвокатом Балтаком О.О. мотивована тим, що до суду подано позов про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Вказує, що підставою для подання позову в суд є визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю та споруди загальною площею 609,3 м2, а саме: будівля кафе із спорудами літ. «А»: приміщення №1: цокольний поверх: з №1 по №9 площею 250,3 м2, І поверх: з №10 по №18 площею 256,3 м2., масандра: з №19 по №23 площею 102,7 м2, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування частки у праві спільної сумісної власності за заповітом.
Зазначає, що у позивача є обґрунтовані побоювання про відчуження відповідачем - ОСОБА_3 вищевказаного нерухомого майна, що, в свою чергу, унеможливить відновлення порушених прав позивача.
Просить суд заборонити відповідачу ОСОБА_3 відчужувати нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю та споруди загальною площею 609,3 м2, а саме: будівля кафе із спорудами літ. «А»: приміщення №1: цокольний поверх: з №1 по №9 площею 250,3 м2, І поверх: з №10 по №18 площею 256,3 м2., масандра: з №19 по №23 площею 102,7 м2, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Вивчивши заяву, оглянувши позов та надані позивачем документи до нього, суд вважає заяву про забезпечення позову не обґрунтованою та такою, що підлягає у відмові в задоволенні, виходячи з такого.
Так, судом установлено, що позивач звернулась до суду з даним позовом, який умотивовано тим, що вона є спадкоємцем свого дідуся ОСОБА_4 за заповітом, згідно якого ОСОБА_4 заповідає все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті та на що за законом він матиме права він заповідає позивачці.
Зазначає, що серед спадкового майна ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності йому належить також нежитлова будівля та споруди загальною площею 609,3 м2, а саме: будівля кафе із спорудами літ. «А»: приміщення №1: цокольний поверх: з №1 по №9 площею 250,3 м2, І поверх: з №10 по №18 площею 256,3 м2., масандра: з №19 по №23 площею 102,7 м2, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Також зазначає, що зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №259890368 від 03.06.2021, право власності на даний об'єкт нерухомості 23.01.2020 року зареєстровано на дружину ОСОБА_4 - ОСОБА_3 .
Вказує, що дане нежитлове приміщення кафе із спорудами було придбано подружжям під час шлюбу, й відповідно після смерті одного із співвласників на належні йому частку в праві спільної сумісної власності відкрилась спадщина за заповітом.
Зазначає, що вона вчасно прийняла спадщину, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане приміщення кафе постановою №369/02-31 від 29.10.2021 відмовлено, у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності за померлим.
Тому вимушена звернутися до суду та просить суд визнати за нею право власності на нежитлову будівлю та споруди загальною площею 609,3 м2.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 149 ЦПК забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України у постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, убачається забезпечення позову сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Згідно п. 4 згаданої постанови, судом роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149 ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Згідно п.1, 10 даної постанови, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо не вжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, вжиття передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду. Умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог; забезпечення позову повинні застосовуватись лише в разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб; такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову.
З урахування заявлених позивачем позовних вимог до відповідача, їх розміру, заявленого виду забезпечення позову і його співмірності із заявленими позивачем вимогами, суд вважає, що позивач (представник позивача) не обґрунтував необхідність забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 здійснювати відчуження спірного нерухомого майна, оскільки не надав суду доказів, які б свідчили, що відповідач має намір та об'єктивну можливість на відчуження нерухомого майна, яке входить до спадкової маси.
А лише побоювання позивача що відповідач може відчужити спірне майно без долучення відповідних доказів та обґрунтувань , не є достатньою підставою для задоволення даної заяви про забезпечення позову.
Виходячи з вище викладеного, суд дійшов висновку, що заява є необґрунтованою, оскільки позивачем (представником позивача) не надано суду жодного належного та допустимого доказу на те, що на даний час існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову по даній справі.
Тому, у її задоволені слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149 - 153 ЦПК України, суддя -
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Балтака Олексія Олеговича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , поданим та підписаним представником ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.
Суддя: Олена САЄНКО