іменем України
Справа № 126/712/21
Провадження № 1-кп/126/236/2021
"23" грудня 2021 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
із секретарем ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
цивільних позивачів, ОСОБА_6 та ОСОБА_7
представника цивільних позивачів, адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бершадь кримінальне провадження №12021020100000100 від 06.03.2021 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Берізки Бершадського району Вінницької області та жителя АДРЕСА_1 , одруженого, працюючого на посаді слюсаря КП "ВТК" м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 29, з середньою освітою, раніше не судимого,
у вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
05.03.2021, близько 15 години 40 хвилин, в світлу пору доби, на автомобільній дорозі Т-02-22 «Тульчин-Кирнасівка-Тростянець-Бершадь», за населеним пунктом м. Бершадь Гайсинського району Вінницької області, на відстані 850 м від дорожнього знаку 5.54 «Покажчик напрямків» Правил дорожнього руху України, затверджених установою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України) ОСОБА_4 , керуючи технічно справним легковим автомобілем FORD MONDEO, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить останньому, в якому на передньому сидінні справа сиділа ОСОБА_5 , рухаючись із швидкістю 80 км/год, в напрямку населеного пункту с. Гордіївка Гайсинського (Тростянецького) району Вінницької області, здійснюючи маневр, а саме обгін вантажного транспортного засобу, який рухався в попутному напрямку, не переконавшись, що він буде безпечним, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив лобове зіткнення із зустрічним технічно справним легковим транспортним засобом HYUNDAI TUCSON, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , за кермом якого перебував ОСОБА_6 , який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , належить останньому та на передньому сидінні справа якого сиділа ОСОБА_7 . Внаслідок чого, ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота: розриву селезінки та надриву брижжі тонкого кишковика, а також у вигляді синця на передній стінці живота. Наявність ушкоджень селезінки, яке і явилося джерелом внутрішньої кровотечі, потребувало оперативного лікування - лапаратомії з послідуючим видаленням ушкодженої селезінки, що було виконано в умовах хірургічного відділення КНП «Бершадської ОЛІЛ», за ступені важкості які, згідно висновку експерта № 21/3 від 25.03.2021, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що призвели до втрати органу та за критеріями небезпеки життя (внутрішньочеревна кровотеча).
Відповідно до висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/102-21 /4048-ІТ від 12.03.2021 гальмівна система та рульове керування автомобіля HYUNDAI TUCSON, державний номерний знак НОМЕР_3 , знаходяться у працездатні стані. У деталях та вузлах гальмівної системи, рульового керування автомобіля HYUNDAI TUCSON, державний номерний знак НОМЕР_3 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникли до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля, до початку розвитку події ДТП. виявлено, тобто системи перебували в працездатному стані
Відповідно до висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/102-21 /4049-ІТ від 12.03.2021, під час експертного огляду у вузлах та агрегатах гальмівної системи та рульового керування автомобіля FORD MONDEO державний - номерний знак НОМЕР_1 несправностей, які б могли впливати на можливий некерований чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено.
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/102-21/4229-ІТ 17.03.2021, відповідність дій водія автомобіля FORD MONDEO державний номерний з: НОМЕР_1 ОСОБА_4 з технічної точки зору регламентувалися вимогами п.п.1 14.2(B) Правил дорожнього руху України. Згідно п 10 1 ПДР України «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху». Згідно п. 14.2(b) ПДР України: «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів достатній для обгону відстані».
В ситуації, яка склалася, можливість попередити зіткнення з автомобілем HYUNDAI TUCSON у водія автомобіля FORD MONDEO ОСОБА_4 з технічної точки зору полягала у виконанні ним вимог п.п.10.1,14.2(В) Правил дорожнього руху України, для чого у нього були відсутні будь-які перешкоди технічного характеру та при умові постійного контролю за рухом даного автомобіля. Невідповідність дій водія автомобіля FORD MONDEO ОСОБА_4 вимогам п.п.10.1,14.2(b) Правил дорожнього руху України з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
Органом досудового розслідування вищевказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, визнав повністю та надав покази, якими підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти розгляду справи за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються, зміст даної статті обвинуваченому роз'яснено.
За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена у повному обсязі та суд кваліфікує його дії за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме, що ним вчинено тяжкий злочин, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого є його щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Судом враховано зазначені в досудовій доповіді характеризуючі ознаки ОСОБА_4 та думка органу пробації стосовно визначення міри покарання, а також позицію потерпілої, яка ні моральних, ні матеріальних претензій до обвинуваченого немає.
Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, з урахуванням думки прокурора та потерпілої, а також інформації наявної в матеріалах досудової доповіді, складеної органами пробації, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства, а тому суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами та звільнити від відбування покарання з випробуванням.
Саме таке покарання суд вважає необхідним, достатнім і справедливим для його виправлення та попередження нових злочинів й таким, що відповідатиме принципу індивідуалізації кримінального покарання.
Крім того, в даному кримінальному провадженні було заявлено цивільні позови ОСОБА_7 ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та до ТДВ СК "Альфа - Гарант" про відшкодування завданої внаслідок ДТП матеріальної та моральної шкоди.
Вказані цивільні позова, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали та просили їх задовольнити.
Представник цивільних позивачів, адвокат ОСОБА_8 , також просив цивільні позова задовольнити.
Обвинувачений цивільні позова визнав частково, не погоджуючись в частині заявлених вимог про стягнення моральної шкоди.
Представник ТДВ СК "Альфа-Гарант" надіслав відзив, в якому висловив заперечення проти задоволення позовних вимог цивільних позивачів.
Товариство вважає, позовні вимоги до ТДВ СК "Альфа-Гарант" незаконними та необгрунтованими з огляду на те. щ на день подання позовних заяв, факт того. що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 05.03.2021 року настала цивільно-правова відповідальність не доведено, оскільки відсутній вирок. Крім того, представник відповідача вказав, що позивачем, ОСОБА_7 , документально не підтверджені завдані їй матеріальні збитки. щодо вимоги про відшкодування матеріальної шкоди завданої ОСОБА_6 , представник страхової компанії вказав, що згідно аварійного сертифікату №69 -D/85/0 вартість відновлювального ремонту ТЗ становить 24678396, що перевищує його ринкову вартість до ДТП, яка складає 228304.78 грн., що свідчить про те, що транспортний засіб є знищиним, а тому власнику авто повинно бути відшкодовано різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуцію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, представник страхової компанії вказав, пр те, що позивач не надав суду висновку автотоварзнавчого дослідження з визначенням вартості автомобіля "Хундай" д.н.з. НОМЕР_3 після ДТП в ушкодженому стані.
Прокурор в судовому засіданні просила цивільні позови задовольнити.
При вирішенні вищевказаних цивільних позовів суд виходить з наступного.
Так, відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями, зокрема, підозрюваного або обвинуваченого.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В свою чергу, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування. Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно матеріалів кримінального провадження, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 та ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження та зазнали матеріальних збитків, внаслідок чого заявили цивільні позови до ОСОБА_4 та до ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант", як до страхової компанії, з якою у обвинуваченого ОСОБА_4 було укладено договір «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З викладеного вище, вбачається, що між ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 виникли деліктні зобов'язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час, між обвинуваченим та страховою компанією ТОВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" існували договірні зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілими, яким він виплачує страхові відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Положеннями ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.
Суд звертає увагу, що визначений вказаним Законом порядок звернення цивільного позивача до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов'язковий в розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Обов'язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов'язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров'ю та життю людини.
Застосування положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.
Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.
Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.
Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право цивільного позивача на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України.
Водночас, у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. В цьому разі незвернення потерпілого, цивільного позивача безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з'ясуванню обставин, з якими законодавець пов'язує підстави для виплати відшкодування.
Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову цивільного позивача до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення цивільного позивача до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов'язковим.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
При вирішенні цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом. Цивільний відповідач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього.
Статтею 22 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законний інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.
Наведена норма узгоджується із статтею 12 ЦПК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 979 ЦК України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що з метою відшкодування завданої ДТП шкоди, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулися в суд з цивільним позовами до обвинуваченого ОСОБА_4 та ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант".
Судом встановлено та учасниками судового розгляду не оспорюється, що під час ДТП 05.03.2021 року цивільна відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант" на підставі полісу №107354256, зі строком дії до 07.04.2021 року та страховою сумою на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 260000 грн., за шкоду заподіяну майну - 130000 грн..
Цивільний позивач, ОСОБА_7 , звертаючи до суду з цивільним позовом просить при ухваленні обвинувального вироку, ухвалити рішення, яким стягнути з із ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" на її користь матеріальну шкоду в розмірі 7804, 41 грн. та стягнути з ОСОБА_4 , на її користь моральну шкоду в розмірі 90000 грн.
На підтвердження позовних вимог ОСОБА_7 надала суду медичну картку амбулаторного хворого №57915, довідку видану КНП Бершадська окружна лікарня, інтенсивного лікування №250, з якої вбачається, що в період з 05.03.2021 року вона зверталася до лікарні з: забоєм м'яких тканин лобно-скроневої ділянки голови та забоєм правого променево-зап'ястного суглобу; квитанцію до прибутквого касового ордера №3, згідно якої ОСОБА_7 16.04.2021 року проходила медичне обстеження на загальну суму 2200 грн., а також інші копії фіскальних чеків з аптек.
Оцінивши надані цивільним позивачем ОСОБА_7 копії фіскальних чеків та квитанцій на підтвердження понесених нею витрат на лікування на предмет їх належності та достовірності, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування коштів на придбання ліків та медичне обстеження підлягають частковому задоволенню та стягнененню з ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант", коштів в розмірі 3950 грн.. В решті позовних вимог, суд приходить до висновку про відмову, оскільки ОСОБА_7 не надано жодних доказів на підтвердження призначення придбаних ліків, вказаних у квитанціях та фіскальних чеках, а саме: медичних висновків, виписок амбулаторного хворого та призначення відповідного лікування лікарем..
Щодо позовної вимог ОСОБА_7 про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 90000 грн., суд зазначає наступне.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
Оскільки такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи, розмір присудженої до відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винного.
Позивач зазначає, що внаслідок пошкодження автомобіля, а також отриманих тілесних ушкоджень, у останньої на тривалий час змінився її звичний ритм життя і нормальні життєві зв'язки. Позивач констатує характер і обсяг душевних та психічних страждань, їх тривалість, немайнові втрати, вимушеність змін в життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, що є підґрунтям моральної шкоди та оцінює таку шкоду в сумі 90,000 грн.
Враховуючи всі обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_7 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають задоволенню частково на суму 50000 грн, при цьому, суд зазначає, що ОСОБА_7 , пред'явила позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди до винної особи, а саме обвинуваченого ОСОБА_4 , проте, згідно ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, а тому з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, про стягнення з ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" 5% від розміру задоволених судом вимог , що становить 2500 грн. та 47 500 грн. з обвинуваченого ОСОБА_4 .
Цивільний позивач, ОСОБА_6 , звертаючись до суду з позовом, просить під час ухвалення обвинувального вироку ухвалити рішення, яким стягнути з ТДВ СК "Альфа-Гарант" на його користь матеріальну шкоду в розмірі 132600 грн. та з ОСОБА_4 в розмірі 49441,83 грн., а також з обвинуваченого стягнути 65000 моральної шкоди.
На підтердження позовних вимог, ОСОБА_6 до позовної заяви долучив копію медичної карти амбулаторного хворого, квитанцію до прибуткового касового ордеру №3 від 06.11.2021 року, згідної якої останній пройшов медичне обстеженя на суму 2600 грн., а також обгрунтовуючи суму завданих матеріальних збитків ДТП, позивач спирався на висновок експерта за результатами проведення автотоварзнавчої експертиз від 24.03.2021 року №СЕ-19/102-21/4050-АВ, який міститься в матеріалах кримінальної справи.
Оцінюючи розмір завданих ДТП матеріальних збитків ОСОБА_6 , суд встановив, що згідно з висновком експерта № СЕ-19/102-21/4050-АВ від 24.03.2021 року, ринкова вартість технічно справного автомобіля HYUNDAI TUCSON, державний номерний знак НОМЕР_3 , станом на 05.03.2021 року, становила 227 635, 38 грн, а вартість відновлювальних робіт автомобіля HYUNDAI TUCSON, державний номерний знак НОМЕР_3 , становила 179 441, 83 грн.
Представник ТДВ СК "Альфа-Гарант" заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_6 посилається на те, що згідно аварійного сертифікату №69-D/85/0 вартість відновлювального ремонту ТЗ перевищує його ринкову вартість до ДТП, а тому транспортний засіб вважається фізично знищеним.
Відповідно до аварійного сертифікату 69-D/85/0 з розрахунку вартості матеріального збитку завданого автомобілю HYUNDAI TUCSON, ринкова вартість автомобіля до моменту його пошкодження складає 228304,78 грн., вартість відновлювального ремонту - 246783,96 грн..
Суд критично оцінює дані дослідженого аварійного сертифікату, оскільки отримані вони були без фактичного огляду об'єкта оцінки. Крім того, ухвалюючи рішення, суд приймає до уваги позицію самого позивача, який ще до початку розгляду справи по суті, звернувся до суду з клопотання про зняття арешту з авто та покладає в основу свого рішення висновок експертизи №СЕ-19/102-21/4050-АВ, як більш мотивований та складений досвідченим експертом Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, який за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків за статтями 384, 385 КК України попереджена про відповідальність.
Враховуючи вказаний висновок експерта та документально підтверджені витрати ОСОБА_6 на медичне обстеження, суд приходить до висновку про задоволення його позовних вимог, в частині стягнення матеріальних збитків, в розмірі 182 041,83 грн, при цьому оскільки, як вже було встановлено, на момент ДТП. ОСОБА_4 був застрахованою особою в ТДВ СК «Альфа-Гарант" на підставі полісу №107354256, зі страховою сумою на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 260000 грн., за шкоду заподіяну майну - 130000 грн., завдану матеріальну шкоду слід стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант" в розмірі 132600 грн., з яких: 130000 матеріальна шкода, 2600 грн. - шкода, заподіяна життю і здоров'ю та 49441,83 з обвинуваченого ОСОБА_4 .
Враховуючи всі обставини справи, суд також приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають задоволенню частково на суму 50000 грн, при цьому, суд зазначає, що ОСОБА_6 , пред'явив позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди до винної особи, а саме обвинуваченого ОСОБА_4 , проте, згідно ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, а тому з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, про стягнення з ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" 5% від розміру задоволених судом вимог , що становить 2500 грн. та 47 500 грн. з обвинуваченого ОСОБА_4 .
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Також, суд вважає за необхідне, керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертиз.
Керуючись статтями 100, 124, 128, 174, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік із покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок відбування іспитового строку рахувати з дня ухвалення вироку, тобто 23.12.2021 року.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 та ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування завданої внаслідок ДТП матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант (б-р Лесі Українки, 26. м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 32382598) на користь ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) завдану їй матеріальну шкоду в розмірі 3 950 грн. (три тисячі дев'ятсот п'ятдест грн.) та 2500 грн (дві тисячі п'ятсот грн.) моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) завдану їй моральну шкоду в розмірі 47 500 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот грн.)
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування завданої внаслідок ДТП матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант (б-р Лесі Українки, 26. м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 32382598) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 132600 грн. (сто тридцять дві тисячі шістсот грн.) та 2500 грн (дві тисячі п'ятсот грн.) моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 49441,83 грн. (сорок дев'ять тисяч чотириста сорок одну грн вісімдесят три коп.)
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 завдану йому моральну шкоду в розмірі 47 500 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот грн.)
Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 4249 грн. 70 коп. (чотирі тисячі двісті сорок дев'ять грн. сімдесят коп.) на користь держави.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 17.03.2021 року на автомобіль FORD MONDEO, червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу НОМЕР_2 , легковий транспортний засіб HYUNDAI TUCSON, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_3 та свідоцтво про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу НОМЕР_4 .
Речові докази:
- автомобіль FORD MONDEO, червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу НОМЕР_2 передати ОСОБА_4 , як власнику;
- легковий транспортний засіб HYUNDAI TUCSON, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_3 та свідоцтво про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу НОМЕР_4 , який було передано ОСОБА_6 на відповідальне зберігання залишити йому, як власнику.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Бершадський районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1