Справа № 463/4370/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/678/21 Доповідач: ОСОБА_2
17 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14 травня 2021 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань,
з участю адвоката ОСОБА_7 ,
ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14 травня 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань за заявою ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення від 24 березня 2021 року відмовлено за безпідставністю.
Суд першої інстанції мотивує своє рішення тим, що звернення в даному випадку до правоохоронних органів із заявою про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення суддями злочину, за заявою особи, яка не згідна із прийнятим процесуальним судовим рішення є порушенням конституційних гарантій незалежності суду є недопустимим і ніхто крім суду у встановленому законом порядку не вправі надавати оцінку судовому рішенню. А тому, слідчий суддя вважає, що Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, не мало законних підстав для внесення відомостей до ЄРДР щодо вчинення кримінального правопорушення суддею під час розгляду справи та прийняття процесуальних рішень.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14 травня 2021 року, постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд скарги у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_6 покликається на те, що оскаржувана ухвала є упередженою, та такою, що винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неповнотою судового розгляду.
Вказує, що всупереч вимог ч.3 ст. 306 КПК України та роз'ясненням ВССУ, розгляд скарги слідчим суддею відбувся без участі особи, яка подала скаргу та її захисника, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призвело до неповноти судового розгляду, недотримання засад судочинства таких як доступ до правосуддя, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також порушення права апелянта на справедливий і публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Зазначає, що незважаючи на відмову апелянта від проведення судового засідання 14.05.2021 в режимі відеоконференції, слідчим суддею таку до уваги не взято, а також не зазначено про вказану відмову і в оскаржуваній ухвалі.
Вважає, що слідчим суддею безпідставно відмовлено в його клопотанні про призначення захисника на безоплатній основі, чим порушено його право на захист та надання безоплатної професійної правничої допомоги.
Звертає увагу, що вичерпних відповідей на скаргу слідчим суддею не надано, як і не надано правової оцінки бездіяльності слідчого ТУ ДБР у м.Львові, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Заявник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі заявив клопотання про розгляд його апеляційної скарги за його участю.
Поряд з цим, ОСОБА_6 по даній справі є, у відповідності до вимог ст. 60 КПК України, заявником, тобто фізичною особою, яка звернулася із заявою до суду або повідомлення про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. Також по даній справі ОСОБА_6 не являється обвинуваченим щодо якого вирішується питання запобіжного заходу.
Відповідно суд апеляційної інстанції не зобов'язаний проводити слухання справи за апеляційною скаргою з обов'язковою присутністю ОСОБА_6 в залі суду.
Згідно з п.4, п.5 ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема, у разі необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Відповідно до ч. 2 ст. 336 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження.
Відповідно до п. 20-5 Роздіду ХІ Перехідних положень КПК України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.
Розгляд питань, віднесених до повноважень слідчого судді, суду (крім розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) за його рішенням, прийнятим з власної ініціативи або за клопотанням сторони кримінального провадження, може бути проведено у режимі відеоконференції, про що повідомляються сторони кримінального провадження у порядку, визначеному статтею 135 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд не має права прийняти рішення про проведення судового засідання щодо розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою у режимі відеоконференції, в якому поза межами приміщення суду перебуває підозрюваний (обвинувачений), якщо він проти цього заперечує.
Проведення судового засідання у режимі відеоконференції, у тому числі під час судового провадження, здійснюється на умовах, визначених абзацом сьомим цього пункту, з дотриманням правил, передбачених частинами третьою - дев'ятою статті 336 цього Кодексу.
Відтак судом апеляційної інстанції, для забезпечення виконання вимог заявника, було організовано дистанційне судове засідання в режимі відеоконференції з ДУ «Львівська УВП №19», де станом на 17.12.2021 знаходився ОСОБА_6 , поряд з цим, як повідомив представник установи ДУ «Львівська УВП №19» останній відмовився від проведення судового засідання в режимі відеоконференції із судом апеляційної інстанції, клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_6 не надходило.
В судове засідання представник органу досудового розслідування не з'явився, хоча належним чином був повідомленим про час і місце його проведення. З урахуванням наведеного та положень ч.4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено без участі осіб, які не з'явились до суду.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на підтримання поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», усі отримані із заяв і повідомлень, а також виявлені з інших джерел відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення злочину, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з ч.4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
За вимогами ч.5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме із скарги що до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, було направлено заяву ОСОБА_6 від 24 березня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення, яке вчинив, на його думку, суддя Львівського апеляційного суду ОСОБА_8 в ході розгляду справі справи №441/845/17.
Таким чином вбачається, що скаржник фактично не погоджується із процесуальними діями судді під час розгляду його апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду.
ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань за його заявою від 24 березня 2021 року.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 слідчий суддя мотивував тим, що звернення в даному випадку до правоохоронних органів із заявою про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення суддями злочину, за заявою особи, яка не згідна із прийнятим процесуальним судовим рішення є порушенням конституційних гарантій незалежності суду є недопустимим і ніхто крім суду у встановленому законом порядку не вправі надавати оцінку судовому рішенню.
Положення статті 214 КПК України перебуває у взаємозв'язку з ч.1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відтак, не будь-яка заява є підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а лише та заява, яка містить фактичні дані, які підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення. Всі інші заяви після їх надходження підлягають розгляду згідно із Законом, яким не є Закон про кримінальну відповідальність.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив у своєму рішенні про те, що Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, не мало законних підстав для внесення відомостей до ЄРДР щодо вчинення кримінального правопорушення суддею під час розгляду справи та прийняття процесуальних рішень.
Незгода з рішеннями суду може бути підставою для оскарження таких дій в порядку визначеному процесуальним законом, однак не може слугувати безумовною підставою для внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
При цьому слідчим суддею зазначено, що Рада суддів України у своїх зверненнях неодноразово зазначала, що незгода учасника судового процесу у справі з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинене суддею кримінальне правопорушення, ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд. Така ситуація є загрозливою для засад демократичного устрою, забезпечення прав та свобод людини і громадянина через можливе зниження їх рівня захисту судом.
Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
У відповідності до положень ст. 126 Конституції України суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Крім того, вказаною статтею визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи, та у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення є одним з основних засад судочинства, встановлених статтею 129 Конституції України.
Втім, як правило, заяви про вчинення суддями злочину (кримінального правопорушення) у вигляді, на думку заявника, ухвалення суддями відповідного судового рішення, викликані просто незгодою заявника з прийнятим рішенням, або бажанням таким чином вплинути на результат розгляду справи поза межами встановленої судової процедури.
Це є прямим тиском на суд, втручанням у здійснення правосуддя та прямо порушує норми Конституції України, суперечить Основним принципам незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року щодо гарантування засад незалежності судових органів.
У відповідності до ч. 2 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.
Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) у Доповіді стосовно незалежності судової влади, схваленій на 82-му пленарному засіданні, яке відбулось 12-13 березня 2010 року, встановлюючи межі "функційного імунітету суддів", визначила його як імунітет від кримінального переслідування за діяння, вчинені під час виконання своїх функційних обов'язків судді, за винятком умисних злочинів, зокрема отримання хабаря (пункт 61).
Отже, суддю може бути притягнуто до кримінальної відповідальності лише у випадку, коли правопорушення вчинено умисно, має місце свавільне зловживання повноваженнями судді, що перешкоджає здійсненню правосуддя чи переслідує нелегітимні цілі (заподіяння шкоди іншим особам або суспільним інтересам тощо), прикриваючись виконанням вимог закону.
Аналогічна позиція міститься у рішенні Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року у справі № 1-305/2019(7162/19) за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 375 Кримінального кодексу України.
Тому, враховуючи викладене, на думку апеляційного суду, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що в діях уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, відсутня бездіяльність щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви ОСОБА_6 .
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що слідчим суддею не взято до уваги відмову апелянта від проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а також не зазначено про вказану відмову і в оскаржуваній ухвалі є безпідставними, оскільки в даній ухвалі, зазначено, що враховуючи положення ч.1 ст.28 КПК України, яка передбачає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, а положеннями ч.3 ст.306 КПК України хоч і визначено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, але наслідки неявки у судові засідання такої не визначено, поряд з цим, слідчий суддя забезпечив скаржнику можливість постати перед судом особисто, проте такий відмовився від наданої можливості, відтак слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що скаргу слід розглянути у відсутності скаржника на підставі наявних матеріалів у його відсутності не зважаючи на відмову від проведення відеоконференції, оскільки обставини є достатніми.
Покликання заявника ОСОБА_6 про незаконність ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14 травня 2021 року не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону та є безпідставними.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржена ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, в зв'язку з чим відмовляє в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_6 .
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14 травня 2021 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14 травня 2021 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань за заявою ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення від 24 березня 2021 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: