Справа № 683/3183/21
1-кп/683/339/2021
24 грудня 2021 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої-судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старокостянтинів Хмельницької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 16 червня 2020 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 3 місяці, звільненого 12 липня 2021 року на підставі ухвали Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 липня 2021 року умовно-достроково, невідбутий строк покарання 6 місяців 9 днів,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
ОСОБА_6 08 вересня 2021 року біля 17 години, перебуваючи у коридорі житлового будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_5 , маючи умисел на крадіжку чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, повторно з підвіконника біля вхідних дверей до приміщення коридору викрав грошові кошти в сумі 500 грн. однією купюрою, які в подальшому витратив на власні потреби, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 500 грн.
Встановлені судом обставини підтверджуються наступними дослідженими судом доказами.
Зокрема, показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 , який свою вину у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та показав, що 08 вересня 2021 року він перебував на території домоволодіння АДРЕСА_2 , де допомагав ОСОБА_5 по господарству. Під час того, як ОСОБА_5 був зайнятий та не бачив його, він зайшов до будинку, де на підвіконнику біля вхідних дверей, що ведуть у коридор, побачив грошові кошти однією купюрою номіналом 500 грн. Оскільки ОСОБА_5 був на вулиці і поруч із ним нікого не було, він взяв грошову купюру номіналом 500 грн. та покинув будинок, після чого витратив ці гроші на придбання продуктів харчування, а 100 грн., які не встиг витратити, добровільно видав працівникам поліції.
Показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який показав, що ОСОБА_6 є його знайомим та часто допомагає йому у господарстві, має вільний безперешкодний доступ до його будинку. 08 вересня 2021 року біля 17 години ОСОБА_6 знаходився у нього вдома за адресою: АДРЕСА_2 та допомагав йому у роботі. Під час роботи ОСОБА_6 сказав, що погано себе почуває та присів на лавку, а через деякий час він виявив, що ОСОБА_6 не має. Після того, як ОСОБА_6 пішов, він виявив відсутність грошової купюри номіналом 500 грн., яка лежала на підвіконнику біля вхідних дверей, що ведуть у коридор будинку. Оскільки у будинку окрім нього та ОСОБА_6 інших осіб не було, то він вважає, що гроші вкрав саме ОСОБА_6 . Вказав, що він намагався відшукати ОСОБА_6 , однак його ніде не було, а тому на наступний день про факт крадіжки грошових коштів він повідомив у поліцію. На даний час будь-яких претензій до ОСОБА_6 він не має, оскільки останній добровільно відшкодував завдану шкоду, просить призначити йому покарання не пов'язане із позбавленням волі.
Даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_5 про вчинене кримінальне правопорушення від 09 вересня 2021 року, в якій останній повідомив про крадіжку ОСОБА_6 08 вересня 2021 року біля 17 години належних йому грошових коштів в сумі 500 грн. з підвіконника у веранді житлового будинку АДРЕСА_2 .
Протоколом огляду місця події від 09 вересня 2021 року з фототаблицею, у яких зафіксовано обстановку у веранді та коридорі житлового будинку АДРЕСА_2 , звідки було скоєно крадіжку грошових коштів в сумі 500 грн.
Протоколом огляду від 14 вересня 2021 року з фототаблицею, згідно якого ОСОБА_6 у присутності двох понятих біля житлового будинку АДРЕСА_3 добровільно видав працівникам поліції грошову купюру номіналом 100 грн. серії УШ 1624297, яка залишилась у нього після вчинення крадіжки грошових коштів у ОСОБА_5 .
Письмовою заявою ОСОБА_6 , у якій він вказує, що добровільно видає працівникам поліції грошову купюру номіналом 100 грн. серії УШ 1624297, яка залишилась у нього після вчинення крадіжки грошових коштів у ОСОБА_5 .
Протоколом проведення слідчого експерименту від 26 жовтня 2021 року, згідно якого ОСОБА_6 в присутності захисника ОСОБА_7 та двох понятих із застосуванням відеозапису на місці події показав як він, перебуваючи у приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2 , викрав грошові кошти в сумі 500 грн., які знаходились на підвіконнику біля вхідних дверей, які ведуть до приміщення коридору.
Кожен з наведених доказів підтверджує визначені ст.91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, тобто ці докази є належними.
Кожен з цих доказів отриманий в порядку, встановленому КПК України, а тому ці докази є допустимими.
Сумнівів у достовірності цих доказів у суду не має, адже усі вони повністю узгоджуються між собою.
Таким чином, аналізуючи та оцінюючи усі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Згідно з висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи №488 від 20 жовтня 2021 року ОСОБА_6 на період інкримінованого йому злочину, а також на час проведення експертизи, виявляв легку розумову відсталість з поведінковими розладами, однак міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У ОСОБА_6 будь-яких інших відхилень у нервово-психічному стані, крім вищевказаних, немає. ОСОБА_6 застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.
Оцінюючи такий висновок експерта, суд визнає його обґрунтованим, таким, що відповідає об'єктивній поведінці обвинуваченого під час судового розгляду, а тому погоджується з цим висновком та визнає ОСОБА_6 осудним і відповідальним за фактично скоєне.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданої шкоди.
Обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.
При цьому, інкриміновану ОСОБА_6 обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочину, суд виключає із обвинувачення з огляду на наступне.
Згідно ст.34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.
Сторона обвинувачення посилається на те, що ОСОБА_6 раніше судимий 01 лютого 2016 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці, який відбув 11 червня 2016 року; 14 липня 2017 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області за ч.1 ст.249 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., який сплачено 22 листопада 2017 року; 20 грудня 2019 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин, які відбув 30 квітня 2020 року.
Разом з тим, судимість за ч.2 ст.185 КК України (вирок від 01.02.2016) погашена відповідно до п.1 ч.1 ст.89 КК України, судимості за ч.1 ст.249 КК України (вирок від 14.07.2017) та за ч.1 ст.185 КК України (вирок від 20.12.2019) погашені відповідно до п.2-1 ч.1 ст.89 КК України.
Непогашеною є лише судимість ОСОБА_6 за ч.2 ст.185 КК України (вирок від 16.06.2020), кваліфікуючою ознакою якої є повторність.
Однак, у разі, якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч.4 ст.67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання, як обставину, що його обтяжує.
А тому, із обвинувачення ОСОБА_6 слід виключити обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочину.
При призначенні покарання суд також враховує, що ОСОБА_6 повністю визнав свою вину у вчинені інкримінованого йому злочину, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, не одружений, не працює, не має міцних соціальних зв'язків, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, однак з 2014 року перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом «помірний депресивний розлад на фоні легкої розумової відсталості з поведінковими розладами», раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, востаннє 16 червня 2020 року, відбував покарання у виді обмеження волі, був звільнений умовно-достроково з невідбутим строком покаранням 6 місяців 9 днів, однак на шлях виправлення не став і через два місяці після звільнення знову вчинив новий умисний корисливий злочин при непогашеній судимості, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, стійке небажання ставати на шлях виправлення, що характеризує його як особу, схильну до вчинення протиправних діянь.
Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного злочину та особу винного, думку потерпілого ОСОБА_5 , який просив суворо ОСОБА_6 не карати, наявність трьох обставин, які пом'якшуть ОСОБА_6 покарання, а саме, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданої шкоди, відсутність обставин, які обтяжують покарання, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів самим обвинуваченим та іншими особами, враховуючи, що обвинувачений раніше уже відбував покарання за вчинення аналогічного злочину у виді обмеження волі, однак це не призвело до позитивних змін його особистості, він не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний корисливий злочин, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
При цьому, враховуючи, що ОСОБА_6 , до якого було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Старокостянтинівського районного
суду Хмельницької області від 16 червня 2020 року, протягом невідбутої частини покарання (6 місяців 9 днів обмеження волі) вчинив новий злочин, тому на підставі ч.4 ст.81 КК України йому слід призначити покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК України, та визначити остаточне покарання у відповідності до вимог ч.1 ст.71 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік 7 місяців, застосувавши принцип часткового приєднання до покарання призначеного за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 червня 2020 року. При цьому, при складанні покарань за сукупністю вироків на підставі ч.1 ст.72 КК України слід перевести невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді 6 місяців 9 днів обмеження волі у більш суворий вид покарання - позбавлення волі, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, що буде становити 3 місяці 4 дні позбавлення волі.
Саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
При цьому судом враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.03.2020 року (справа №671/2150/18, провадження №51-355км20) про те, що думка потерпілого щодо виду та розміру покарання, визначення порядку його відбуття не є вирішальною в питанні його призначення.
Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_6 , до вступу вироку у законну силу йому слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, адже він засуджується до позбавлення волі, а тому перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилятись від суду та відбування покарання, вчиняти нові злочини. Лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Питання про долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374-376 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 червня 2020 року, визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 7 (сім) місяців.
Обрати ОСОБА_6 до вступу вироку у законну силу запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його фактичного затримання.
Речові докази:
- чоловічу сорочку синього кольору, чоловічі штани чорного кольору, чоловічі туфлі чорного кольору на підошві яких зазначено розмір «41», які поміщено у картонну коробку та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області, що по вул. Попова,2 в м. Старокостянтинів Хмельницької області - повернути ОСОБА_6 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя: