Номер справи 623/4124/21
Номер провадження 2/623/1074/2021
іменем України
24 грудня 2021 року м. Ізюм
Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
у складі головуючого судді Одарюка М. П.,
за участю секретаря судового засідання Костенко В.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Ізюмі справу № 623/4124/21 за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської територіального громади в особі Ізюмської міської ради Харківської області про виділ у натурі частки у нерухомому майні,
Зміст позовних вимог, пояснення сторін.
В жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом , в якому просить суд виділити йому у власність, у натурі 497/100 часток нежитлового вбудованого приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , як окремий та цілий об'єкт нерухомого майна, який підлягає державній реєстрації та який включає приміщення: по нежитловому вбудованому приміщенні під літ. А-5: І- тамбур площею 1,2 кв.м.; 1- приміщення площею 29,4 кв.м.; 2- приміщення площею 18,2 кв.м.; 3- приміщення площею 4,9 кв.м.; 4- коридор площею 1,6 кв.м.; 5- санвузол площею 2,3 кв.м; 6- коридор площею 2,9 кв.м, ганок під літ. а1.
Позивач надав суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності , позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, покладається на розсуд суду.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач є власником 497/1000 часток нежитлового вбудованого приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі - продажу від 30.06.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Мацокіною Н.О. ( а.с.6-11).
Ізюмській міській територіальній громаді в особі Ізюмської міської ради Харківської області належить 503/1000 частки нежитлового вбудованого приміщення, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Ресєтру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна сформованої 28.09.2021 року ( а.с.10-11),
У відповідності до технічного паспорту від 19 серпня 2021 року нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , має загальну площу 60,5 кв. м, основну площу - 29,4 кв. м та складається з:
І- тамбур 1,2 кв.м.; 1- приміщення 29,4 кв.м.; 2- приміщення 18,2 кв.м.,3- приміщення 4,9 кв.м.; 4- коридор ,1,6 кв.м.; 5- санвузол 2,3 кв.м.; 6- коридор 2,9 кв.м. ( а.с.14).
Витягом з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва встановлено, що загальна площа нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 змінилася з 61,6 кв.м на 60,5 кв.м. за рахунок демонтування перегородок та уточнення, що не є самочинно на підставі постанови КМУ від 07.06.2017 р. № 406 ( а.с.15,16).
Згідно копії висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна № 119 від 20 вересня 2021 року за технічними показниками 497/1000 частина об'єкта, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 є відокремлена, має окремий вихід і може бути виділена в натурі ( а.с.17).
Норми права, що регулюють правовідносини під час розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності.
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває права власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
За ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
У справі № 6-12цс13, а саме в постанові від 03 квітня 2013 року, Верховний Суд України дійшов наступних висновків щодо виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності. Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
У частинах першій, третій статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що "у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється зі спільної власності, у разі поділу спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників (стаття 367 ЦК України). Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку зі самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників".
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що "виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно".
У постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 зазначено, що "частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні".
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази, якими підтверджується, що майно являє собою окремий об'єкт нерухомості, але спільна часткова власність перешкоджає ОСОБА_1 у повній мірі реалізувати своє право щодо розпорядження власним майном.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.4,5,76,77,79,80,83,95,223,259,263-265,268,273 ЦПК України, ст.355-358,364 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Ізюмської міської територіального громади в особі Ізюмської міської ради Харківської області про виділ у натурі частки у нерухомому майні - задовольнити.
Виділити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на праві приватної власності в натурі 497/1000 частин нежитлового вбудованого приміщення під літ. А-5, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , як окремий та цілий об'єкт нерухомого майна, який підлягає державній реєстрації та має загальну площу 60,5 кв. м, основну площу - 29,4 кв. м та складається з:
І- тамбур 1,2 кв.м.; 1- приміщення 29,4 кв.м.; 2- приміщення 18,2 кв.м.,3- приміщення 4,9 кв.м.; 4- коридор ,1,6 кв.м.; 5- санвузол 2,3 кв.м.; 6- коридор 2,9 кв.м., ганок під літ.а1.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо такої скарги не було подано.
Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк