Справа № 952/899/21
22.12.2021 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Яценка Є.І.,
за участю секретаря - Ніколенко Л.О.,
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Зачепилівка Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зачепилівської селищної ради Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувує тим, що він має у власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 6,0936 га, кадастровий номер 6322282000:10:000:0011, яка розташована на території Малоорчицького старостинського округу №6 Зачепилівської селищної ради Харківської області. Сусідньою (суміжною) з його земельною ділянкою є земельна ділянка розміром 6,0933 га, кадастровий номер 6322282000:10:000:0007, власником якої згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 131529 є ОСОБА_2 . У зв'язку з тим, що вказана земля ніким тривалий час не оброблялася та заростала бур'янами, позивач з 2010 року почав відкрито нею користуватися за призначенням, а саме вирощував на ній сільськогосподарську продукцію. Пізніше позивач довідався про те, що власником вищевказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 , який проживав в с. Залінійне Красноградського (Зачепилівського) району Харківської області, який з 2005 року зник та невідомо де знаходиться, рідних та близьких у нього не має. Відомості про те, чи живий він чи ні, також відсутні, що підтверджується довідкою Зачепилівської селищної ради Харківської області № 609 від 11.09.2020. З 2010 року позивач добросовісно, відкрито та безперервно володіє земельною ділянкою, тому вважає себе добросовісним набувачем, у зв'язку з чим звертається до суду з даним позовом.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Від представника Зачепилівської селищної ради Харківської області Губченка О.В. до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечень не має.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 вказав, що він є підприємцем та займається вирощуванням сільськогосподарської продукції на орендованих земельних ділянках. Свідок зазначив, що він обробляє орендовані земельні ділянки (громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), які розташовані біля земель, які обробляє ОСОБА_1 на території на території Малоорчицького старостинського округу №6 Зачепилівської селищної ради Харківської області. Біля вказаних земельних ділянок знаходиться покинута земельна ділянка, яка раніше заростала бур'янами та ніким не оброблялася, у зв'язку з чим більше 10 років тому її став відкрито обробляти ОСОБА_1 . Жодних претензій з приводу володіння земельною ділянкою до ОСОБА_1 ніхто не пред'являв, останній відкрито та безперервно володіє даною землею за призначенням, сплачує за неї податок.
Суд, вислухавши позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).
Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).
Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року.
При цьому, суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю (п. 11 Постанови).
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 4,5 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади, (п. 13 Постанови).
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).
Відповідно до пункту 9 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Такий спосіб виникнення права власності, як набувальна давність можливий за умови сукупності обставин, зазначених в ч.1 ст. 344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним. Тривалість володіння передбачає, що має закінчитись визначений законом строк, який для нерухомого майна складає десять років. Відкритість та безперервність означають, що особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні, а також що протягом встановленого законом строку титульний володілець не заявляв вимог про повернення йому майна.
В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних з правом власності в силу набувальної давності, судам слід враховувати наступне: право власності на нерухоме майно можна набувати за набувальною давністю лише після 01 січня 2011 року; задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 334 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння; за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено; відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності; у разі втрати майна володільцем не зі своєї волі (усунення володільця від володіння нерухомим майном), неповернення майна у володіння та незвернення з позовом про витребування такого майна протягом року строк набувальної давності переривається; у разі повернення нерухомого майна у володіння чи пред'явлення позову про його витребування строк набувальної давності не переривається, а період, протягом якого володілець не з власної волі був позбавлений володіння, зараховується до строку набувальної давності.
В судовому засіданні встановлено, що позивач має у власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 6,0936 га, кадастровий номер 6322282000:10:000:0011, яка розташована на території Малоорчицького старостинського округу №6 Зачепилівської селищної ради Харківської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 8350015 від 22.08.2013.
Сусідньою (суміжною) із земельною ділянкою позивача є земельна ділянка розміром 6,0933 га, кадастровий номер 6322282000:10:000:0007, власником якої згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 131529 є ОСОБА_2 .
Як стверджує позивач, у зв'язку з тим, що вказана земля ніким тривалий час не оброблялася та заростала бур'янами, з 2010 року він почав відкрито нею користуватися за призначенням, тобто вирощував на ній сільськогосподарську продукцію, що підтверджується показами свідка ОСОБА_3 .
Згідно довідки Зачепилівської селищної ради Харківської області № 609 від 11.09.2020 ОСОБА_2 , раніше проживав в с. Залінійне Красноградського (Зачепилівського) району Харківської області, але з 2005 року зник та невідомо де знаходиться, рідних та близьких у нього не має, інформація про те, чи він живий, також відсутня.
За вказану земельну ділянку позивач сплачував податок за землю, в підтвердження чого надано копії квитанції починаючи з 2011 року. Також позивач виготовив на дану земельну ділянку Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6313562542020.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що позивач добросовісно володіє майном особисто останні 12 років, тобто відкрито користується земельною ділянкою та утримує її. Обставин, які б свідчили про заборону чи обмеження набуття у власність позивачем земельної ділянки, судом не встановлено.
Частиною 4 ст. 344 ЦК України передбачено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10-13, 77, 81, 82, 247, 263, 265 ЦПК України, ст. 11, 15, 16, 328, 344 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Зачепилівської селищної ради Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на земельну ділянку площею 6,0933 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6322282000:10:000:0007, яка розташована на території Малоорчицького старостинського округу №6 Зачепилівської селищної ради Харківської області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий, суддя Є.І. Яценко