Іменем України
єдиний унікальний № 623/4205/21 провадження № 1-кп/610/359/2021
м. Балаклія 22.12.2021 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого: ОСОБА_1 ,
за участі
прокурора: ОСОБА_2 ,
обвинуваченого: ОСОБА_3 ,
захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження (№ 12019220320000751) за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,
Справа підсудна Балаклійському районному суду Харківської області на підставі ухвали Харківського апеляційного суду від 25.10.2021 р. про направлення кримінального провадження для розгляду до цього суду (т. 1 а.с. 28). Підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4, 6 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає. Обвинувальний акт складений у відповідності до ст. 291 КПК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою: для запобігання спробам переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений і захисники заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на недоведеність ризиків, наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, сім 'ї з дружини та двох неповнолітніх дітей, які потребують його допомоги, а дружина потребує лікування, міцних соціальних зв'язків.
До суду обвинувальний акт надійшов 27.10.2021 р. на підставі ухвали Харківського апеляційного суду від 25.10.2021 р. про направлення кримінального провадження для розгляду з Ізюмського міськрайонного суду Харківської області до Балаклійського районного суду Харківської області (т. 1 а.с. 28).
Обвинувачений затриманий 26.07.2021 р., запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави застосований під час досудового розслідування 28.07.2021 р. , продовжений по 24.12.2021 р. включно.
Судом встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України - обвинувачений може здійснити спроби переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, і ці ризики не зменшилися. Інший ризик є недоведеним.
Переконання про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаному ризику ґрунтується на: тяжкості кримінальних правопорушень і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, а це 2-ва тяжких злочини (ч. 2 ст. 307 КК), 2-ва нетяжких злочини (ч. 2 ст. 309 КК), наявності у обвинуваченого визнаного ним та підтверджено матеріалами клопотання значного кримінального досвіду внаслідок 4-х притягнень до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів з призначенням покарання з випробуванням - 2005, 2009, 2013, 2020 роки, 2009 року за ч. 1, 2 ст. 309, ч. 1, 2 ст. 311 КК призначалося покарання у вигляді 5 р. позбавлення волі, але одночасно звільнений від відбування призначеного за даним вироком покарання на підставі п. «б» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 р., інкримінується вчинення цих злочинів під час відбування покарання з випробуванням за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16.06.2020 р.
Це вказує на те, що обставини, на яких ґрунтуються заперечення обвинуваченого і захисників проти клопотання, не є достатніми для запобігання зазначеним ризикам.
Тому ризики є підвищеними.
Інші позитивні дані про особу обвинуваченого цього висновку не спростовують. Не надано доказів того, що за станом здоров'я обвинувачений не може утримуватись під вартою або у тих умовах, за потреби, йому не може бути надана кваліфікована медична допомога. Наявність дітей і хворої дружини (т. 1 а.с. 110-117) до цього вже не втримали обвинуваченого від вчинення злочинів, за які він був засуджений, дому цей довід захисту є непереконливим, суперечить об'єктивним обставинам.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, може вдатися до відповідних дій.
Це рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини («Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України»), згідно якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, суд вважає, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження, до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою та існує обґрунтована необхідність для продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
На час розгляду питання про доцільність тримання обвинуваченого під вартою суд дійшов висновків, що вказані ризики не змінились.
Застосування запобіжного заходу необхідно для забезпечення судового розгляду, який з об'єктивних причин не закінчено на даний час.
Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, на сьогоднішній час судом не встановлено.
З урахуванням режиму і графіку роботи та робочого навантаження суду, обох захисників, представника потерпілих, конвойних днів понеділка та середи неможливо провести наступне судове засідання до закінчення строку тримання обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-190, 291, 314-317, 331 КПК України,
1.Призначити справу до розгляду суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні цього суду о 13.00 годині 31 грудня 2021 року.
2.Клопотання прокурора задовольнити повністю.
3.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) строк тримання під вартою по 18 лютого 2022 року включно, з визначенням розміру застави, відповідно до ухвали слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24.09.2021 р.
4.Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого і захисників про зміну запобіжного заходу.
В частині запобіжного заходу ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1