справа № 208/10426/21
№ провадження 1-кс/208/2388/21
Іменем України
23 грудня 2021 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , власника майна - ОСОБА_4 , особи, яка здійснювала керування автомобілем - ОСОБА_5 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам'янське Дніпропетровської області клопотання прокурора Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт майна в межах кримінального провадження № 12021041160000817від 20.12.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, -
встановив:
Прокурор звернувся до суду із клопотанням, просив накласти арешт на автомобіль "ВАЗ 2108" р.н. НОМЕР_1 (який належить ОСОБА_4 , який мешкає: АДРЕСА_1 та перебуває у користуванні ОСОБА_5 , який мешкає: АДРЕСА_2 ).
З матеріалів клопотання та досудового розслідування вбачається, що 19.12.2021 близько 20.00 годині в Дніпровському районі міста Кам'янське в районі буд. 12 по б-ру Героїв рухався автомобіль "ВАЗ 2108" р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Внаслідок ДТП пішоходам спричинені тілесні ушкодження.
У ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні у період часу 19.12.2021 з 21.40 год. до 22.30 год. слідчим проведено огляд місця ДТП, в ході якого було оглянуто та вилучено автомобіль "ВАЗ 2108" р.н. НОМЕР_1 . Автомобіль поміщено на спеціальний майданчик для зберігання транспортних засобів Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою м. Кам'янське, вул. Медична, 15.
Вилучений транспортний засіб має значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме: для з'ясування істини у кримінальному провадженні, необхідно провести автотехнічну експертизу та експертизу технічного стану транспортного засобу, а також з метою збереження речового доказу, який на собі містить сліди вчинення кримінального правопорушення, саме автомобілю "ВАЗ 2108" р.н. НОМЕР_1 .
Необхідність арешту майна зумовлюється тим, що не застосування цього заходу спричинить можливість подальшого відчуження, переховування, знищення та втрати транспортного засобу.
Слідчий в судовому засіданні клопотання прокурора підтримала з підстав, наведених у його мотивувальній частині, просила задовольнити. Зазначила, що проведення експертизи не займає багато часу, але наполягала на тому, щоб до проведення експертизи автомобіль знаходився на спеціальному майданчику.
Власник майна пояснив, що самі потерпілі в своїх поясненням визнали, що перебували в стані алкогольного сп'яніння та не переконались в безпеці перед тим, як почати переходити дорогу, претензій до водія не мають. Авто навіть не отримало ушкоджень. Також додав, що автомобіль використовується в охоронній діяльності, а тому просив залишити право користування даним автомобілем. На першу вимогу слідчого зобов'язався надати авто для проведення експертизи.
Адвокат власника майна - ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив передати на відповідальне зберігання, посилаючись на те, що даний автомобіль використовується ТОВ «Алабай» для здійснення функцій з охорони громадського порядку. Також зазначив, що потерпілі були ним опитані в порядку ст..20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дані особи підтвердили, що пригода сталась з їх вини, оскільки вони не переконались у відсутності транспортного засобу на дорозі та почали переходити дорогу у невстановленому місці. Зазначив, що автомобіль буде надано за першою вимогою для проведення експертизи.
Слідчий суддя, вислухавши сторони, вивчивши матеріали клопотання, приходить до наступного.
З положень ч. 1 ст. 170 КПК України слідує, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Надані органом досудового розслідування докази, наявні в матеріалах клопотання, зокрема, протокол огляду місця події від 19.12.2021р., витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.12.2021р., постанова про визнання речовими доказами та залучення їх до матеріалів справи, наразі утворюють достатню сукупність для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Наразі автомобіль має ознаки предмету злочину та слідчий суддя вважає доведеними заявлені слідчим ризики відчуження, переховування, знищення та перетворення предмету злочину.
Тимчасове обмеження майнових прав на предмет клопотання, з урахуванням вказаних ризиків наразі має легітимну мету - збереження предмету злочину як речового доказу з метою встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення та зібрання доказової бази стороною обвинувачення.
На підстав і вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Так, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n.50, Series A N 98).
Згідно з вимогами статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч.11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчим в судовому засіданні та прокурором в клопотанні доведено, що незастосування заборони відчужувати та розпоряджатись зазначеним в клопотанні майном може ускладнити розслідування, але не доведено, що незастосування заборони користування зазначеним майном може призвести до пошкодження, псування, знищення або втрати майна.
Слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування докази утворюють достатню сукупність для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з метою збереження речових доказів, унеможливлення їх приховання, пошкодження чи знищення, що може призвести до нівелювання доказової бази органу досудового розслідування та необхідним буде, враховуючи зміст клопотання та пояснення слідчого, застосувати арешт майна в частині заборони розпорядження та відчуження, що в достатній мірі забезпечить потреби кримінального провадження.
Також, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що згідно положень ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, що до якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль "ВАЗ 2108" р.н. НОМЕР_1 (який належить ОСОБА_4 , який мешкає: АДРЕСА_1 та перебуває у користуванні ОСОБА_5 , який мешкає: АДРЕСА_2 ), залишивши за власникомправо користування арештованим майном до скасування арешту у встановленому законом порядку
Роз'яснити учасникам кримінального провадження, що згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1